109

---

2. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЇ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

2.1. Завдання стадії

Завдання стадії судового розгляду поділяють на:

основне — вирішення питання про винуватість підсудного ійого покарання;

похідні — вирішення питання про:

цивільний позов;

долю речових доказів;

запобіжний захід;

необхідність застосування до підсудного примусового лікування;

необхідність застосування до підсудного заходів безпеки;

інші питання, визначені ст. 324 КПК.

2.2. Учасники судового розгляду

Усіх учасників судового розгляду залежно від виконуваних у цій стадії функцій поділяють на чотири групи, а саме на тих, що виконують:

юрисдикційну функцію (функцію вирішення справи, функціюправосуддя у кримінальній справі);

функцію обвинувачення (сторона обвинувачення);

функцію захисту (сторона захисту);

допоміжну функцію.

До першої групи належить суд. Судді, що входять до складу суду, мають однакові повноваження. Однак залежно від того, є суддя головуючим у судовому засіданні чи суддею, професійним суддею чи народним засідателем, їх наділено окремими специфічними Функціями для реалізації своїх повноважень. Зокрема, головуючий суддя:

керує засіданням;

підтримує порядок у судовому засіданні.

Якщо хтось із учасників судового розгляду заперечує проти дій головуючого, то це заперечення вносять до протоколу засідання. Суд має право:

поставити питання перед прокурором про порушення кримінальної справи щодо підсудного за новим обвинуваченням (ст. 276КПК) або щодо нової особи (ст. 278 КПК);

поставити питання перед прокурором про порушення кримінальної справи щодо свідка, поте

рпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання, висновок чи неправдивийпереклад (ст. 279 КПК);

досліджувати докази, маючи при цьому активну позицію(наприклад, згідно зі ст. 300 КПК допит підсудного починає головуючий у судовому засіданні, а вже потім підсудного допитуютьпрокурор та захисник);

обрати або скасувати запобіжний захід щодо підсудного(ст. 274 КПК);

застосувати примусові заходи щодо учасників судового розгляду,які порушують розпорядок судового засідання (див. вище);

ухвалювати кінцеві рішення у кримінальній справі (про поста-новлення вироку; про закриття справи; про направлення її надодаткове розслідування).

Усі питання, що виникають під час судового розгляду справи, суд вирішує після з'ясування думки його учасників.

До тих, що виконують функцію обвинувачення (сторони обвинувачення) належать такі учасники судового розгляду.

1. Прокурор. Участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою, крім випадків:

якщо розглядають справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 27КПК;

якщо він відмовився від підтримання державного обвинувачення.

У разі неявки прокурора у кримінальній справі, де його участь є обов'язковою, справу відкладають, однак якщо його можна замінити іншим прокурором, то так і вчиняють і розгляд справи продовжують.

Щодо прокурора, який без поважних причин не з'явився в судове засідання, суд робить повідомлення прокуророві вищого рівня.

У Кримінально-процесуальному кодексі є окрема стаття, присвячена участі прокурора в стадії судового розгляду. Повноваження цього учасника визначаються його функцією, яку він реалізує в судовому засіданні, — обвинувачення (ст. 261), і яку він здійснює, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням. Прокурор під час судового розгляду кримінальної справи:

підтримує перед судом державне обвинувачення;

оголошує обвинувальний висновок на початку судовогослідства;

подає докази;

бере участь у дослідженні доказів (допитує підсудного, свідка,потерпілого; подає у письмовому вигляді питання, які бажає поставити експертові; допитує експерта; бере участь в огляді місця подіїтощо);

заявляє клопотання;

висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду;

пред'являє або підтримує пред'явлений цивільний позов, якщоцього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб або державних інтересів;

змінює пред'явлене особі обвинувачення до закінчення судового слідства (ст. 277 КПК);

відмовляється від обвинувачення, якщо під час судового розгляду дійде переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, про що складаєпостанову, в якій викладає мотиви відмови;

має право вимагати надання часу, необхідного для ознайомлення з матеріалами справи і для підготовки до участі в судовомузасіданні (прокурор, який вперше вступив у справу замість того,що вибув);

робить висновок щодо можливості закриття кримінальної справи за підставами, передбаченими пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 ст. 6 істаттями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК;

бере участь у судових дебатах;

викладає свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного.

2. Потерпілий. Його участь у стадії судового розгляду кримінальної справи регламентовано в ст. 267 КПК. Згідно із цією статтею потерпілий під час судового розгляду має право:

давати показання;

заявляти відводи і клопотання;

висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасниківсудового розгляду;

давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставинсправи;

подавати докази;

ставити запитання свідкам, експертові, спеціалістові та підсудним;

брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів;

підтримувати обвинувачення в справах, зазначених у ч. 1 ст. 27КПК (справах приватного обвинувачення);

брати участь у судових дебатах;

вимагати продовження розгляду справи (у разі відмови прокурора від обвинувачення). У цьому випадку потерпілий підтримуєобвинувачення.

3. Цивільний позивач і його представник під час судового розгляду справи мають право (ст. 268 КПК):

бути присутніми при розгляді справи в суді;

заявляти відводи і клопотання;

висловлювати свою думку про клопотання інших учасниківсудового розгляду;

давати пояснення;

брати участь у дослідженні доказів;

брати участь у судових дебатах щодо доведеності вчиненнязлочину і його цивільно-правових наслідків.

До тих, що виконують функцію захисту (сторони захисту), належать такі учасники судового розгляду.

1. Підсудний. У судовому засіданні він має права, передбаченіст. 263 КПК.

Участь підсудного у судовому засіданні є обов'язковою, однак у деяких випадках судовий розгляд справи може відбуватися і без його участі, а саме якщо:

підсудний перебуває за межами України та ухиляється від явкидо суду;

справу про злочин, за який не може бути призначено покаранняу вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у йоговідсутності (проте суд має право і в цьому разі визнати явку підсудного обов'язковою);

підсудний після попередження головуючого повторно порушив розпорядок судового засідання і був видалений із зали цьогозасідання до оголошення вироку (ч. 1 ст. 272 КПК);

неможливо допитати свідка із використанням технічних засобів із метою забезпечення його безпеки в присутності підсудного(ч. 8 ст. 303 КПК);

із метою запобігти негативному впливу на неповнолітньогосуд видаляє його із зали судового засідання на час дослідження обставин, що можуть зумовити такий вплив. Суд попередньо заслуховуєдумку захисника і законного представника підсудного та прокурора,а потім приймає рішення про видалення неповнолітнього.

2. Захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захистійого законних інтересів. Захисник згідно зі ст. 266 КПК має право:

на побачення з підсудним;

брати участь у дослідженні доказів;

порушувати перед судом клопотання про витребування і приєднання до справи нових доказів, що виправдовують підсудного абопом'якшують його відповідальність;

заявляти клопотання;

викладати суду свою думку щодо клопотань інших учасниківсудового розгляду;

брати участь у судових дебатах, висловлюючи суду свою думкупро значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин,які виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідальність, а також свої міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання.

Маючи зазначені права, захисник має змогу надати підсудному допомогу у здійсненні ним захисту від обвинувачення прокурора і (або) потерпілого.

Заміна одного захисника іншим допускається тільки за згодою підсудного. На цей час розгляд справи відкладають, а якщо справа є нескладною — оголошують перерву. Якщо захисника замінено, то суд надає йому змогу ознайомитися з матеріалами справи і підготуватись до участі в її розгляді. Час для ознайомлення захисника із матеріалами справи законом не встановлено, однак у ст. 289 КПК зазначено, що він має бути необхідним.

Якщо захисник не з'явився в судове засідання з неповажних причин, то суд (суддя) повідомляє про цей факт керівника юридичної консультації, голову колегії адвокатів тощо.

У випадках, коли слухають справу щодо декількох підсудних, щоб не відкладати розгляд справи, суд може запропонувати захисникові одного із них взяти захист іншого (інших) підсудного (підсудних). При цьому треба зважати на таку обов'язкову умову: інтереси підсудних не повинні бути протилежними.

Законний представник підсудного має в судовому засіданні такісамі права, як і захисник.

Цивільний відповідач і його представник під час судового розгляду справи мають ті самі права, що передбачені кримінально-процесуальним законом (ст. 268 КПК) для цивільного позивача ійого представника.

До учасників, які виконують допоміжну функцію в стадії судового розгляду, належать перекладач (статті 270, 285); спеціаліст (ст. 270-1 КПК); свідок (статті 292, 302, 303-305, 307); експерт (статті 292, 310-312 КПК).

2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії

Для вирішення завдань стадії судового розгляду кримінальної справи законодавець передбачив специфічні процесуальні засоби Діяльності суду. Як і в стадії досудового слідства, стрижнем кри-мінально-процесуальної діяльності під час судового розгляду є доказування обставин злочину. З огляду на це переважна більшість процесуальних засобів — це засоби пізнавальної діяльності, а саме:

судові слідчі дії:

допит підсудного (ст. 300 КПК);

допит свідка (статті 303—305, 307 КПК);

допит потерпілого (ст. 308 КПК); ' '

пред'явлення для впізнання (ст. 309 КПК);

проведення експертизи (статті 310, 312 КПК); ;'

допит експерта (ст. 311 КПК);

огляд (речових доказів — ст. 313; документів — ст. 314; місцяподії-ст. 315 КПК);

оголошення протоколів та інших документів (ч. 1 ст. 257 КПК);

прийняття доказів, поданих сторонами (ст. 261 КПК);

витребування доказів (п. 4 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 280, частини 1 і 2ст. 296 КПК);

судові доручення органам розслідування на провадження слідчихдій у порядку, передбаченому главами 11—18 КПК (ст. 315-1 КПК).

Окрім пізнавальних у стадії судового розгляду застосовують суто процесуальні засоби:

процесуальні дії (роз'яснення прав учасникам судового розгляду; ознайомлення заінтересованих учасників із матеріалами кримінальної справи; відкриття судового засідання; перевірка явкиучасників судового розгляду; видалення свідків із зали судового засідання; встановлення особи підсудного і часу вручення йому копіїобвинувального висновку тощо);

процесуальні рішення (про відкладення розгляду справи; прообрання запобіжного заходу тощо).

2.4. Етапи стадії

Якщо розглядати судовий розгляд кримінальної справи як систему процесуальних дій, що їх провадять у певній послідовності, то можна виокремити кілька етапів, які в Кримінально-процесуальному кодексі та в теорії процесу називають частинами судового розгляду.

Завданням 1-го етапу — підготовчої частини судового засідання — є остаточна перевірка наявності умов для:

проведення судового слідства;

належного дослідження та оцінки доказів;

постановлення законного й обгрунтованого вироку.

Якщо суд встановить перешкоди для проведення судового слідства, він зобов'язаний вжити заходів щодо їх усунення. ;Послідовність (порядок) дій у підготовчій частині:/. Відкриття судового засідання:— головуючий оголошує, яку справу розглядатимуть;

— суд з'ясовує у підсудного (якщо слухають справу про злочин,за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строкомбільше, ніж на 10 років), чи погоджується він на розгляд справисуддею одноособово, чи бажає, щоб суд розглядав справу у складіЗ судців.

Перевірка явки учасників судового розгляду:

головуючий оголошує, хто із учасників з'явився, а хто — ні, іповідомляє про причини неявки відсутніх, якщо вони йому відомі;

після цього учасники процесу можуть поставити запитанняголовуючому чи секретареві судового засідання для уточнення оголошеної інформації;

у разі необхідності суд (суддя) вживає заходів до явки учасника до суду (якщо це можливо).

Роз'яснення перекладачеві (якщо він бере участь у розглядісправи) його обов'язків і попередження про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК за завідомо неправильний переклад.

Встановлення особи підсудного:

головуючий з'ясовує анкетні дані підсудного;

ставить підсудному запитання про те, чи вручено йому і якщотак, то коли, обвинувальний висновок (повістку у справах приватного обвинувачення), постанову прокурора про зміну обвинувачення;

якщо ці документи не вручено (або вручено менше ніж за Здні до початку судового засідання), то суд вручає їх і відкладаєрозгляд справи на 3 дні (але якщо підсудний просить про розглядсправи без її відкладення, то суд може розпочати розгляд і занесвоєчасного вручення цих документів).

Оголошення складу суду іроз 'яснення права відводу. Головуючий:

оголошує склад суду (в тому числі і прізвище запасного народного засідателя);

називає прізвища прокурора, захисника, перекладача, експерта,спеціаліста, секретаря судового засідання;

роз'яснює сторонам їх право на відвід цих учасників (у разізаявлення відводу суд (суддя) вирішує це питання у нарадчій кімнаті, оформляючи рішення ухвалою (постановою).

Вирішення питання про можливість розгляду справи у випадкунеявки кого-небудь із учасників. Якщо хтось із учасників судовогорозгляду або інших викликаних у судове засідання осіб не з'явився,то суд:

з'ясовує причини неявки;

вислуховує думку учасників судового розгляду;

вирішує питання про можливість розгляду справи, тобто пройого продовження або відкладення.

Видалення свідків із залу суду. Після того, як суд визнає можливим почати слухання справи, головуючий:

дає розпорядження про видалення свідків із зали судовогозасідання до окремої кімнати;

вживає заходів, щоб допитані свідки не спілкувалися з недо-питаними.

Роз 'яснення прав і обов 'язків учасникам судового розгляду. Головуючий спочатку роз'яснює права підсудному, а потім потерпілому,цивільному позивачеві, спеціалістові, експертові.

Заявленая і розв'язання клопотань учасників. Головуючий опитує учасників судового розгляду, чи не мають вони клопотань провиклик нових свідків і експертів та витребування і приєднання досправи нових доказів (документів, речових доказів та ін.).

Якщо клопотання заявлено, то учасник, який їх заявив, має пояснити, на встановлення яких обставин вони спрямовані.

Після цього суд (суддя) вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду з приводу заявлених клопотань і розв'язує їх своєю ухвалою (постановою). Відхилення клопотання не позбавляє учасника розгляду справи права заявити його під час судового слідства. Заявлені клопотання не можна залишати "відкритими" або відкладати їх вирішення. Своєчасне вирішення клопотань є гарантією:

забезпечення прав учасників стадії судового розгляду;

повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставинсправи.

Суд може і з власної ініціативи винести ухвалу про виклик у судове засідання нових свідків, витребування документів та інших доказів, про призначення експертизи тощо.

2-й етап стадії судового розгляду — судове слідство.

Судове слідство — це частина судового розгляду, в ході якої суд з участю сторін досліджує докази, необхідні для вирішення питання про винність і покарання підсудного. Це найбільша за обсягом виконуваної роботи частина судового розгляду, в ході якої формуються підвалини майбутнього вироку.

Судове слідство є самостійним глибоким, повним, всебічним, об'єктивним дослідженням обставин справи. Воно відрізняється від досудового за змістом і за обсягом.

Відмінність судового слідства від досудового за змістом полягає в тому, що перше:

не є повторенням дослідження, проведеного в стадії досудового слідства;

не можна розглядати як просту перевірку матеріалів досудового слідства;

відбувається у зовсім нових, відмінних від тих, що існували вдосудовому слідстві, умовах (активна участь сторін — право допитувати підсудного, свідка, потерпілого має не тільки суд, а й

представники сторін; відкритий судовий розгляд; повне фіксування судового процесу технічними засобами тощо).

Судове слідство не збігається з досудовим і за обсягом. У суді зазвичай не досліджують:

версії, що відпали на досудовому слідстві;

окремі докази, які "відсіялися" в цій стадії.

Однак в окремих випадках судове слідство може вийти за межі досудового. Це має місце у разі, якщо:

1) у суді з'являться нові дані на підтвердження версій, що уже,здавалося б, відпали (тоді їх піддають повній, глибшій перевірці іззалученням як тих доказів, що "відсіялися", так і нових);

2) виникають нові версії, нові обставини, нові докази.Судове слідство охоплює багато судових (процесуальних) дій,

які об'єднують у три порівняно самостійні групи. Оскільки кожна наступна група дій послідовно змінює попередню, їх можна вважати підетапами етапу судового слідства.

1-й підетап. Початок судового слідства.

Початок судового слідства — це його підетап, на якому визначають:

дослідницькі завдання, що ставляться перед судом і сторонами;

порядок дослідження доказів.Послідовність дій у цьому етапі:

1) початковий момент:

оголошення прокурором обвинувального висновку (за згодоюсторін — тільки його резолютивної частини) або

потерпілим чи його представником — скарги у справах приватного обвинувачення;

цивільним позивачем чи його представником — позовної заяви;

2) роз 'яснення підсудному сутності обвинувачення і з 'ясування у нього:

чи зрозумів сутність обвинувачення;

чи визнає себе винним;

чи бажає давати показання.

Якщо у справі заявлено цивільний позов, то суд з'ясовує у цивільного позивача, чи підтримує він його, а у підсудного і цивільного відповідача — чи визнають вони цей позов;

3) з 'ясування думки учасників судового розгляду щодо того, які докази та в якому порядку треба дослідити. Обсяг доказів і порядок їхДослідження визначаються постановою судді (ухвалою суду).

Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніхто не оспорює. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Якщо для визначення обсягу доказів, які досліджуватимуть, необхідно допитати підсудного, суд вирішує це питання після такого допиту. Підсудного допитують обов'язково, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань.

2-й підетап. Дослідження доказів.

Порядок дослідження доказів кримінально-процесуальним законом не встановлено. Законодавець надає судову можливість самостійно після з'ясування думки учасників судового розгляду визначити порядок дослідження доказів. Однак практика йде таким шляхом:

якщо підсудний визнає себе винним і бажає давати показання,то дослідження доказів починають із його допиту;

якщо ж не визнає себе винним і показань давати не бажає, тосуд починає дослідження з допиту потерпілого, потім досліджує іншідокази, а вже потім заслуховує показання підсудного, якщо він побажає їх давати;

у складних, багатоепізодних справах дослідження доказівпровадять поепізодно (за хронологічною, предметною або іншимиознаками);

у справах із кількома підсудними першими зазвичай допитуютьтих, хто визнає вину і бажає давати показання.

Суд досліджує докази із застосуванням пізнавальних засобів процесуальної діяльності (див. вище).

3-й підетап. Закінчення судового слідства.

Суд (судді), закінчуючи судове слідство, діють у такій послідовності:

головуючий запитує в учасників судового розгляду, чи бажаютьвони доповнити судове слідство і чим саме;

у разі заявлення клопотань суд (суддя) обговорює їх і вирішує,про що складає ухвалу (постанову);

після виконання додаткових дій із вирішення клопотань головуючий оголошує судове слідство закінченим.

3-й етап стадії судового розгляду — судові дебати.

Судові дебати — це самостійна частина судового розгляду кримінальної справи, в якій його учасники дають оцінку діям підсудного, аналізують досліджені в суді докази, висловлюють висновки щодо винуватості чи невинуватості підсудного, щодо кваліфікації дій, міри покарання та інших питань, що їх повинен вирішити суд при постановленні вироку.

Судові дебати провадять за такими правилами:

1 Учасники судових дебатів виступають у визначеному порядку, що передбачений ст. 318 КПК: прокурор, потерпілий і його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представники, захисник, підсудний. Порушення цього порядку, так само, як і позбавлення учасника судового розгляду (підсудного) слова у дебатах, є істотним порушенням процесуального закону і зумовлює скасування вироку (п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК).

Якщо у справі беруть участь кілька захисників, то послідовність їх виступів у дебатах визначають ці особи за домовленістю між собою. Якщо такої домовленості не досягнуто — це питання вирішує головуючий.

Учасники судового розгляду мають право в судових дебатахпосилатися тільки на ті докази, які було досліджено в судовомузасіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба податинові докази, суд за клопотанням учасника судового розгляду або звласної ініціативи відновлює судове слідство. Останнє провадитьтільки в межах дослідження того доказу, у зв'язку із яким його буловідновлено (провадити додаткову перевірку інших доказів суд невправі). Після закінчення відновленого судового слідства суд зновувідкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин інадає можливість виступити із промовою всім учасникам судовогорозгляду (як тим, що вже виступили раніше, так і тим, які не встиглицього зробити).

Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певнимчасом. Головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише у разі,якщо вони:

у промовах виходять за межі розглядуваної справи;

неетично висловлюються на адресу окремих осіб;

розголошують інтимні сторони життя тощо.

Закон не дозволяє встановлювати регламент судових дебатів. Однак їх учасники у значних за обсягом справах вправі повідомити головуючому для планування проведення наступних частин судового розгляду свою думку про час, який потрібен для їхньої промови.

4. Підсудний, якого видалили із зали судового засідання за порушення його розпорядку, у судових дебатах участі не бере.

5. Після закінчення промов учасники судових дебатів маютьправо обмінятися репліками.

Репліка — це повторний виступ у судових дебатах із запереченням на виступ іншого учасника судових дебатів. Обмін репліками здійснюють за такими правилами:

учасник судових дебатів, який виявив бажання виступити ізреплікою, повинен пояснити, з приводу чиєї промови і в якій самечастині він бажає виступити;

заперечення можуть стосуватися будь-якого питання, що стосується суті обвинувачення, характеру злочину, тлумачення окремихдоказів, висловлювань, які зачіпають інтереси підсудного, потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача;

заборонено користуватися правом репліки з метою доповнитичи змінити свій виступ;

репліка не обмежується в часі, але головуючий може зупинитивиступ учасника, який:

повторює раніше сказане;

виходить за межі справи;

допускає неетичні висловлювання на адресу інших учасниківтощо;

відмова скористатися реплікою не означає згоди з висловленим у судовому засіданні;

правом обмінятися репліками користуються не тільки у відповідь на виступ прокурора, потерпілого, а й у відповідь на виступіншого захисника, якщо у справі є кілька підсудних та інтересиодного суперечать інтересам інших;

реплікою можна скористатися лише один раз;

право останньої репліки належить підсудному.

Після закінчення виступів з репліками головуючий оголошує судові дебати закінченими.

4-й етап стадії судового розгляду — останнє слово підсудного.

Останнє слово підсудного — це самостійна частина судового розгляду, в якій підсудний реалізує своє конституційне право на захист безпосередньо перед видаленням суду до нарадчої кімнати для вирішення питання про його винуватість і покарання та постанов-лення вироку.

Виступ підсудного із останнім словом здійснюється за такими правилами.

Проголошення останнього слова — це право, а не обов'язокпідсудного. Він може відмовитися від цього, не пояснюючи причин.Заяву про відмову обов'язково заносять до протоколу судового засідання.

Право на останнє слово зберігається у всіх випадках, в томучислі:

якщо він відмовився від захисника;

якщо він відмовився від давання показань;

за тимчасового видалення його із зали судового засідання запорушення порядку (ч. 1 ст. 272 КПК).

3. Підсудний може бути позбавлений останнього слова у випадках:

— заочного розгляду справи (ст. 262 КПК);

— видалення за порушення порядку на весь час судового розгляду (ч. 1 ст. 272 КПК).

4. Порушення судом права підсудного на останнє слово є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, наслідкомцього є скасування вироку (п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК).

5. Зміст останнього слова і час його проголошення не регламентовано. Однак головуючий може зупинити підсудного, якщо той допускає нецензурні висловлювання, образи на адресу суддів та інших учасників, погрози щодо них тощо. В таких випадках головуючий попереджає підсудного про наслідки його подібної поведінки, якими можуть бути:

позбавлення останнього слова;

видалення із зали судового засідання.

Підсудний вправі наводити на свій захист будь-які аргументи.

Запитання до підсудного не ставлять.

Пояснення підсудного в останньому слові не розцінюють якдокази і суд не може посилатися на них у вироку. Якщо підсудний уостанньому слові посилається на:

нові докази;

участь інших осіб;

нові докази, які не були предметом дослідження, то суд поновлює судове слідство для перевірки викладеної підсудним інформації.

9. Зміст останнього слова підсудний визначає самостійно, в томучислі без допомоги захисника. Тому клопотання з боку підсудногоабо його захисника щодо оголошення перерви для спільного формування змісту останнього слова суд має визнавати безпідставним.

Значення останнього слова підсудного полягає в тому, що під його впливом значною мірою формується внутрішнє переконання суддів. Суд, видаляючись до нарадчої кімнати для постановлення вироку, зберігає враження від останнього звернення до нього підсудного, його оцінки вчиненого, висловлених прохань і обіцянок. Саме тому після останнього слова підсудного суд негайно (з метою збереження вражень) видаляється до нарадчої кімнати.

Якщо суду потрібно зробити перерву у роботі перед видаленням до нарадчої кімнати, то її доцільно оголосити перед останнім словом підсудного, а якщо їх кілька — перед останнім словом одного із останніх підсудних.

Перед видаленням до нарадчої кімнати головуючий оголошує присутнім, коли орієнтовно суд повернеться для проголошення вироку.

5-й етап стадії судового розгляду — постановлення вироку.

Постановлення вироку — заключний етап стадії судового розгляду, зміст якого становлять нарада суддів в умовах, які унеможливлюють сторонній вплив на них, прийняття рішення і оформлення його вироком та проголошення вироку.

Процесуальний порядок постановлення вироку.

1. Проведення наради суддів. Видалившись до нарадчої кімнати, суд під керівництвом головуючого проводить нараду, в ході якої обговорюють всі питання, які підлягають вирішенню при постанов-ленні вироку (ст. 324 КПК). Вирок постановляють тільки в нарадчій кімнаті.

Нарадча кімната — це ізольоване приміщення суду або інше спеціальне приміщення (в разі, якщо справу розглядають не в приміщенні суду), в якому суд колегіально чи суддя одноособово постановляють вирок і яке є пристосованим для зосередженої і тривалої роботи судців та убезпечує від можливого стороннього впливу на них.

Робота суддів в нарадчій кімнаті здійснюється за такими правилами:

заборонено присутність сторонніх осіб (порушення цього правила є безумовною підставою для скасування вироку, незалежновід тривалості перебування в нарадчій кімнаті сторонньої особи івід того, чи вплинув цей факт на суддів, чи ні);

при постановленні вироку в нараді беруть участь лише судці,що входять до складу судової колегії у розглядуваній справі. Змінаскладу суддів не допускається.

Якщо хтось із судців не може продовжувати участь у нараді, його замінюють іншим суддею і розгляд справи розпочинають спочатку.

Запасний народний засідатель може бути включений до складу суду замість вибулого народного засідателя. Тоді суд відновлює розгляд справи і якщо народний засідатель не вимагає відновлення судових дій, суд видаляється до нарадчої кімнати, де нарада суддів починається спочатку;

заборонено розголошувати міркування, що висловлювалися внарадчій кімнаті. Тому судця не може використовувати телефонний зв'язок ані для вирішення питань, пов'язаних зі справою, анідля вирішення особистих питань;

всі питання обговорюють колегіально в умовах рівноправності судців, що запобігає однобічності висновків у кримінальній справіта допомагає уникнути судових помилок;

головуючий подає свій голос останнім;

заборонено залишати нарадчу кімнату до моменту проголошення вироку. Якщо протягом одного дня неможливо постановити вирок, то з настанням ночі суд вправі перервати нараду длявідпочинку — до початку наступного робочого дня в суді.

Питання, з приводу яких проводиться нарада судців, поціляють на такі групи:

1) група питань, пов 'язаних із подією злочину: :.

чи мало місце діяння; ;

чи містить воно склад злочину;

чи вчинив це діяння підсудний;

чи винен він у вчиненні цього діяння тощо;

2) група питань, пов 'язаних із покаранням:

чи підлягає підсудний покаранню;

чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання іякі саме;

якою має бути міра покарання;

визначення виду установи виконання покарань тощо;

3) група питань, пов'язаних із цивільно-правовими наслідкамизлочину:

чи підлягає задоволенню цивільний позов;

якщо так, то на чию користь і в якому розмірі;

чи підлягають відшкодуванню збитки, завдані злочином, якщоцивільний позов не було заявлено;

як учинити з майном, описаним для забезпечення цивільногопозову тощо;

4) група питань, пов 'язаних із:

охороною майна засудженого;

влаштуванням його неповнолітніх дітей, які залишилися безнагляду;

5) питання, що гарантує виконання вироку:

— обрання запобіжного заходу щодо підсудного до вступу вирокув законну силу.

Відновлення судового слідства (ст. 326 КПК). Підставою довідновлення судового слідства є визнання судом необхідностіз'ясувати будь-яку обставину, що має значення для справи.

Складання вироку (ст. 332 КПК). Вирок пише один із судцівмовою, якою провадилося судове засідання. Виправлення застерігаються і підписуються всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення вироку.

Підписання вироку (ст. 339 КПК). Вирок підписують всі судді.Якщо у вироку немає підпису хоча б одного із суддів, незалежно відпричини цього, — це безумовна підстава до скасування вироку.Судця, який залишився в меншості, має право викласти письмовосвою окрему думку, яку приєднують до справи, однак не оголошують. Право на окрему думку зобов'язує суддів, які прийняли іншерішення, обґрунтовано відхилити думку судді, який залишився вменшості. Це посилює взаємний контроль суддів за правильністюрішень з будь-якого питання, обговорюваного при постановленнівироку.

Проголошення вироку (ст. 341 КПК). Вирок суду проголошуютьу залі судового засідання. Тільки з моменту проголошення вирокнабуває силу акта правосуддя. Виходячи із цього законодавець встановив, що навіть при розгляді кримінальної справи в закритомузасіданні вирок проголошують публічно. Всі присутні заслуховуютьвирок стоячи. Після проголошення вироку головуючий роз'яснюєзасудженому або виправданому:

строк і порядок оскарження вироку;

його право на ознайомлення з протоколом судового засіданняі на подання зауважень на нього.

6. Вручення копії вироку засудженому або виправданому (ст. 344 КПК). Вирок вручають засудженому (виправданому) і направляють прокуророві в триденний строк після проголошення.

2.5. Кінцеві рішення стадії

У результаті розгляду кримінальної справи суд може ухвалити одне із таких кінцевих для цієї стадії рішень.

1. Вирок — це рішення суду першої (а в окремих випадках і апеляційної) інстанції, постановлене в судовому засіданні з питання про винуватість чи невинуватість підсудного та про призначення або непризначення йому покарання. Вирок може вирішувати й інші питання (про цивільний позов, речові докази тощо).

Ознаки вироку:

це єдине рішення в державі, згідно із яким особу може бутивизнано винною у вчиненні злочину;

справедливість (справедливим є вирок, в якому правильно (ізсоціальних і особистих позицій) визначено міру рівності громадянперед законом і судом, міру злочинного діяння і покарання занього);

із набранням вироком чинності втрачає правове значенняпрезумпція невинуватості;

вирок є найавторитетнішим в кримінальному процесі рішенням, бо постановляється іменем держави;

він є обов'язковим до виконання всіма юридичними і фізичними особами;

це гарантія прав і законних інтересів громадян, бо постановляється в процесуальній формі, що забезпечує його законність іобґрунтованість;

7) він має преюдиційне значення (див. п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК).Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний.Обвинувальний вирок суд постановляє лише за умови, якщо в

ході судового розгляду винуватість підсудного у вчиненні злочину доведено. Цей вирок не може грунтуватися на припущеннях. Обвинувальний вирок може бути двох видів:

із призначенням покарання;

зі звільненням засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених ст. 80 КК.

Виправдувальний вирок постановляють у випадках, якщо:

не встановлено події злочину;

у діянні підсудного немає складу злочину;

не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка вчинила цей злочин, залишається невиявленою, суд після набрання вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину.

Вирок має певну структуру, яку визначено кримінально-процесуальним законом. Цей процесуальний акт складається із трьох частин: 1) вступна (ст. 333 КПК); 2) мотивувальна (ст. 334 КПК); 3) резолютивна (ст. 335 КПК).

Рішення про направлення кримінальної справи на додаткове до-судове слідство (ст. 281 КПК).

Рішення про закриття кримінальної справи (ст. 282 КПК) приймається судом за наявності таких підстав:

наявність обставин, передбачених пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11ст. 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК;

відмова прокурора підтримувати державне обвинувачення і небажання потерпілого скористатися правом продовжувати підтримувати обвинувачення (ч. 2 ст. 267 КПК);

примирення сторін або неявка потерпілого в судове засіданнябез поважних причин (у справах про злочини, зазначені у ч. 1 ст. 27КПК.

Рішення про направлення справи на додаткове досудове слідство і про закриття справи суд оформлює ухвалою, а суддя — постановою. Ухвала (постанова) виноситься судом (суддею) у нарадчій кімнаті і викладається у вигляді окремого документа, який підписує весь склад суду.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:

Основним завданням стадії судового розгляду є вирішеннясудом питання про винуватість підсудного і його покарання. В ційстадії вирішують й інші питання: про застосування до підсудногозапобіжного заходу, про цивільний позов, долю речових доказів таінші.

У стадії судового розгляду учасники кримінального процесунабувають додаткових прав.

Під час судового розгляду справи прокурор має право змінитиобвинувачення.

За результатами розгляду кримінальної справи суд може постановити вирок (обвинувальний або виправдувальний), направитисправу на додаткове розслідування, закрити справу.

 

< Попередня   Наступна >