205

---

§1. Перші державні утворення і право на території сучасної України (сер. І тис. до н.е. – V ст. н.е.)

Тема 1. Скіфське державне утворення

Державний устрій. Скіфське державне утворення стало одним з перших державно-правових формувань на території сучасної України. За формою правління держава скіфів була рабовласницькою монархією.

На чолі Скіфської держави знаходився спадковий цар (у VI - V ст. до н.е. при владі перебувало одночасно – три царі, один з яких головував). Передача влади здійснювалася у формі мінорату (молодшому сину). Історії відомі імена п’яти скіфських царів: Атея, Скілура, Палака, Фарзая, Інесмея. У них зосереджувалася військова та судова влада, вони виконували жрецькі функції, були верховними власниками землі. Влада царя обмежувалася Радою та Народними зборами всіх воїнів.

До кінця V ст. до н.е. Скіфія поділялася на три частини, кожну з яких очолював цар. Уся ж територія поділялася на номи, на чолі з номархами, які були на своїй території воєнноначальниками, організаторами щорічних свят, виконували функції жерців. У місцевому самоврядуванні довгий час значну роль відігравали старійшини та вожді племен.

Суспільний устрій. Соціальна структура суспільства складалася з вільного та невільного населення. Вільне населення – аристократія (царська родина, військова знать, родоплемінна знать, жерці), общинники (кочівники й осіле населення, яке поділялось на заможних, небагатих, бідняків), ремісники і торговці. Невільне населення – раби (військовополонені і продані за борги).

Джерела та основні риси права. Основними джерелами права у скіфів було звичаєве право, правила, установлені царями, рішення народних зборів, міжнародні договори.

Зобов’язальне право регулювало відносини

обміну, купівлі-продажу, дарування, сплати данини тощо. Усі договори скріплювалися клятвою.

Шлюбно-сімейні відносини будувалися на принципах патріархату. Існувало багатоженство, де головна роль належала старшій дружині. Після смерті чоловіка вдова переходила разом із майном до старшого брата померлого (левірат). При розподілі спадщини перевага віддавалася молодшому сину (мінорат).

Злочини і покарання. Найбільш небезпечними вважалися злочини проти царя (замах на його життя), злочини проти звичаїв і віри (чаклунство). Усі ці злочини карались стратою. Відомі злочини проти власності (крадіжка) і особи (убивство). Крім страти, злочинцю могли відрубити праву руку або вигнати за межі поселення, накласти штраф. Довгий час у скіфів зберігалася кровна помста.

Судочинство. Верховним суддею був цар. Цією же функцією володіли монархи і старійшини родів. Як видно, судовий процес носив змагальний характер. Це відносилося до злочинів, які не торкались основ царської влади й інтересів держави. З найбільш небезпечних злочинів застосовувався слідчий процес.

 

< Попередня   Наступна >