Головне меню
Головна Підручники Прокуратура ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД В УКРАЇНІ 4. ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ

4. ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ

Прокуратура - ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД В УКРАЇНІ
134

4. ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ

Ст. З Закону "Про прокуратуру" встанов­лює, що правові основи організації і діяльно­сті прокуратури визначаються Конституцією України, цим законом, іншими вітчизняними законодавчими актами та нормами, що випли­вають із визнаних Україною міжнародних та міждержавних договорів. Статті 121 - 123 розділу 7 Конституції України визначають за­гальні питання організації прокурорської системи, її функції, порядок призначення і звільнення та строк повноважень Генерального про­курора, і встановлюють, що прокуратура - це єдина централізована система.

Безпосереднім і основним джерелом права про прокурорський нагляд є Закон "Про прокуратуру", який прийнятий Верховною Радою України 5 листопада 1991 р. і діє донині з чисельними змінами і до­повненнями, останніми з яких є зміни від 12 липня 2001 року, обу­мовлені припиненням дії деяких перехідних положень Конституції.

У цьому законі визначені завдання прокуратури, її функції, прин­ципи організації й діяльності, організаційна будова, порядок при­значення на посаду прокурорів всіх рівнів, структура Генеральної та підлеглих прокуратур, повноваження прокурорів всіх рівнів щодо керівництва підпорядкованими органами прокуратури.

Закон містить норми, які встановлюють предмет прокурорсько­го нагляду та повноваження прокурора щодо кожного його напряму (галузі), регламентує загальні положення участі прокурора у розгляді справ судами, передбачає вимоги до претендентів на посади про­курорів і слідчих прокуратур, заходи правового й соціального їх захисту. Норми, що визначають ті чи інші аспекти правової основи ді­яльності української прокуратури містяться також у багатьох галу­зевих законах, у тому числі кодифікованих: КПК, ЦПК, ГПК, КЗпАП, Законах "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про оперативно-розшу

кову діяльність", та багато інших.

У більшій чи меншій мірі названі законодавчі акти містять нор­ми, що регламентують процесуальний статус прокурора, його повноваження, правові засоби їх реалізації у різних судових і судо­чинних інстанціях під час провадження кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справ та під час реалізації від­повідними правоохоронними органами своїх функцій.

Є багато міжвідомчих актів Генеральної прокуратури України та юридичних установ зарубіжних держав (меморандумів, угод, спільних протоколів, протоколів про наміри), що стосуються прокуратури, наприклад:

1. Меморандум про порозуміння між Департаментом Генерального Аторнея і Генеральною прокуратурою України з приводу співро­бітництва в переслідуванні воєнних злочинців (від 20 серпня 1992 р.).

2. Меморандум взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції Канади (від 25 вересня 1992 р.).

3. Угода про правову допомогу та співробітництво між Генераль­ною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Литов­ської Республіки (від 8 грудня 1992 р.).

Спільний протокол українсько-німецьких переговорів про спів­робітництво в галузі правової допомоги у кримінальних справах 22-24 січня 1996 р. в Генеральній прокуратурі України в м. Київ (від 5 квітня 1996 р.).

Протокол про наміри між Генеральним прокурором України і Ге­неральною прокуратурою Литовської Республіки (від 1 березня 2000 р.) та ін.

Міжвідомчі та відомчі акти з питань міжнародного співробітництва у вигляді наказів, інструкцій, листів Генерального прокурора, наприклад: 1. Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохо­ронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні зло­чинів. (Наказ МВСУ, СБУ, Державної митної служби, Генеральної прокуратури України, Державного комітету у справах охорони дер­жавного кордону, ДПАУ від 9 січня 1997 р. № 3/1/2/5/2/2). Про затвердження Інструкції про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства. (Наказ Міністерства Юстиції України, СБУ, Верховного Суду України, ДДУзПВП (держ­департамент України з питань виконання покарань), Генеральної прокуратури України, МВС, Державної податкової адміністрації України від 29 червня 1999 року № 34/5/22/103/512/326/73. Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі між­народного співробітництва і правової допомоги. (Наказ Генераль­ного прокурора України від 26 листопада 1998 року № 11).

4. Про додержання вимог міжнародно-правових актів при розслі­дуванні кримінальних справ (Лист Генеральної прокуратури від 20 серпня 1999 року номер 14-2-136-99), та інші, які містять нор­ми, що передбачають повноваження Генерального прокурора у вирішенні питань про передачу на час допитів закордонним пра­воохоронним органам осіб, котрі перебувають під вартою на те­риторії України, а також правила стосунків органів прокуратури з цими органами у зв'язку з виконанням різноманітних процесу­альних та інших дій.

Правову основу організації і діяльності прокуратури України до­повнюють постанови Верховної Ради України, укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України. Цими підзаконними актами також регулюються різноманітні питання прокурорської діяльності. Так Указом Президента від 12.02.2000 р. "Про вдосконалення коор­динації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю" визначається комплекс повноважень прокурорів у ході реалізації ними цієї (координаційної) функції та її зміст. Положення "Про класні чини працівників органів прокуратури України", затверджене постановою Верховної Ради України від 6.11.1991 р., встановлює порядок присвоєння класних чинів прокурорським працівникам і т.д.

Не менш важливе значення для впорядкування й удосконалення організації й діяльності прокурорських органів мають нормативні акти Генеральної прокуратури України. У відповідності із Законом "Про прокуратуру" (ч. 1 п.7 ст.15) Генеральний прокурор відповідно до за­конів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції. Ці нормативні акти Генерального прокурора конкретизують положення законів, визна­чають пріоритетні завдання і напрями у роботі органів прокуратури, розмежовують компетенцію територіальних і спеціалізованих про­куратур, визначають порядок (методику) прокурорських перевірок та регулюють безліч інших питань прокурорської діяльності.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук