§8. Місцеве самоврядування в Україні

Тема 1. Поняття та система місцевого самоврядування

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначено ст.ст.140-146 Конституції України, Законом України від 21 травня 1997 року „Про місцеве самоврядування в Україні”, Законом України від 11 липня 2001 року „Про органи самоорганізації населення”.

Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч.1 ст.2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).

Система місцевого самоврядування будується у повній відповідності з існуючим в Україні адміністративно-територіальним устроєм і включає:

територіальну громаду – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, які мають єдиний адміністративний центр;

сільську, селищну, міську раду – представницький орган місцевого самоврядування – виборний орган, який складається з депутатів і, відповідно до закону, наділяється правом представляти інтереси територіальної громади та приймати від її імені рішення;

сільського, селищного та міського голову;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради – органи, які відповідно до Конституції України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визнач

районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

органи самоорганізації населення – представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста.

Первинним суб’єктом місцевого самоврядування виступає територіальна громада як певна спільність жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Місцеве самоврядування здійснюється не тільки безпосередньо територіальною громадою, а й через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад (ч.5 ст.140 Конституції України).

До складу сільської, селищної, міської ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки (ч.1 ст.141 Конституції). Районні у містах (у разі їх створення), районні та обласні ради обираються населенням відповідної території на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.

Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради. Відповідно до норм Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчий апарат районної, обласної ради покликаний здійснювати організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ч.1 ст.143 Конституції):

управляють майном, що є в комунальній власності. У відповідності з Законом „Про місцеве самоврядування” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи, організації, в тому числі банки, страхові товариства, також пенсійні фонди, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування тощо;

затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;

затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;

встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону;

забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю та інше.

Обласні та районні ради:

- затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання;

- затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання тощо.

При цьому до питань виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, що вирішуються на пленарних засіданнях рад, відносяться (ст.26 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні”): затвердження регламенту ради; утворення виконавчого комітету ради; заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради; прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові; прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; прийняття рішень щодо випуску місцевих позик; затвердження місцевого бюджету; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом; вирішення питань регулювання земельних відносин та ряд інших.

До питань, що вирішуються виключно на пленарних засіданнях районних і обласних рад, відносяться (ст.43 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні”): обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх з посади; затвердження регламенту роботи; визначення кількісного складу ради; здійснення повноважень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування; затвердження відповідно районних і обласних бюджетів; прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад; прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації тощо.

Сільський, селищний, міський голова наділений наступними повноваженнями (ст.42 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні”):

здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання;

скликає загальні збори громадян за місцем проживання;

забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;

є розпорядником бюджетних, позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;

видає розпорядження тощо.

Відповідно до Конституції та Закону України „Про органи самоорганізації населення” від 11.07.2001 на території сіл, селищ, міст та їх частин за ініціативою жителів, які мешкають на цих територіях, можуть створюватись органи самоорганізації населення: будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.

З ініціативою про створення органу самоорганізації населення до сільської, селищної, міської, районної у місті ради можуть звернутися збори (конференція) жителів за місцем проживання за умови, якщо в них брало участь не менше половини жителів відповідної території, які мають право голосу. Рішення зборів (конференції) приймається більшістю голосів її учасників. Водночас збори (конференція) обирають ініціативну групу.

Дозвіл на створення органу самоорганізації населення надається сільською, селищною, міською, районною у місті владою, а реєстрацію здійснює виконавчий комітет відповідної ради. Для реєстрації органу самоорганізації населення необхідно подати:

заяву про реєстрацію;

копію рішення відповідної ради про дозвіл на створення органу

самоорганізації населення;

положення органу самоорганізації населення у двох примірниках;

персональний склад членів органу самоорганізації населення. Заява про реєстрацію повинна бути розглянута протягом 1 місяця, відмова в реєстрації може бути оскаржена до суду. З моменту реєстрації орган самоорганізації населення набуває статусу юридичної особи.

У положенні про орган самоорганізації населення повинні бути зазначені:

назва та юридична адреса;

основні завдання та напрямки діяльності;

права та обов’язки членів органу;

територія, у межах якої діє орган;

строк повноважень органу;

порядок використання коштів та майна тощо. Органи самоорганізації населення обираються зборами (конференціями) у складі керівника, заступників керівника, секретаря та інших членів. Члени органу самоорганізації населення виконують свої обов’язки на громадських засадах. За рішенням зборів (конференції) керівник і секретар цього органу можуть працювати в ньому на постійній основі з оплатою їх праці.

Органи самоорганізації населення у межах території їх діяльності можуть здійснювати, зокрема, такі повноваження:

представляти інтереси жителів будинку, вулиці, мікрорайону, села, селища, міста в місцевих органах самоврядування та виконавчої влади;

вносити пропозиції до проектів місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку;

організовувати участь населення у здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, проведення робіт з благоустрою, озеленення, утримання в належному стані садиб, дворів, вулиць, дитячих майданчиків, парків, кладовищ, братських могил, охорони пам’ятників історії та культури;

здійснювати контроль за якістю надаваних громадянам житлово-комунальних послуг та за якістю проведених у житлових будинках робіт;

організовувати допомогу громадянам похилого віку, інвалідам, сім’ям загиблих воїнів, дітям-сиротам, малозабезпеченим сім’ям тощо;

сприяти правоохоронним органам у забезпеченні ними охорони громадського порядку;

вести прийом громадян та розглядати їх звернення.

Відповідно до ст.144 Конституції органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Зупиняти дію актів органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду мають право місцеві державні адміністрації, на які, згідно зі ст.119 Конституції, покладається забезпечення виконання її норм та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст.145 Конституції, ч.4 ст.71 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні”).