101

---

Глава 12. МІЖНАРОДНІ ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

§1. Загальна характеристика міжнародних трудових відносин

У зв’язку з інтеграційними процесами в економіці, що мають місце в наш час серед більшості країн світу, не рідкісними є трудова міграція і викликані нею трудові відносини, що пов’язані більше ніж з одним правопорядком. Через надзвичайно масштабні транскордонні переміщення товарів, послуг, інтернаціоналізацію виробництва, науково-технічний прогрес, залучення іноземного капіталу, створення транснаціональних корпорацій, спільних підприємств тощо, міждержавна міграція характеризується залученням до неї значного числа осіб. На збільшення обсягів міграції впливають у тому числі і політичні чинники: розпад одних держав і створення інших, зміни в характері політичного устрою, міжнародні і міжетнічні конфлікти, війни і т.д. Результатом цього на сьогодні є існування у будь-якій країні певного прошарку осіб, які на законних чи незаконних підставах, постійно, тимчасово, чи власне з метою працевлаштування перебувають на її території і знаходяться там у трудових відносинах.

За висновком Організації Економічного Співробітництва і розвитку, на сьогоднішній день переселення в багаті країни все збільшується. Його метою крім возз’єднання сімей є пошук праці, що заохочується багатими країнами через збільшення кількості власних громадян пенсійного віку. Пріоритетними галузями праці іноземців у таких країнах є аграрні роботи, будівництво, і догляд за престарілими особами.

Таким чином виникають і існують трудові відносини, пов’язані більше ніж з однією правовою системою як, наприклад: праця громадян даної країни на іноземних наймачів в країні і за кордоном (трудова еміграція громадян, укладення трудових контрактів з іноземними фірмами про виконання праці всередині країни, праця у закордонних спільних підприємствах)

; відрядження громадян для праці за кордоном; робота на підприємствах, які є юридичними особами згідно з національним правом, але належать іноземному капіталу і входять до орбіти транснаціональних корпорацій; праця іноземців на різних підставах (трудова імміграція, робота на підприємствах з іноземними інвестиціями, здійснення різних форм економічної співпраці тощо)”. Частіше за все міжнародним приватним правом здійснюється регулювання так званих “індивідуальних” трудових відносин, тобто відносин, що виходять за межі національного правопорядку між наймачем і працівником, трудові відносини із розгляду спорів між указаними сторонами і т.д. Однак не виключені і такі ситуації, коли міжнародне приватне право повинне здійснювати регулювання в тому числі “колективних” трудових відносин, пов’язаних із організацією і управлінням колективною працею (відносини між трудовими колективами, профспілками, господарськими органами щодо організації праці, управління підприємством).

Для певних професій (пов’язаних, наприклад, із обслуговуванням міжнародних перевезень, виконанням представницьких функцій на територіях різних країн тощо) вихід за межі одного правопорядку є їх невід’ємною складовою. Сфера міжнародного трудового права значно розширилась у тому числі через діяльність транснаціональних корпорацій, що намагаються провадити свою діяльність у різних країнах (зокрема тих, що розвиваються) з метою зниження витрат на заробітну плату. З іншого боку, самі працівники намагаються вирішити свої соціальні проблеми, пов'язані з низькою заробітною платою, безробіттям і т. ін. в країні громадянства через працевлаштування в країнах з більш високим рівнем умов праці чи більшим колом можливостей для працевлаштування. Проблеми, що можуть виникнути та виникають у зв’язку з цим, пов’язані на глобальному міждержавному рівні з “гастарбайтерами”, “зонами дешевих зарплат”, “промисловістю, що втікає” (Runaway Industries), “дешевим прапором” та на рівні окремих осіб із соціальним і пенсійним забезпеченням, справедливим вирішенням трудових спорів з іноземними наймачами, зарахуванням стажу роботи за кордоном, забезпеченням державного захисту власних громадян у разі їх працевлаштування за межами країни, розповсюдженням на іноземців національного режиму і т.д.

Для правового регулювання трудових відносин національне право різних країн містить відповідні правові норми у конституціях, кодексах, законах, трудових договорах, тощо. Так, трудове право країн континентальної Європи характеризується значною питомою вагою законодавчих актів і колективних договорів, що є головними джерелами трудового права. Судова практика і судові рішення тут не визнаються джерелами права. В країнах англосаксонського права значне місце посідають колективні договори і рішення судів, що мають силу джерел права. На законодавчому рівні регулюються лише окремі питання, які стосуються, зокрема, профспілок, страйків тощо.

Визнається, що об’єктивно склалася диференціація трудового права між національними системами, типовими різновидами трудового права, унітарними і федеративними державами і т.д. Диференціацію трудового права різних країн пов’язують із специфікою економічного, політичного устрою, правовими, соціальними, виробничими особливостями, історичним розвитком, культурними, побутовими традиціями, активністю профспілкового руху і т. ін..

При виході трудових відносин за межі одного правопорядку і у зв’язку із зазначеними і іншими розбіжностями правового регулювання трудових відносин національними системами, перед міжнародним приватним правом постало завдання у створенні відповідного правового механізму вирішення

таких протиріч і адекватному регулюванні вказаних відносин. Для досягнення цієї мети створюються норми міжнародного трудового права, які розподіляються на колізійні і матеріально-правові, що фіксуються у національних і міжнародних джерелах. Предметом їх регулювання є, зокрема, правовий режим іноземців щодо їх права на працю, праця вітчизняних громадян за кордоном, регламентація праці на спільних підприємствах і т.д.

У правовій літературі ведуться дискусії відносно природи міжнародного трудового права. Так, Лунц Л.А. відмічав подвійний характер права, яке регулює трудові відносини. На його думку, підпорядкування трудових відносин загальним цивілістичним і колізійним началам не є безумовним через існування у трудовому праві законів про охорону праці, що частіше за все відносять у доктрині до публічного права. Таким чином, поруч із цивільними елементами діють елементи публічні, які не завжди можна чітко відокремити одні від одних. Богуславський М.М. також вважає, що для західних судів і доктрини характерними є намагання розмежувати застосування права для питань приватного і публічного права. Одні автори намагаються підпорядкувати трудові відносини традиційним концепціям колізійних принципів зобов’язального права, наприклад, автономії волі, прив'язки до місця укладання договору (А. Батіффоль), інші надають перевагу публічним началам, що унеможливлюють застосування публічних норм іноземного права за одночасного застосування норм права місця роботи (Нібуайе).

Дискусії викликає також питання про місце міжнародного приватного трудового права у системі права і його співвідношення із міжнародним приватним правом. На думку Звєкова В.П., міжнародні трудові відносини підпадають під дію міжнародного приватного права тією мірою, якою їх регламентація здійснюється за допомогою цивільного права, як наприклад, договір, контракт, правоздатність, відшкодування шкоди, позовна давність та ін. Система норм, яка регулює подібні трудові відносини утворює підгалузь міжнародного приватного права – міжнародне приватне трудове право, метод якого є спільним із методом інших частин міжнародного приватного права. На думку угорського правника І. Сасі, від міжнародного приватного права необхідно відокремлювати міжнародне трудове право як відносно незалежну галузь права “поруч із трудовим правом”. Для Ануфрієвої Л.П. очевидно, що краще і точніше говорити саме про інститут міжнародного приватного права – сукупності норм, що регулюють приватноправові відносини міжнародного характеру, пов’язані із трудовою діяльністю. Українська доктрина міжнародного приватного права дотримується погляду на міжнародне трудове право як на підгалузь міжнародного приватного права. “Сфера міжнародних трудових відносин з іноземним елементом відноситься до предмету МПП тому, що цивільне та трудове право є галузями приватного права і в міжнародних трудових відносинах використовуються основні підходи, принципи та категорії МПП. Вивчення міжнародних трудових відносин та методів їх регулювання дозволяє говорити про міжнародне приватне трудове право як підгалузь МПП”.

Інколи в літературі окремо виділяють метод міжнародного приватного трудового права як поєднання колізійного і матеріально-правового методів, ускладнених втручанням публічно-правового начала.

Особливістю міжнародного трудового права є також специфіка його джерел. Поруч із різноплановими міжнародними договорами і конвенціями значне місце тут посідають локальні нормативні акти, як, наприклад, статути і положення про персонал міжнародних організацій, колективні договори, зовнішньоекономічні контракти, міжнародні колективні договори тощо.

 

< Попередня   Наступна >