333

---

3.2.3. Порядок прийняття органами прокуратури рішень про екстрадицію (видачу) осіб для кримінального переслідування або виконання вироку на території іншої держави.

Ратифікував Європейську конвенцію про видачу правопорушників, 1957 р., Додаткові протоколи 1975 р. та 1978 р., Європейську конвенцією про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, 1959 р. з додатковим протоколом 2002 р., Кон­венцією СНД про вза­єм­ну до­по­мо­гу у кри­мі­наль­них спра­вах, 2002 р. Україна прийняла на себе обов’язки про видачу правопорушників. При видачі осіб іншої державі органам прокуратури України слід забезпечувати мінімальні гарантії захисту прав цих особи, що закріплені у ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та ст. 2, 3 і 4 Протоколу № 7 до цієї Конвенції.

Запити про видачу осіб, що надійшли до Генеральної прокуратури Укра­їни від органів досудового слідства іноземних держав, розглядаються Управлінням міжнародних зв’язків.

Видачу Україною особи, яка знаходиться на її території може бути здійснено для її кримінального переслідування або виконання вироку суду якщо:

- особа вчинила злочин, за який може бути покарана позбавленням волі на строк не менш одного року або більш суворим покаранням;

- особа, засуджена до позбавлення воли на строк не менш чим шість місяців або до більш тяжкого покарання;

- іноземна держава гарантує, що особа буде переслідуватися тільки за злочини, які вказані у запиті і після відбування покарання може покинути територію даної держави, а також не буде видана третій державі без згоди України.

Видача особи з території України не допускається, коли:

- ос

оба є громадянином України (ст. 25 Конституції України);

- є достатні підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження чи покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними чи іншими ознаками або до особи буде застосовано катування;

- злочин, якій скоїла особа є предметом розслідування або судового розгляду в Україні;

- особа, за теж саме діяння вже відбула покарання в Україні за вироком суду або кримінальна справа була припинена;

- притягнення особи до відповідальності буде здійснено у надзвичайному суді іноземної держави або з метою виконання вироку цього суду.

Україна може відмовити іншої державі у видачі особи якщо:

- діяння, що є підставою для запиту про видачу особи не є злочином за кримінальним законом України;

- особа, видача якої запитується, за станом здоров'я не може бути видана без шкоди її здоров’ю;

- особа, видача якої запитується, буде піддано кримінальному переслідуванню за військовим правом або законом;

- діяння, що є підставою для запиту про видачу особи скоєно на території України або против інтересів України за межами її території;

- видача особи може нанести шкоду суверенітету України, її безпеки, суспільному порядку й іншим важливим інтересам.

Проведення перевірок про наявність обставин, які в силу чинного законодавства України і поло­жень міжнародних договорів перешкоджають видачі особи здійснюють прокурори областей (прирівняні до них прокурори) за доручення Генеральної прокуратури України. Матеріали перевірок надсилаються до Генеральної прокура­тури України.

Якщо видача не здійснюється, то Генеральна прокуратура України повідомляє про це компетентні органи відповідної держави з наведенням підстав відмови про видачу особи.

Рішення про видачу громадянина іншої держави або особи без громадянства, яки знаходяться на території України, обвинувачених у скоєні злочину або засуджених судом іншої держави, приймається Генеральним прокурором України. Про прийняте рішення Генеральний прокурор України письмово повідомляє особу, по відношенню до якої воно прийнято.

При наявності запитів про видачу особи від декількох держав Генеральний прокурор України вирішує вимогу якої держави задовольнити. При цьому він враховує всі обставини скоєного злочину (тяжкість, спосіб, місто скоєння злочину, громадянство особи, дати направлення запитів інших держав про видачу особи, наявність у цих держав можливості видачі особи третьої державі (ст. 17 Європейської конвенції про видачу; ст. 65 Конвенції СНД про правову до­по­мо­гу та пра­вові від­но­си­ни у ци­віль­них, сі­мей­них та криміналь­них спра­вах).

При задоволенні запиту про видачу особи Генеральна прокуратура

України повідомляє державу про місце і дату видачі, а також надає доручення Міністерству внутрішніх справ України та Держа­вному департаменту України з питань виконання покарань про організацію передачі цієї особи компетентним органам іноземної держави.

Європейська кон­венція про видачу правопорушників, 1957 р., також передбачає, що компетентні органи держави можуть звернутися з проханням до інших держав про тимчасове затримання розшукуваної особі з метою забезпечення видачі. Компетентні органи запитуваної держави при­ймають рішення з цього питання у відповідності з національним законом. Тримання особи під вартою припиняться, якщо впродовж 18 діб держава не отримала запит про видачу. У всякому випадку тримання особи під вартою не може продовжуватися більш 40 діб (ст.16). Згідно ст. 60 і 67 Конвенції СНД Конвенції про правову до­по­мо­гу та пра­вові від­но­си­ни у ци­віль­них, сі­мей­них та криміналь­них спра­вах звільнення затриманої для видачі особи країні СНД здійснюється через 15 діб після затримання, якщо запит про видачу особи не надійшов. Максимальний строк тримання особи під вартою не повинне перевищувати 30 діб.

Стаття 27 Закону “Про прокуратуру України” встановлює, що Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори областей та прирівняні до них прокурори за наявності передбачених законом підстав дають санкцію на затримання особи та її видворення в примусовому порядку за межі України.

Прокурори за місцем затримання і взяття під варту осіб, які підлягають видачі, не пізніше 3 діб з дати їх затримання, повинні ін­формувати про такі факти Управління міжнародних зв’язків Генеральної прокура­тури України і організувати перевірки щодо:

- законності підстав та строків затримання цих осіб, наявності документів про видачу, а в разі їх відсутності висунути вимогу щодо їх направлення від компетентних установ іноземних держав;

- мети приїзду цих осіб в Україну, місця та часу їх проживання і реєстрації, громадянс­тва, надання притулку, обставин і мотивів кримінального переслідування на те­риторії іноземної держави;

- наявності можливих перешкод для видачі цих осіб іноземної державі.

Матеріали перевірок разом з висновком щодо можливості видачі невідклад­но надаються до Генеральної про­куратури України або Міністерства юстиції України, якщо згідно з вимогами міжнародного договору питання видачі віднесено до його компетенції.

Відповідно ст. 55 Конституції України рішення, прийняти Генеральним прокурором України як уповноваженою посадовою особою про видачу особи та з інших питань, яки виникають з цих правовідносин можуть бути оскаржені в суд зацікавленими особами.

 

< Попередня   Наступна >