§2. Основи земельного права України

Тема 1. Загальна характеристика земельного права України

Становлення земельного права відбувається за умов широкомасштабної земельної реформи.

Земельна реформа – це врегульована спеціальним земельним законодавством система дій різних суб’єктів та сукупність організаційних, економічних, екологічних, науково-технічних, землевпорядних та державно-правових заходів, спрямованих на докорінне перетворення (зміну) та вдосконалення земельних правовідносин відповідно до сучасних вимог розвитку суспільства, держави і забезпечення земельних потреб громадян України.

Сучасна земельна реформа в Україні спрямована на:

забезпечення багатоманітності та рівноправності форм власності на землю;

забезпечення багатоманітності організаційно-правових форм господарювання на землі;

найбільш ефективне і раціональне використання, відтворення та захист ґрунтів, особливо сільськогосподарського призначення;

введення платності земле використання;

підвищення ефективності праці на землі;

охорону земель як специфічних цілісних екосистем;

задоволення пізнавальних, естетичних, оздоровчих та інших потреб людини;

захист прав суб’єктів земельних правовідносин.

Земельне право як галузь права – це сукупність земельно-правових норм, що регулюють на засадах багатоманітності форм власності на землю правовідносини щодо використання, відтворення та охорони земель, захисту прав і законних інтересів суб’єктів земельних відносин та дотримання встановленого земельного правопорядку.

Предмет земельного права – це вольові суспільні земельні відносини, що мають своїм об’єктом землю і виникають у сфері використання, охорони та відтворенн

Юридичну специфіку земельного права виражають не лише його предмет і методи правового регулювання, а й наявність властивих даній галузі принципів.

Принципи земельного права – вихідні засади, ідеї, положення, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю та вищою імперативністю і визначають загальну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулювання земельних відносин та тенденції його розвитку.

Принципи земельного права становлять певну систему й поділяються на загальноправові (законності, рівноправності всіх суб’єктів перед законом, гуманізму, демократизму, взаємної відповідальності держави і особи), міжгалузеві (захисту та примату прав власника, пріоритетність вимог екологічної безпеки тощо), галузеві та принципи окремих інститутів. Більшість з них знаходить своє відображення в законодавчих актах України. Особливе значення мають ті з них, які закріплені в Конституції України.

У ст.5 Земельного кодексу України закріплені принципи земельного права, однак цей перелік не охоплює всі галузеві принципи.

Основні галузеві принципи земельного права:

спеціального регулювання земельних правовідносин;

поєднання імперативного та диспозитивного правового регулювання;

поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва (врахування цілей та характеру використання земель у різних галузях народного господарства);

пріоритету інтересів та потреб Українського народу як суб’єкта права власності на землю;

багатоманітності форм права власності на землю;

забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

забезпечення гарантій прав на землю;

державного управління землями незалежно від їх категорії та правової форми використання;

невтручання держави в господарську діяльність власників та користувачів земельних ділянок (за винятком, звичайно, випадків, коли така діяльність завдає шкоду земельним ресурсам чи правам і законним інтересам інших суб’єктів земельних відносин);

пріоритету екологічних інтересів в сфері землевикористання над господарськими;

комплексності у раціоналізації використання і охорони земель з іншими природними ресурсами;

забезпечення раціонального та бережливого землевикористання і охорони земель;

платності використання земель;

цільового характеру використання землі;

стабільності землевикористання;

економічного стимулювання раціонального використання і охорони земельних ресурсів.

Система галузі земельного права – це сукупність земельно-правових інститутів, що складаються з певних множин земельно-правових норм, що регулюють однорідні, відносно відособлені цілісні групи земельних відносин.

Правовий інститут земельного права – це певна взаємопов’язана система земельно-правових норм з спільними для всіх норм принципами, що регулює однорідні земельні відносини, які складають самостійну відносно відособлену групу.

Вони поділяються на прості й складні (включають в себе декілька інститутів; наприклад, інститут права власності на землю, інститут державного управління землями та ін.).

Інститути земельного права, які містять відправні, загальні положення, дія яких поширюється на всі або більшість земельних відносин, становлять загальну частину земельного права. Отже, до її складу входять наступні інститути:

права власності та інших речових прав на землю;

права землекористування, у тому числі на умовах оренди;

державного регулювання земельних відносин та державного управління земельним фондом;

правового регулювання правочинів, об’єктом яких є земля;

земельного процесу;

юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства;

правової охорони земель.

Особлива частина земельного права має підпорядковане відносно загальної частини становище і складається з інститутів, що визначають правовий режим окремих категорій земель.