142

---

§ 6. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору

Тема 1. Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності

В науці трудового права матеріальна відповідальність переважно визначається як обов’язок кожної із сторін трудових правовідносин (найманого працівника та роботодавця) відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов’язків у встановленому законом порядку та розмірах.

Матеріальна відповідальність працівників регламентується гл. IX КЗпП „Гарантії при покладенні на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації”. Але КЗпП України не містить окремого розділу, який би передбачав відповідальність роботодавця щодо відшкодування матеріальної шкоди працівникові, заподіяної йому при виконанні трудових обов’язків. Відповідні норми розпорошені по різних главах КЗпП: зокрема, це відповідальність за затримку розрахунку при звільненні (ст.117), поновлення на роботі та зміна формулювання причини звільнення (ст.235), оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника (ст.236) тощо.

Характерні риси матеріальної відповідальності та її відмінність від майнової відповідальності за цивільним правом можна відобразити у вигляді таблиці.

власника, у решті випадків – шляхом подання власником позову до суду.

Підставою виникнення матеріальної відповідальності є винне порушення однією зі сторін трудового договору своїх обов’язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди іншій стороні. Умовами матеріальної відповідальності сторін трудового договору, як правило, визнаю

ться: 1) Наявність прямої дійсної шкоди (така шкода, що виражається у втраті, погіршенні або зниженні цінності майна, необхідності для підприємства провести витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей чи зробити зайві грошові виплати). Ст.130 КЗпП передбачає відшкодування тільки прямої дійсної шкоди, а неодержані доходи (упущена вигода) відшкодуванню не підлягають; 2) Протиправність дій або бездіяльність однієї із сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків); 3) Причинний зв’язок між протиправним порушенням обов’язку і матеріальною шкодою; 4) Наявність вини працівника, власника або уповноваженого ним органу.

Слід звернути увагу на те, що матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності (ч.3 ст.130 КЗпП).

 

< Попередня   Наступна >