Підручники Політологія Політологія: підручник / Ю.М.Розенфельд § 1. Політика – соціальне явище.§ 1. Політика – соціальне явище.
| Політологія - Політологія: підручник / Ю.М.Розенфельд |
§ 1. Політика – соціальне явище.
Що таке політика, яка стала невід’ємною частиною людського існування?
“Політика” одне з найбільш поширених та багатозначних слів в багатьох мовах світу. В сучасні мови та культури термін “політика” увійшов як запозичення з давньогрецької (politika). Він грунтується на давньогрецьких поняттях, пов’язаних з державою, владними відносинами, наукою керівництва людьми та суспільством. Давньогрецький мислитель Аристотель (384-322 до н.е.) в своєму трактаті “Політика” сформулював думку про те, що політика – це сфера загальних, публічних, загальнозначимих інтересів різноманітних груп людей. Одночасно вона виступає і як засіб вирішення задач управління загальними справами, єднання суспільства. Політика, за Аристотелем, - це мистецтво управління державою, а держава ототожнювалась із суспільством, в рамках якого здійснювалось спільне життя людей.
До 19 ст. політика традиційно розглядалась як вчення про державу. Але в новий час розвиток політичної думки та уявлень про державу привели до виділення науки про державу та її обособлення від політичної науки. Уявлення про політику значно розширилось, і вона опинилась предметом різних тлумачень.
Сьогодні можна виділити наступні основні тлумачення політики:
Політика – це сфера діяльності і сама діяльність індивідів, соціальних шарів та груп, класів, націй та держав з приводу влади. Політика – мистецтво управління державою, участь у справах держави, визначення задач, форм, змісту діяльності держави. Політика – це система принципів та норм регулювання життя суспільства в цілому та соціальних груп, які є в суспільстві. Політика – це концепції, програми дій з приводу влади та самі дії.
В кожному з цих підходів можна побачити розуміння політики як області мі
Найбільш адекватне визначення поняття політики дав видатний німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920). Поняття “політика”, – писав він,-має надзвичайно широкий сенс та охоплює усі види діяльності з самостійного керівництва. Кажуть про валютну політику банків, дисконтну політику Імперського банку, про політику профспілки під час страйку; можна надати про шкільну політику міської чи сільської спільноти, про політику правління, яке керує корпорацією, в решті решт, навіть про політику розумної дружини, яка намагається управляти своїм чоловіком”(Вебер М. Избранные произведения.-М.,1990,с.644). Але, розглядаючи питання про політику та політики в вузькому сенсі, сугубо науковому плані, М.Вебер був схильний використовувати ці поняття, прямо пов’язуючи їх з владою та державою. “Отже, - резюмував він свої розсуди, - політика, судячи з усього, позначує спрямування до участі у владі або здійснення впливу на розподіл влади, будь то між державними, будь то внутрі держави, між групами людей які воно в себе включає.(Теж, с.646).
Об’єднуючи різні трактування, можна дати наступне визначення політики – де особлива сфера діяльності між класами, націями та іншими соціальними групами, ядром якої є проблема завоювання, утримання та використання державної влади.
Під політичним розуміється все те, що має відношення до явищ, інститутів та відносин у суспільстві, за якими стоїть влада, яка існує в суспільстві для збереження порядку та вирішення інших задач. Саме істотне в політиці устрій державної влади. Будь-яка проблема набуває політичного характеру, якщо її рішення торкаються інтересів соціальних класів, шарів та груп. Політика постійно пов’язана з інтересами тих, хто бореться за завоювання або утримання влади.
Людське суспільство завжди було поділено на різні соціальні групи або категорії людей. Критерії розподілу можуть бути дуже різноманітні – класові, професійні, майнові, статовікові та ін. Але люди можуть і об’єднуватися за різними ознаками: за рівнем освіти, ціннісним орієнтаціям та багато якими іншими. Іншими словами, існує чимало причин, які як об’єднують, так і роз’єднують людей, які знаходяться в тих чи інших соціальних групах, бо й відділені вони один від одного різними інтересами.
Інтерес, як соціальне явище, - це об’єктивно обумовлений мотив діяльності певної соціальної групи певної людини або держави, спрямований на досягнення конкретної мети, на відмінність від простої потреби (її може мати будь-яка тварина). Людські інтереси спрямовані не стільки на предмет їх задоволення, скільки на соціальні інститути, існуючі заклади, норми взаємовідносин між людьми, на все те, від чого залежить розподіл матеріальних та духовних благ. Прагнення до влади (завоювання та утримання) завжди пов’язане з протиріччями та конфліктами між крупними суспільними групами на основі розподілу різного роду благ. Тому політичні явища та процеси – це концентрований вираз економічних інтересів різних суспільних груп.
Зміст політики визначається інтересами провідних соціальних груп або сил суспільства. Сфера політики охоплює усе, що пов’язано (владними відносинами, з проведенням тієї чи іншої суспільної лінії поведінки, яка виражає корінні інтереси тих чи інших соціальних груп, організації, людей. Зміст політики має вираз в її цілях, програмах, цінностях, в проблемах та задачах, які вона вирішує, в мотивах, механізмах та методах прийняття рішень та їх реалізації. Відповідно політика може бути демократичною та авторитарною, передовою та традиційною, революційною та реформаторською, публічною та закритою, проводимою від імені того чи іншого процесу чи соціально-політичного блоку.
В умовах протилежності, чи просто різниці інтересів класів, шарів та соціальних груп суспільству життєво необхідно мати інститут для забезпечення мінімуму їх консолідації. Що ж (або хто ж) може об’єднати різні, нерідко протилежні інтереси в рамках єдиного суспільства, не припустити взаємного знищення? Таким інститутом покликана бути держава, покликана, за виразом Ф.Енгельса “примирити протилежні класи, шари”. Держава, за думкою Ф.Енгельса, будучи продуктом та проявом непримиримих класових протиріч разом з тим настільки “угамовує” міжкласові зіткнення, наскільки це необхідно для того, щоб тримати їх межах “порядку” та не дати класам з протилежними економічними інтересами винищити один одного та суспільство в нещадній боротьбі (Див.: Маркс К., Енгельс Ф. Соч., 2-е изд., т. 21, с.170).
Специфіка державної політики в тому, що вона, відбиваючи та захищаючи інтереси певної соціальної групи, повинна враховувати і інтереси усіх інших соціальних шарів та груп, що існують в суспільстві, як би інтегруючи їх, збереження цілісності суспільства, досягнення та підтримання громадянської згоди – однак з найважливіших задач державної політики.
Політика завжди носить владний характер, бо досягти поставлених цілей неможливо без примусу, волевих зусиль та впливу суб’єктів задля досягнення загальних інтересів людей. Владний характер має вираз в політико-державних та політико-недержавних відносинах, які дуже складні та протирічні, зорганізовані як вертикально, так й горизонтально. В цих відносинах люди, соціальні спільноти не створюють матеріальні та духовні цінності, але діяльність політичних суб’єктів від цього не є менш значимою, бо вони керують суспільно-політичними та іншими процесами суспільств та держави.
Політика появляється там і тоді, де і коли немає природної згоди, але існує потреба та необхідність в узгодженій поведінці. В цьому сенсі політика являє собою регулювання суспільних відносин через їх орієнтування, направлення розвитку в багатьох галузях або в усій їх сукупності. Яка буде політична, тобто в якому напрямку, з якою метою, з використанням яких засобів будуть здійснюватись владні зусилля, залежить від рівня розвитку кожного суспільства, від його соціальної структури, співвідношення класових сил, особливостей історичного розвитку, традицій та культури.
В основі політики лежать або співпраця, кооперація та взаємодопомога людей, або ворожнеча, конфронтація, насильство та конфлікти між ними, а також організаціями, що виражають їх інтереси.
< Попередня Наступна >