Головне меню
Головна Підручники Прокуратура Прокурорський нагляд в Україні 2.1.2. Україна є учасницею низки міжнародних договорів, які встановлюють зобов’язання дер­жав-учасниць щодо здійснення широкого комп­лексу міжнародних та внутрішніх заходів зако­нодавчого, управлінського, правозастосовного характеру у сфері правової допом

2.1.2. Україна є учасницею низки міжнародних договорів, які встановлюють зобов’язання дер­жав-учасниць щодо здійснення широкого комп­лексу міжнародних та внутрішніх заходів зако­нодавчого, управлінського, правозастосовного характеру у сфері правової допом

Прокуратура - Прокурорський нагляд в Україні
600

2.1.2. Ук­ра­ї­на є учас­ни­цею низ­ки між­на­род­них договорів, які встановлю­ють зобов’язан­ня дер­жав-учас­ниць що­до здій­с­нен­ня ши­ро­ко­го ком­п­лексу між­на­род­них та внутріш­ніх за­хо­дів за­ко­но­дав­чо­го, управ­лін­сь­ко­го, правозастосов­но­го харак­те­ру у сфе­рі право­вої до­по­мо­ги.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'яз­ковість яких надана Верховною Радою України, Конституція України визнає частиною націо­нального законодавства (ст.9). Причому, норми міжнародних договорів України за їх юридичною силою вище норм внутрішнього законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші пра­вила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то засто­совуються правила міжнародного договору України (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України). Таким чином, Україна поширює на національ­не законодавство міжнародно-правовий принцип сумлінного виконання міжнародних договорів, а також вимагає застосування цього принципу на основі взаємності.

Важливість правового значення міжнародних договорів, їх пряма дія обумовлюють покладання на орга­ни прокуратури обов’язків як по нагляду за їх дотриманням, так і по їх точному і неухильному виконанню при взаємодії з компетентними органа­ми інших країн, а також по участі в роботі з удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва.

Особливу актуальність по забезпеченню міжнародного співробітництва органів прокуратури мають наступні багатосторонні договори України:

- Конвенція про захист прав людини і основних свобод, 1950 г. з додатковими протоколами; - Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 р. з додатковими протоколами 1975 р. і 1978 р.; - Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, 1959 р. з додатковим прот

околом 2002 р.; - Конвенція про передачу засуджених осіб, 1983 р.; - Європейська конвенція про міжнародну дійсність рішень у кримінальних справах, 1970 р.; - Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах,  1972 р.; - Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 р.

В порядку правонаступництва в Україні продовжують діяти договори про взаємне надання правової допомоги, яки були раніше укладені СРСР, зокрема, договори з Угорщиною, 1958 р., Фінляндією 1978 р., Кіпром, 1984 р., Алжиром, 1982 р.

У рам­ках Спів­д­руж­нос­ті Не­за­лежних Дер­жав Ук­ра­ї­ною ук­ла­де­но ряд кон­вен­цій з пи­тань міжнародного співробіт­ниц­т­ва, які рег­ла­мен­ту­ють на­дан­ня право­вої допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах за­га­лом або сто­сов­но ок­ре­мих ви­дів, зок­ре­ма про­ве­ден­ня процесуаль­них дій, ви­да­чі пра­во­поруш­ни­ків, пе­ре­да­чі кри­мі­наль­но­го перес­лі­ду­ван­ня тощо (Кон­вен­ція про пра­во­ву до­по­мо­гу та пра­вові від­но­си­ни у ци­віль­них, сі­мей­них та кри­мі­наль­них спра­вах, 1993 р. та Про­то­ко­лу 1997 р., Кон­венція країн про вза­єм­ну до­по­мо­гу у кри­мі­наль­них спра­вах, 2002 р.).

У зазначених міжнародно-правових документах передбачені сучас­ні ме­ха­ніз­ми на­дан­ня пра­во­вої до­по­мо­ги. Так, Дру­гий до­дат­ковий про­то­кол 2002 р. до Єв­ро­пей­сь­кої кон­вен­ції про вза­єм­ну до­по­мо­гу у кри­мі­наль­них спра­вах 1959 р., по­ряд з цен­т­ра­лі­зо­ва­ним по­ряд­ком відносин, пе­ред­ба­ча­є мож­ли­вість засто­су­ван­ня без­по­се­ред­ніх зв’яз­ків між правоохоронними органами. Тоб­то органи до­су­до­во­го слід­с­т­ва Укра­ї­ни у кож­но­му кон­к­рет­но­му ви­пад­ку, з ураху­ван­ням тер­мі­но­вос­ті отри­ман­ня пра­во­вої до­по­мо­ги з-за кор­до­ну та ряду ін­ших чин­ни­ків, можуть са­мі виз­на­ча­ти ме­ха­ніз­ми пе­ре­да­чі за­пи­тів до ком­пе­тен­т­них органів іно­зем­них дер­жав. У вик­люч­ній ком­пе­тен­ції Генеральної прокуратури України за­лиша­єть­ся вирішен­ня за­пи­тів про тим­ча­со­ву переда­чу осіб, які тримають­ся під вар­тою, для про­ве­ден­ня за їх учас­тю слід­чих дій. Між країнами СНД згоди з питань видачі, кримінального переслідування, а також виконання слідчих дій, які зачіпають права осіб і потребують санкції прокурора, надаються Генеральними прокурорами цих країн.

Про­то­ко­лом пе­ред­ба­че­на мож­ли­вість ство­рен­ня спіль­них слід­чих груп, зас­лу­хо­ву­ван­ня свід­чень шля­хом відео - або те­ле­фон­ної кон­фе­рен­ції. Об­сяг пра­во­вої до­по­мо­ги, яка може на­да­ва­тись сто­ро­на­ми, роз­ши­ре­но також за ра­ху­нок та­ких дій, як про­ве­ден­ня та­єм­них роз­с­лі­ду­вань, здійснення тран­с­кор­дон­но­го наг­ля­ду та кон­т­ро­льо­ва­ної пе­ре­да­чі. Ук­ла­де­на в Ки­ши­не­ві Кон­вен­ція дер­жав СНД про вза­єм­ну до­по­мо­гу у кри­мі­наль­них спра­вах, 2002 р. та­кож пе­ред­ба­чає прове­ден­ня опе­ра­тив­но-роз­шу­ко­вих за­ходів за за­пи­том про пра­во­ву допомо­гу у кри­мі­наль­ній спра­ві.

 

< Попередня   Наступна >