129

---

Тема 2. Радянська державність в Україні 20-30-х рр. ХХ ст.

9 серпня 1921 р. В.І. Ленін підписав „Наказ Ради народних комісарів про впровадження в життя начал нової економічної політики”. Нова економічна політика (1921 – 1929 рр.) була певною системою заходів в аграрній, промисловій, торговельній, фінансовій сферах. Її розвиток відбувався у три етапи: перший – заміна продрозкладки продподатком; другий – запровадження вільної приватної торгівлі; третій – часткова денаціоналізація промисловості, розширення можливостей для створення приватних та функціонування орендних підприємств.

Державний устрій. Перетворення, що сталися в усіх сферах життя України, вимагали внесення значних змін до Основного закону республіки. 15 травня 1929 р. XI Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив другу Конституцію УРСР (5 розділів і 82 статті). На основі Конституції 1929 р. вищими органами влади в Україні були: Всеукраїнський з’їзд Рад – вищий законодавчий орган влади в державі (мав скликатися 1 раз на 2 роки); Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) – обирався з’їздом як постійнодіючий посесійно законодавчий орган влади; Президія ВУЦВК діяла між сесіями ВУЦВК і мала теж законодавчі функції як орган верховного правління; Рада Народних Комісарів – уряд держави. Органами місцевої влади проголошувалися районі та окружні з’їзди Рад; їх виконавчі комітети; ради депутатів на місцях – міські, селищні та сільські.

У Конституції закріплювалися положення про утворення „у складі УСРР Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки” та про столицю держави м. Харків.

Після ухвалення 5 грудня 1936 р. Конституції СРСР виникла необхідність узгодити з нею основні положення Конституції УСРР. Тому вже 25 січня 1937 р. XIV З’їзд Рад УРСР затвердив Основний закон республіки (13 розділів та 146 стате

й). Згідно із Конституцією 1937 р. змінювалися назва держави з УСРР на УРСР (Українська Радянська Соціалістична Республіка); прапор (на ньому з’явився серп і молот) і столиця (м. Київ). Вищим законодавчим органом влади в республіці стала Верховна Рада УРСР, яка обирала Президію – постійно діючий орган. Раднарком УРСР утворювався Верховною Радою і був найвищим розпорядчим і виконавчим органом республіки.

Місцеві органи влади в областях, районах, містах і селах України – Ради депутатів трудящих, які обиралися населенням відповідних адміністративних одиниць строком на два роки.

Судові та правоохоронні органи. З 1922 р. створюється: єдина система загальних судів – волосний, повітовий, районний народний суд (І інстанція), губернський (окружний, потім обласний) суд (II інстанція), Верховний суд (III інстанція). „Положенням про прокуратуру” впроваджувався прокурорський нагляд. Тоді ж „Положенням про адвокатуру” при губернських (окружних) радах суддів уведено колегії захисників. Окрім того, діяли дисциплінарні суди, воєнні трибунали, товариські суди, а при радах – узгоджувальні камери (мирові суди). В березні 1922 р. Всеукраїнську надзвичайну комісію було реорганізовано в Державне політичне управління (ДПУ) НКВС, а з 1934 р. – в Головне управління державної безпеки при НКВС. При ньому з 1934 р. почали діяти позасудові, протизаконні органи суду, слідства та покарання, так звані „трійки”, „судові колегії” і „особливі наради”, які чинили в країні терор і протиправні дії.

 

< Попередня   Наступна >