85

---

Тема 5. Судова влада в Україні

Поняття судової влади

Судова влада – межа між законодавчою і виконавчою гілками державної влади. Вона базується на виключному праві судових органів здійснювати юридичне тлумачення законів і підзаконних актів з погляду на їхню відповідність Конституції України і загальним принципам права. Цим судова влада перешкоджає законодавцю діяти недосконалі закони, а уряду – неефективно керувати суспільством. Зазначена державно-правова функція реалізується органами судової влади через широку цивільну й адміністративну юрисдикцію, контрольні повноваження. А при розгляді кримінальних справ, власне кажучи, визнанні злочинців винними у вчиненні злочинів і призначенні їм відповідних покарань, суди виступають зовсім в іншій ролі і виконують функцію, що має винятково кримінально-процесуальний характер і зв’язаний із боротьбою зі злочинністю. Кримінальне судочинство не можливе без „поділу праці” між незалежними в організаційному плані державними органами, що ведуть процес, і погодженість дій при виконанні спільних завдань. При вилученні якого-небудь органа з цієї системи кримінальна юстиція приречена.

Отже, штучне вилучення органів суду з кола органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, суперечить чинному законодавству і не має перед собою переконливої теоретичної основи.

Основним призначенням органів судової влади як частини державного апарата, є здійснення правосуддя, тобто реалізація єдиної державно-правової функції з метою правильного дозволу різних соціальних конфліктів правового характеру.

У залежності від природи конфлікту суд використовує конкретну форму своєї діяльності: конституційне, цивільне, господарське, кримінальне чи адміністративне судочинство. Конституційний контроль, судовий контроль сфері керування, керівництво судовою пр

актикою варто розглядати як способи реалізації цими органами своїх повноважень.

Завдання і зміст судової влади

У Законі України „Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року завдання органів судової влади можна сформулювати як діяльність судових органів спрямована на твердження верховенства закону і має наступні завдання: 1) захист правий, воль і законних інтересів людини, громадянина і держави; 2) забезпечення законності в діяльності органів законодавчої і виконавчої влади; 3) зміцнення правопорядку.

Судові органи не можуть бути безконтрольними, тому що вони тісно пов’язані з усіма галузями влади й органічно сполучаються з ними в механізмі єдиної державної влади. Існує три види контролю: відомчий; прокурорський (наглядові повноваження за дотриманням законності); судовий (дозвіл спірних питань). Небезпека полягає в тому, що використовуючи саме незалежно незалежність, судові органи можуть піти від правового контролю і незаконно втручатися в життя суспільства. Найбільш страшна тиранія – це тиранія, що прикривається під маскою законності.

Судова влада – це різновид державної влади. В енциклопедичному словнику судова влада визначається як система державних судових органів, що здійснюють правосуддя.

Судова влада, що здійснює правосуддя, повинна мати гарантії від втручання у відправлення правосуддя з боку законодавчої й особливо виконавчої влади. Основним елементом правової держави є визнання рівності всіх галузей влади і незалежності один від одного, що гарантує Конституція України.

Принципи правосуддя

Юрисдикція судів в Україні поширюється на усі відносини, що виникають у державі. Усі принципи правосуддя взаємозалежні і взаємообумовлені, і, відповідно, порушення одного з основ правосуддя спричиняє порушення й інші принципи, а в сукупності, це спричиняє винесення неправомірного рішення. Під системою принципів правосуддя розуміється деяка модель, що визначає природу і суть правосуддя, міри, за допомогою яких можна досягти рішення задач, поставлених перед ним. Отже, правосуддя в Україні здійснюється на основі наступних принципів:

Законності – це універсальний принцип правосуддя і судочинства, що спрямований на неухильне виконання і дотримання законів всіма учасниками правовідносин і особливо представниками судової влади в державі.

Рівність учасників судового процесу перед законом і судом – гарантоване тим, що однаково застосовуються положення і розпорядження законів до громадян незалежно від статі, віку, раси, віросповідання, національності, походження, посадового і соціального стану, місця проживання й інших факторів, що відрізняють одну особистість від іншої.

Забезпечення доведеності провини – принцип, який передбачає всебічне дослідження, збір і вірогідність доказів по кримінальній справі. Необхідно припустити і зворотну частину даного принципу, а саме – забезпечення доведеності невинності.

Здійснення правосуддя тільки судом – ключовий принцип, на якому базується судочинство. Він полягає в тому, що тільки суди мають право розглядати кримінальні, цивільні й інші справи, що виникають на території України. Не мають права привласнювати судові повноваження, тобто розглядати цивільні і кримінальні справи, віднесені законом до ведення судів загальної юрисдикції органи державної влади (крім судової), організації, посадові особи чи громадяни.

Незалежність суддів – важливий принцип правосуддя, що одержав відображення в цілому ряді законодавчих актів. Його роль укладається в створенні для суддівського корпуса умов для здійснення правосуддя, при яких вони могли б розглядати справи і приймати рішення відповідно до Конституції України, законами й іншими правовими актами, керуватися своїм внутрішнім переконанням і правосвідомістю, заснованим на розгляді всіх обставин справи в сукупності.

Право громадян на судовий захист – цим принципом охоплюється реалізація права на оскарження дій і рішень державних органів, тому що він спрямований на забезпечення прав і воль людини і громадянина.

Забезпечення обвинувачуваному права на захист – принцип карного судочинства, що спирається на конституційні і карно-процесуальні норми. Забезпечення обвинувачуваному право на захист відбувається шляхом використання суб’єктивних процесуальних коштів, тим самим виявляється можливість протистояти висунутому проти особи обвинуваченню.

Принцип гласності судового процесу і повної його фіксації технічними засобами – в Україні здійснюється відкритий розгляд справ, що впливає на якість правосуддя, на присутніх у залі судового засідання осіб і на учасників процесу. Розгляд судових справ у закритому судовому засіданні допускається тільки у виняткових випадках. Це робиться з метою запобігання розголошення державної, військової, комерційної, службової таємниці.

Принцип змагальності і рівноправності сторін – сутність даного принципу складається у встановлених законом рівних можливостях для сторін, що беруть участь у судочинстві, використання коштів захисту своїх прав і інтересів в умовах змагального порядку судового розгляду справ. Змагальність особливо чітко видна при розгляді справи в судовому засіданні суду першої інстанції, хоча цей принцип властивий і інші інстанції. Змагальність у кримінальному процесі ґрунтується на рівних процесуальних правах державного обвинувача (суспільного) і захисника; підсудного і потерпілого (представника потерпілого); цивільного позивача і цивільного відповідача.

Принцип мови судочинства – судочинство в Україні здійснюється українською мовою чи мовою більшості населення даної місцевості. Окремим категоріям осіб, що не володіють мовою судочинства, повинна бути забезпечена можливість повного ознайомлення з матеріалами справи через перекладача. А також надається право виступати в судовому засіданні рідною мовою.

Принцип одноособового і колегіального розгляду справ у суді – у процесуальному законодавстві встановлений обов’язковий колегіальний розгляд судових справ у цілому, тобто власне кажучи – у суді першої інстанції, касаційній чи наглядовій інстанціях з винесенням відповідного рішення, вироку, касаційного чи наглядового визначення і постанови.

Участь представників громадськості в судовому процесі – громадські організації і трудові колективи на загальних зборах можуть виділяти суспільного обвинувача чи суспільного захисника у справі, в якому до кримінальної відповідальності притягнутий член даного колективу чи в дозволі якого колектив зацікавлений.

Принцип істини полягає в тому, що обов’язком суду при розгляді будь-якої справи є встановлення об’єктивної істини. Суд при розгляді справи повинний констатувати всі факти, що мають відношення в справі тільки на підставі перевірених у судовому засіданні доказів. А вирок і рішення, в свою чергу, можуть базуватися тільки на тих доказах, що були отримані у встановленому законом порядку.

Безпосередність і усність полягає в тому, що суд першої й апеляційної інстанції при розгляді справи безпосередньо перевіряє докази в справі. Особи, що були викликані на судове засідання, дають показання і пояснення усно. Усі матеріали, що вивчаються на судовому засіданні, оголошуються й обговорюються теж усно.

Безперервність позначає, що судове засідання по кожній справі проходить безупинно, крім передбаченого законом часу для відпочинку і харчування. Ніхто із суддів, народних засідателів і присяжних не має права взяти участь у розгляді іншої справи доти, поки не буде прийняте рішення за розглянутим матеріалом. Виключення складають випадки, коли розгляд справи відкладається чи припиняється у встановленому законом порядку.

Принцип приступності правосуддя і процесуальної економії полягає в тому, що організація і діяльність судів повинна забезпечити приступність правосуддя для будь-якого громадянина. Крім цього матеріали повинні бути розглянуті на судовому засіданні вчасно.

Судова система України

Судова система – це сукупність судів, побудована відповідно до їхніх повноважень, задачами і функціями, передбаченими Конституцією України й інших законодавчих актів і міжнародних договорів і угодами. Основним елементом, що характеризує судову систему, є конституційна норма, яка говорить, що правосуддя в Україні здійснюється винятково судами. Судочинство здійснюється Конституційним Судом і судами загальної юрисдикції.

Судова система визначається Конституцією України й інших законів. При цьому створення надзвичайних і особливих судів не допускається (ст.125 Конституції України). Система судів загальної юрисдикції в Україні базується на принципах територіальності і спеціалізації.

Ланка судової системи – це група судів, наділених однорідними повноваженнями. В Україні діє трьохланкова система загальних судів і двохланкова система господарських.

Судова інстанція – це суд, що виконує визначену судову функцію, зв’язану з дозволом судових справ (ухваленням рішення власне кажучи, перевіркою законності й обґрунтованості прийнятого чи рішення винесеного вироку). В Україні діють суди першої, другої і третьої інстанцій.

Суд першої інстанції – це суд, що уповноважений приймати рішення власне кажучи тих питань, що є основними в даній судовій справі. Так, по кримінальній справі суд 1-й інстанції встановлює винність чи невинність особи, притягнутого до кримінальної відповідальності, виносить обвинувальний чи виправдувальний вирок, визначаючи при цьому відповідну обставинам справи міру покарання. По цивільній справі судом зважується питання про доведеність чи не доведеності пред’явленої позовної вимоги. Як суд першої інстанції виступають усі суди судової системи України.

Суд другої (апеляційної) інстанції – це суд, що покликаний перевіряти законність і обґрунтованість вироку рішення, що не вступило в законну силу, винесеного судом першої інстанції. По кримінальній справі вирок набуває законної сили протягом 15 днів. По цивільній справі рішення набирає сили в 10-денний термін. Як суд касаційної інстанції виступають усі суди системи, крім судів основної ланки.

Суд третьої (касаційної) інстанції – суди, уповноважені перевіряти законність і обґрунтованість рішень і вироків, винесених судами першої інстанції і вступили в законну силу. Як наглядові інстанції виступають – Президія судів середньої ланки, судові колегії і Пленум Верховного Суду вищої ланки судової системи.

Конституційний Суд – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні (відповідність законів і інших правових актів Конституції України, офіційне тлумачення Конституції і законів України).

Суди загальної юрисдикції – вирішують суперечки в сфері цивільних, карних (у т.ч. і військових), господарських і адміністративних правовідносин. Система судів загальної юрисдикції складається: місцеві суди; апеляційні суди; Апеляційний суд України; Касаційний суд України: судова палата по цивільних справах; судова палата по кримінальних справах; військова судова палата; Вищі спеціалізовані суди (господарські, адміністративні); Верховний Суд України: судова палата по цивільних справах; судова палата по кримінальних справах; судова палата по господарським справам; судова палата по адміністративних справах; Військова судова колегія. Ці функції більш різноманітні, ніж функції Конституційного Суду. Таким чином, за суб’єктами діяльності судів варто розмежувати такі функції: функція цивільного судочинства; функція карного судочинства; функція господарського судочинства; функція адміністративного судочинства.

Важливим критерієм розмежування функцій органів судової влади є територія реалізації цих функцій: а) загальнодержавні; б) місцеві (локальні) функції судової влади. Усі вищезгадані функції об’єктивно існують в органічному з’єднанні і складають цілісну систему – систему функцій органів судової влади.

 

< Попередня   Наступна >