47

---

ЛЕКЦІЯ 17

СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАДІЇ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Судовий розгляд — це стадія кримінального процесу, в якій суд першої інстанції за активної участі сторін обвинувачення і захисту на підставі повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи остаточно вирішує питання про винуватість підсудного і його покарання.

Стадія судового розгляду має такі ознаки:

1) судовий розгляд справи і вирішення її по суті є єдиним способом правосуддя у кримінальних справах;

2) вона є основною і визначальною стадією кримінальногопроцесу;

3) у цій стадії виявляються всі принципи кримінального процесу.Стадія судового розгляду має кримінально-правове і кримінально-процесуальне значення.

Кримінально-правове значення полягає в тому, що у вироку суду здійснюється остаточна кваліфікація злочину.

Кримінально-процесуальне значення стадії судового розгляду полягає в тому, що:

тільки в цій стадії може бути вирішено по суті кримінально-правовий спір між державою (потерпілим) та підсудним;

у разі постановлення обвинувального вироку втрачає чинністьпрезумпція невинуватості;

тільки в ній дістає остаточне вирішення завдання кримінального процесу, зміст якого полягає в забезпеченні правильногозастосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, бувпритягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний;

у цій стадії підсумовують всю досудову кримінально-процесуальну діяльність;

стадія судового розгляду виконує контрольні функції щодостадій досудового провадження.

"text-align: justify;">Загальні положення стадії судового розгляду — це встановлені законом (гл. 24 КПК) і обумовлені принципами кримінального процесу правила, що відбивають найважливіші типові властивості цієї стадії і виявляються протягом усього періоду її реалізації.

Уперше в теорії кримінального процесу загальні положення судового розгляду справи сформулював І. Д. Перлов у 1955 р.1

Згідно з чинним кримінально-процесуальним законом це такі положення.

1. Незмінність складу суду (ст. 258 КПК) — основне положеннясудового розгляду, згідно з яким у вирішенні кримінальної справипо суті можуть брати участь тільки ті судці, які брали участь у їїрозгляді від початку до кінця. Зміст цього положення полягає утакому:

розгляд кожної кримінальної справи має бути розпочато і завершено одним і тим самим судом (мета цієї вимоги пов'язана зтим, що судді мають бути "в курсі справи" протягом всього часу їїслухання);

якщо професійний суддя через тривалу хворобу, заявлення ізадоволення відводу тощо позбавлений можливості продовжуватибрати участь у засіданні, його замінюють іншим суддею і розглядсправи починають із початку;

попереднє положення поширюється і на народних засідателів.Однак щодо цих учасників з метою економії часу закон у справі,для розгляду якої потрібен значний час, передбачає можливістьвиклику запасного народного засідателя. Він перебуває в залі судового засідання з початку розгляду справи і в разі вибуття народногозасідателя із складу суду заміняє його. Розгляд справи в цьому разіможе бути продовжено лише за умови, що запасний засідатель, якийвступив у справу замість вибулого, не вимагає відновлення судовихдій із початку;

якщо через нетривалу хворобу, нещасний випадок у сім'ї тощозі складу суду вибуває головуючий, то розгляд справи відкладають;

порушення положення про незмінність складу суду є безумовною підставою для скасування вироку чи іншого судового рішеннясудом апеляційної інстанції (п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК).

2. Безпосередність судового розгляду (ст. 257 КПК) — загальнеположення, згідно з яким на суддів покладено обов'язок вирішуватикримінальну справу не за паперами, наданими органами досудового слідства, а, головним чином, на підставі того, що кожному судді самому безпосередньо доведеться почути, побачити і з'ясувати в судовому засіданні.

Зміст цього положення:

• правильне і справедливе вирішення кримінальної справи можебути забезпечено тільки в тому разі, якщо суддя сприйме інформацію не з чужого голосу, а, насамперед, із джерела відповідноїінформації, тобто з'ясує обставини справи із доказів, отриманих із"перших рук" (при цьому він спостерігає за реакцією допитуваних);

• письмові матеріали досудового слідства мають для судовогорозгляду попередній, допоміжний характер (до того ж учасники інодізмінюють в суді показання, які вони давали під час досудовогослідства).

Із положення про безпосередність дослідження доказів є винятки. Всі вони пов'язані із оголошенням показань деяких учасників процесу. Показання оголошують у таких випадках:

якщо явка свідка чи потерпілого в судове засідання є неможливою з поважних причин (смерть, тяжка тривала хвороба, невстанов-лення місця перебування, стихійне лихо, тривале відрядження тощо) — статті 306, 308 КПК. Показання оголошують за постановою(ухвалою) судді (суду);

якщо суд звільняє потерпілих (ч. 2 ст. 290 КПК) і свідків (ч. 2ст. 292 КПК), щодо яких застосовано заходи забезпечення безпеки, відобов'язку з'являтися в судове засідання за умови письмового підтвердження ними показань, що їх вони давали раніше;

за наявності істотних суперечностей у показаннях підсудного(ст. 301 КПК), свідка (ст. 306 КПК), потерпілого (ст. 308 КПК) насуді та під час досудового слідства.

Істотними є суперечності, що стосуються важливих обставин кримінальної справи і можуть інакше впливати на вирішення як справи в цілому, так і окремих питань, що мають значення для справи:

зміна мотивів і обставин вчиненого злочину;

інше висвітлення наслідків діяння і ролі його учасників;

відмова підсудного від участі у вчиненні злочину тощо.Якщо суперечності неістотні, оголошення показань не проводять, а суперечності уточнюють шляхом допиту в суді.

Порядок оголошення показань:

показання оголошують головуючий або за його розпорядженням — народний засідатель чи секретар судового засідання ізпосиланням на аркуші справи, де ці показання містяться (а не іншіучасники процесу за своїми записами);

після оголошення показань головуючий запитує в учасникасудового розгляду про те, чим зумовлено розбіжності у показаннях;

пояснення учасника докладно фіксують у протоколі судовогозасідання;

якщо підсудний відмовляється давати показання на судовомуслідстві (п. 2 ст. 301 КПК). В цьому разі суд діє в такому порядку:

з'ясовує у підсудного причину відмови давати показання;

фіксує пояснення підсудного з цього приводу в протоколі судового засідання;

усуває причини відмови від давання показань, якщо їх виклавпідсудний;

оголошує показання в повному обсязі;

задовольняє бажання підсудного дати показання або відповідати на запитання, якщо таке бажання він висловив;

якщо справу розглядають у відсутності підсудного. Показанняцього учасника судового розгляду, які він давав під час досудовогослідства, оголошують повністю.

Безпосередньо досліджують також інші докази:

речові докази;

документи;

протоколи слідчих дій;

висновки експертиз тощо.

3. Усність дослідження доказів (ст. 257 КПК) — це основне положення судового розгляду, сутність якого полягає в тому, що всідокази, які є у кримінальній справі, підлягають усному обговоренню в судовому засіданні. У ст. 257 КПК термін "усність" згаданотільки в назві, а в тексті не розкрито.

Усність дослідження доказів є гарантією дотримання засади безпосередності їх дослідження.

Зміст цього положення полягає в тому, що:

дослідження обставин справи відбувається шляхом обговорення;

усі учасники судового розгляду спілкуються із судом усно;

письмові матеріали обов'язково оголошують.Положення щодо усності дослідження доказів винятків не має.

4. Межі судового розгляду — основне положення, сутність якогополягає в тому, що суд розглядає і вирішує кримінальну справутільки щодо підсудних і лише в межах пред'явленого на досудовомуслідстві обвинувачення.

Розгляд справи обмежується:

• обвинувальним висновком — у справах публічного і приватно-публічного обвинувачення;

• скаргою потерпілого — у справах приватного обвинувачення.Межі судового розгляду остаточно визначаються в стадії попереднього розгляду справи суддею.

Правильне визначення меж судового розгляду:

забезпечує цілеспрямованість у діяльності суду;

гарантує підсудному здійснення ним права на захист;

унеможливлює засудження особи за злочин, у вчиненні якогоїї обвинувачують;

унеможливлює засудження осіб, щодо яких справу попередньоне розслідували.

Кримінально-процесуальний закон (ст. 277 КПК) передбачає можливість зміни обвинувачення під час судового розгляду, причому навіть у разі, якщо це погіршить становище підсудного.

Зміна прокурором обвинувачення в суді допускається за наявності як матеріальних (кримінально-правових), так і процесуальних умов.

Матеріальні умови зміни обвинувачення у суді:

зміна обвинувачення (як у бік пом'якшення, так і у бік погіршення становища підсудного) має стосуватися виключно тогозлочину, у вчиненні якого обвинувачують підсудного (умисел —необережність; кваліфікуючі ознаки злочину тощо);

прокурор не може доповнити обвинувачення новими епізодами злочинної діяльності або звинуватити підсудного у вчиненнііншого злочину.

Процесуальні умови зміни обвинувачення пов'язані з тим, що в результаті зміни обвинувачення не буде порушено правила про:

підсудність (наприклад, місцевий — апеляційний суд);

обов'язковість проведення досудового слідства (наприклад усправах, порушених прокурором за матеріалами протокольноїформи).

Якщо ці правила може бути порушено, то прокурор заявляє клопотання про повернення справи на додаткове досудове слідство.

Зміна обвинувачення може мати місце тільки до закінчення судового слідства.

Процесуальний порядок зміни прокурором обвинувачення у суді:

прокурор складає постанову про зміну обвинувачення;

оголошує її і вручає копії підсудному та його законномупредставникові; захисникові; потерпілому, цивільному позивачеві,цивільному відповідачеві та їх представникам;

якщо в постанові ставиться питання про пом'якшення становища підсудного, суд роз'яснює потерпілому та його представникові право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленомуобсязі;

суд роз'яснює підсудному, що той захищатиметься від новогообвинувачення;

суд відкладає розгляд справи не менше ніж на три доби —Для підготовки підсудного, захисника і законного представника дозахисту (цей строк за клопотанням підсудного може бути скорочено;

після закінчення строку підготовки до захисту розгляд справи продовжується.

5. Розпорядок судового засідання (ст. 271 КПК) — це правила судового ритуалу (етикету), призначенням яких є виховання у громадян поваги до суду і забезпечення нормального ходу розгляду кримінальної справи.

Ці правила поділяють на такі, що:

1) вироблені судовою практикою (наприклад, коли судді входятьдо зали судового засідання, всі присутні в ній встають);

2) встановлені кримінально-процесуальним законодавством(наприклад, всі учасники судового розгляду звертаються до суду,дають свої пояснення і роблять заяви стоячи, за винятком тих випадків, коли головуючий дозволив відхилитися від цього правила, —ст. 271 КПК).

За порушення зазначених правил настає юридична відповідальність двох видів:

1) кримінально-процесуальна:

щодо підсудного у вигляді: 1) попередження головуючим пронедопустимість порушення розпорядку судового засідання; 2) видалення із зали судового засідання за повторного порушення цьогопорядку — тимчасово або на весь час судового розгляду справи;

щодо прокурора і захисника у вигляді попередження. За подальшого непідкорення їх розпорядженням головуючого розглядсправи за ухвалою суду може бути відкладено, якщо неможливо безшкоди для справи замінити цю особу іншою. Одночасно суд повідомляє про це відповідно прокурора вищого рівня або кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури;

2) адміністративно-правова:

щодо свідка, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та інших громадян за ч. 1 ст. 185-3 КпАП (штраф від 3 до8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб) за:

непідкорення зазначених осіб розпорядженням головуючого;

порушення порядку під час судового засідання;

вчинення дій, що свідчать про явну неповагу до суду або довстановлених у суді правил.

Факти порушення встановленого порядку судового засідання та інші прояви неповаги до суду відображають у протоколі цього судового засідання.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:

1. Стадія судового розгляду кримінальної справи є основною стадією кримінального процесу, бо тільки в ній може бути остаточно вирішено питання про винуватість особи у вчиненні злочину та її покарання.

2. У стадії судового розгляду найповніше виявляється дія принципів кримінального процесу. В ній також діють загальні положення, що є притаманними тільки для судового розгляду.

 

< Попередня   Наступна >