108

---

Тема 3. Функції правоохоронної діяльності

За своїм змістом правоохоронна діяльність не є односкладовою. Вона містить у собі кілька конкретних напрямків (функцій): 1) правосуддя – найважливіше і ведуче місце; 2) прокурорський нагляд; 3) досудове розслідування кримінальних справ; 4) захист по кримінальних справах; 5) надання різноманітної юридичної допомоги (представництво, консультації); 6) охорона суспільної порядку і безпеки громадян.

Основні напрямки судової і правоохоронної діяльності визначаються багатогранністю видів державної діяльності, що виконують різні соціальні функції. Функції правоохоронної діяльності характеризуються чітким розподілом компетенції правоохоронних органів. Тому наявність чи відсутність функції правоохоронної діяльності є підставою для визначення відповідного правоохоронного органа. Якщо є функція, то, відповідно, є і правоохоронний орган; немає функції – немає і правоохоронного органа. Усі функції взаємозалежні і доповнюють один одного.

До основних функцій правоохоронної діяльності відносяться:

1. Конституційний контроль: Ця функція зв’язана з діяльністю, спрямованої на усунення порушень розпоряджень Конституції України, і з тлумаченням окремих статей Конституції України.

2. Правосуддя: Ця функція зв’язана з захистом і відновленням найбільш значних прав і законних інтересів фізичних осіб, підприємств, організацій, установ, колективів, колгоспів, об’єднань, а також із сучасним, справедливим дозволом цивільних і кримінальних справ власне кажучи.

Прокурорський нагляд: Укладається в припиненні порушень закону, захисту інтересів громадян, підприємств, організацій, установ за допомогою заходів прокурорського реагування.

Попередження, виявлення і розслідуванн

я злочинів: Цією функцією наділено декілька правоохоронних органів, що зобов’язані сприяти виявленню правопорушень, розкриттю злочинів і викриттю осіб, винних у їхньому здійсненні.

Надання юридичної допомоги і захист по кримінальних справах: Укладається у виконанні різних дій щодо захисту прав і інтересів громадян, організацій, підприємств, установ, об’єднань – державних, суспільних; представництву в судових і інших органах, по наданню кваліфікованої юридичної допомоги особам, притягнутим до кримінальної відповідальності.

Поділ органів, що створені для охорони права різними юридичними коштами, на судові, правоохоронні, правозахисні теж не є переконливим. По-перше, слова „охорона” і „захист” практично однакові за змістом.

„Охорона” – це захист того, за чим велося спостереження. У випадку небезпеки охоронець зобов’язаний негайно захисні міри, тобто відстояти те, що він охороняє. У зв’язку з цим уся правоохоронна діяльність за своїм характером є правозахисною.

Правоохоронний орган – це державний орган, основним предметом діяльності якого є законодавчо визначені функції чи завдання по охороні права, відновлення порушеного права чи організація виконання покарання, захист національної безпеки, підтримки правопорядку, забезпечення стану законності.

Кожен орган, що входить у правоохоронну систему України, займає самостійне місце як у державному апараті, так і серед інших правоохоронних органів, має свою чітко визначену законом сферу діяльності. Компетенція, відомча приналежність і методи діяльності цих органів різні. Головне, що їх поєднує – однорідність цілей і задач, спрямованих на зміцнення правового режиму в державі, що породжує об’єктивну необхідність функціональної взаємодії.

 

< Попередня   Наступна >