47

---

РОЗДІЛ 5.

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗАКОРДОННИХ ДЕРЖАВ

ЛЕКЦІЯ 28

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ФРАНЦІЇ І СІП А

1. ОСОБЛИВОСТІ ДЖЕРЕЛ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

1.1. Особливості джерел кримінально-процесуального права Франції

У Франції всі основні галузі права, в тому числі і кримінально-процесуальне, є кодифікованими. Основним джерелом є КПК, ухвалений в 1958 р. (до цього у Франції діяв Кодекс кримінального слідства — один із п'яти знаменитих кодексів епохи Наполеона Бона-парта). Цей нормативно-правовий акт набрав чинності з 2 березня 1959 р. КПК починається статтею-преамбулою, що містить ключові кримінально-процесуальні принципи, а завершується загальними положеннями.

Кодекс поділено на п'ять основних автономних частин:

1. Законодавча — основна частина. її може ухвалювати, змінюватиі доповнювати вищий законодавчий орган Франції — Національнізбори. Складається ця частина із п'яти книг:

"Про провадження за публічним позовом і про слідство";

"Про юрисдикції, що вирішують справу по суті";

"Про надзвичайні способи оскарження";

"Про деякі особливі види провадження";

"Про виконавче провадження".

Частина, що містить постанови уряду і декрети, які затверджуєДержавна Рада і які мають стосунок до регламентації провадженняу кримінальних справах.

Нормативні акти — декрети, більшу частину яких присвяченопенітенціарному режиму.

Сукупність актів

міністерств і відомств (в основному МВС і Мінюсту), що стосуються конкретних питань і мають кримінально-процесуальне значення.

П'ята частина — це Інструкція із застосування КПК, ухваленаМінюстом в момент введення кодексу в дію.

У КПК не регламентовано порядок провадження у справах неповнолітніх і в певних випадках у справах військовослужбовців.

У першій категорії справ провадження регламентується окремим законодавчим актом — Ордонансом від 2 лютого 1945 р.

У другій — особливим законодавчим актом — Кодексом військової юстиції, затвердженим законом від 21 липня 1982 р., книга друга якого має назву "Військово-кримінальний процес".

Окрім КПК, норми кримінально-процесуального права містяться в Конституції Французької республіки від 4 жовтня 1958 р. Найбільше їх у розділі 8 "Про судову владу", де закріплено принципи незалежності та незмінюваності суддів, а також правило про те, що ніхто не може бути свавільно позбавлений свободи.

Норми кримінально-процесуального права часто стають предметом розгляду щодо відповідності їх Конституції. Такий розгляд здійснює Конституційна Рада до набрання нормами чинності. У французькій доктрині зазначають, що активна діяльність Конституційної Ради сприяла розвитку нового феномена: так званої "конституціоналізації кримінального і кримінально-процесуального права".

Все більшу роль у кримінально-процесуальному праві відіграють принципи і норми міжнародного права, що містяться в міжнародних угодах. Основне місце серед них посідає Конвенція про захист прав людини і основних свобод, підписана в Римі 4 листопада 1950 р., яка стала своєрідною "Конституцією Європи". Франція ратифікувала цю Конвенцію законом від 31 грудня 1973 р., і, згідно зі ст. 55

Конституції республіки, вона набула надзаконного (але не надконс-титуційного) характеру.

На розвиток кримінально-процесуального права Франції істотно впливає практика суду у Страсбурзі. Як приклад можна навести рішення суду від 24 квітня 1990 р., яким Францію було засуджено за відсутність детальної регламентації прослуховування телефонних переговорів як слідчої дії. Це спонукало французьких законодавців протягом нетривалого строку прийняти закон від 10 липня 1991 р. "Про перехоплення повідомлень, що передаються за допомогою засобів телекомунікації", одним із завдань якого стало внесення відповідних доповнень до КПК.

 

< Попередня   Наступна >