Головне меню
Головна Підручники Правознавство Правознавство: Навчальний посібник Тема 5. Основи правової поведінки. правопорушення і юридична відповідальність

Тема 5. Основи правової поведінки. правопорушення і юридична відповідальність

Правознавство - Правознавство: Навчальний посібник
175

Тема 5. Основи правової поведінки. правопорушення і юридична відповідальність

Поняття і види правової поведінки

Правова поведінка – це передбачена нормами права соціальна свідомо-цільова поведінка осіб (дія чи бездіяльність), що тягне юридичні наслідки.

Правову поведінку характеризують такі ознаки: вона має соціальне значення, адже характеризує поведінку людей у суспільстві з точки зору її відповідності нормам права (правомірна) чи порушення норм права (протиправна); регулюється нормами права; має свідомо-вольовий характер; може викликати юридичні наслідки (наприклад, застосування юридичної відповідальності).

Правомірна поведінка - це свідомо-вольова поведінка особи (дія або бездіяльність), що відповідає вимогам правових норм та забезпечується державою. Правомірна поведінка є різновидом соціальної поведінки, вона характеризує рівень законності, правопорядку та демократії в державі та рішень правової свідомості. Свідомо-вольова, правомірна поведінка суб’єктів виникає в результаті належного рівня їх правової свідомості та правової культури.

Залежно від різних критеріїв можна виділити такі види правомірної поведінки: з точки зору активності (активна; пасивна (утримання від дій); з точки зору форми реалізації норм права (додержання; виконання; використання; застосування) та ін.

Поняття, склад і види правопорушень

Правопорушення - це винне, протиправне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, що завдає шкоду суспільству, державі, особі і тягне юридичну відповідальність.

Ознаки правопорушення: суспільна небезпека; протиправність; винність; караність діяння. Вказані ознаки правопорушення утворюють склад правопору

шення.

Склад правопорушення - це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують протиправну поведінку (правопорушення), що є підставою для застосування юридичної відповідальності.

Елементами складу правопорушення є:

Суб’єкт правопорушення - це осудна фізична (в деяких випадках юридична) особа, що володіє деліктоздатністю і є винною у скоєнні правопорушення: кримінальна відповідальність - з 16 років (за особливо тяжкі злочини - з 14 років); цивільно-правова - з 14 років.

Об’єкт правопорушення - це суспільні відносини, що охороняються нормами права і на які посягає конкретне правопорушення (власність, життя, здоров’я, громадський порядок тощо).

Об’єктивна сторона правопорушення - це зовнішній вираз суспільно небезпечного діяння, сукупність ознак, що характеризують конкретне правопорушення, суспільно небезпечне діяння (дію чи бездіяльність).

Суб’єктивна сторона правопорушення – це особисте психологічне ставлення суб’єкта до скоєного ним суспільно небезпечного діяння.

Елементами суб’єктивної сторони є: вина, мотив, мета.

Залежно від ступеня суспільної небезпеки правопорушення поділяються на: злочини – суспільно небезпечні діяння; проступки, які характеризуються меншим ступенем суспільної небезпеки. За сферами суспільних відносин можна виокремити: конституційні; цивільні; трудові; дисциплінарні; адміністративні проступки.

Поняття, ознаки та види юридичної відповідальності

Поведінка людей у суспільстві реалізується в рамках певних правил, за порушення, невиконання чи неналежне виконання яких настає соціальна відповідальність (громадський осуд). Одним із різновидів соціальної відповідальності є юридична. Вона застосовується лише до тих осіб, які скоїли правопорушення, тобто порушили встановлені нормами права правила поведінки.

Юридична відповідальність – це передбачений правовими нормами обов’язок (міра покарання) суб’єкта, винного у скоєні правопорушення, нести несприятливі наслідки.

Учасниками правовідносин, що виникають, змінюються чи припиняються в зв’язку з юридичною відповідальністю, є, з одного боку, держава в особі правоохоронних органів, організацій, третейські та міжнародні суди тощо, а з іншого – суб’єкт, винний у скоєнні правопорушення.

Юридична відповідальність відображає реакцію суспільства, держави на скоєне правопорушення. Її сутність – це негативна правова оцінка поведінки правопорушника, що характеризується застосуванням до нього таких заходів: особистісного характеру (наприклад, позбавлення волі, виправні роботи тощо); майнового характеру (наприклад, конфіскація, оплатне вилучення майна, штраф та ін.); організаційного характеру (наприклад, догана, звільнення з роботи тощо).

До основних ознак, що характеризують юридичну відповідальність, необхідно віднести: настає лише за скоєне правопорушення (дію або бездіяльність); основною підставою застосування юридичної відповідальності є склад правопорушення (суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна та об’єктивна сторона); встановлюється державою в нормах права (до правопорушників застосовуються санкції відповідних норм); здійснюється компетентними державними органами, уповноваженими особами та іншими суб’єктами, що мають таке право (суду, прокуратури, міліції та ін.) відповідно до встановленої процедури (процесуальних норм); виражається в негативних юридичних наслідках особистісного (позбавлення волі), організаційного (звільнення з роботи) та майнового (штраф) характеру; є видом державного впливу (примусу) і реалізується у вигляді покарання або інших відновлюючих заходів.

У юридичній науці існують різні класифікації видів юридичної відповідальності, наприклад, залежно від характеру санкцій (позбавлення волі, штраф); за галузевою ознакою: кримінальна; адміністративна; конституційна; цивільно-правова; дисциплінарна; матеріальна та ін.

Кримінальна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до винних, осудних, фізичних осіб, що скоїли злочин, кримінального покарання (позбавлення волі, довічне ув’язнення, арешт та ін.).

Адміністративна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до винних фізичних (юридичних) осіб, що скоїли проступки адміністративних стягнень (попередження, штраф, виправні роботи, конфіскація, адміністративний арешт та ін.).

Цивільна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що передбачена законом за порушення майнових та особистих немайнових прав і свобод фізичних і юридичних осіб (неустойка, пеня, штраф та ін.).

Дисциплінарна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що настає за скоєння дисциплінарних проступків і полягає у накладенні дисциплінарних стягнень за порушення трудової, службової, військової дисципліни (догана, звільнення з роботи, зі служби).

Матеріальна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності працівників, що настає за порушення трудових відносин у вигляді заподіяної шкоди підприємству, установі, організації і полягає в обов’язку повністю або частково відшкодувати матеріальні збитки.

Конституційно-правова відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що застосовується до відповідних суб’єктів за порушення конституційно-правових норм (позбавлення народного депутата статусу недоторканності, оголошення імпічменту Президента).

Мета, функції та принципи юридичної відповідальності

Метою юридичної відповідальності є, з одного боку, захист прав і свобод людини і громадянина, забезпечення законності та правопорядку в державі, а з іншого – виховання правопорушників у дусі поваги до Закону, до прав як найважливіших цінностей в державі та суспільстві, а також профілактика правопорушень.

Мета юридичної відповідальності конкретизується в її функціях, серед яких, в першу чергу, можна виділити такі: штрафна (каральна) функція – полягає в покаранні винного, застосуванні до нього негативних юридичних наслідків особистого, організаційного або майнового характеру; правовідновлююча функція – має на меті відновлення порушеного права, компенсацію моральної та матеріальної шкоди; виховна функція – полягає у вихованні всього суспільства у дусі поваги до права, перевиховання правопорушників, формування їх правової свідомості та правової культури, прагнення до правомірної поведінки.

Фундаментальними засадами (принципами) юридичної відповідальності є: принцип законності; принцип невідворотності і своєчасності відповідальності; принципи гуманізму та справедливості; принцип індивідуалізації та персолізації.

Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності

Підставами притягнення до юридичної відповідальності є наявність юридичних і фактичних обставин, серед яких необхідно виділити такі: наявність правової норми, що передбачає правопорушення; юридичний факт вчинення правопорушення; склад правопорушення (суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна та об’єктивна сторона); правосуб’єктність особи; відсутність обставин, що виключають застосування юридичної відповідальності; наявність правозастосовного акта, що набрав чинності (вирок суду).

Підставами звільнення від юридичної відповідальності за наявності ознак правопорушення є: необхідна оборона; крайня необхідність; неосудність особи; відсутність суспільної небезпеки; у зв’язку з передачею на поруки (ст.47 Кримінального кодексу України); у зв’язку з примиренням винного з потерпілим і відшкодуванням збитків винною особою, що вперше здійснила злочин невеликої тяжкості (ст.46 КК України); у зв’язку з виконанням наказу, оперативним ризиком тощо.

Поняття законності та правопорядку

Законність - це фундаментальна категорія всієї юридичної науки і практики, вона відображає ступінь виконання законів, їх вплив на суспільні відносини, свідомість, волю та поведінку людей.

В юридичній науці під терміном „законність” розуміється правовий режим точного і неухильного виконання, дотримання та реалізації всіма суб’єктами права вимог нормативно-правових актів. Саме шляхом взаємозв’язку та взаємодії діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування при безпосередній участі народу досягається всебічне забезпечення законності. Зміст законності, з одного боку, безпосередньо пов’язаний з поведінкою, дією всіх суб’єктів, що безпосередньо беруть участь у реалізації права, а з іншого - з наявністю науково обґрунтованих, якісних нормативно-правових актів.

Під принципами законності розуміють положення, закономірності, особливості правового життя суспільства, які безпосередньо відображають її зміст. Серед них необхідно виділити такі: верховенство закону - верховенство права; всезагальність законності; дотримання режиму законності; гарантії, доцільність, демократизм та справедливість законності; взаємозв’язок законності та культури; невідворотність і своєчасність відповідальності за правопорушення.

Гарантії законності – це система всіх засобів і умов, які забезпечують реальний механізм для точної і неухильної реалізації законів суб’єктами права.

Система гарантій законності складається із загальносоціальних і спеціально-юридичних гарантій.

Загальносоціальні гарантії – це об’єктивні умови соціального життя (економічні, політичні та інші), що впливають на правове регулювання. Серед них необхідно виділити такі: економічні; політичні; ідеологічні; соціальні; моральні.

Спеціально-юридичні – це сукупність всіх умов і засобів, що закріплені у чинному законодавстві і спрямовані на забезпечення законності. Серед них необхідно виділити: високий рівень розвитку правової системи; діяльність державних органів, що характеризуються підготовкою, виданням і застосуванням нормативно-правових актів; ефективність чинного законодавства; діяльність правоохоронних органів; їх своєчасне виявлення; попередження правопорушень; заходи щодо захисту та відновлення порушених прав; юридична відповідальність; здійснення правосуддя.

Громадський правопорядок – це система впорядкованих суспільних відносин, що характеризують порядок, який склався у суспільстві в результаті впливу соціальних норм.

Різновидом суспільного порядку є правопорядок. Правопорядок – це стан організації суспільного життя, який характеризує поведінку суб’єктів відповідно до вимог чинних правових норм. Сутність правопорядку складає реалізована законність. Правопорядок характеризується такими особливостями: характеризує стан суспільного життя; регламентований нормами права; забезпечується державою; виникає в результаті реалізації норм права.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук