139

---

§ 3. Взаємодія політології з іншими  гуманітарними науками

Політологія як самостійна наука має свій специфічний предмет дослідження, завдяки чому вона констатувалась в самостійну дисципліну. Але політологія взаємодіє та тісно пов’язана з рядом інших суспільних наук, об’єктом яких також є (більш чи менш) політична сфера суспільного життя. До них, поперед усе, можна віднести філософію, історію, соціологію, юриспруденцію, політична економія, соціальна психологія.

Філософія, як відомо, претендує на роль загальнометодологічної дисципліни, предметом її дослідження виступають найбільш універсальні принципи мислення та пізнання. Філософія розглядає найбільш загальні питання політики, визначає методологію світоглядної спрямованості аналізу політичних явищ та процесів. Філософське обгрунтування політики використовується політологією для формування загального погляду на політику, розуміння її взаємозв’зку з іншими секторами суспільного життя, аналізу політики.

Політична історія досліджує процес розвитку політичного життя суспільства, державних інститутів, партій та рухів. Використання матеріалів та досягнень історичної науки допомагає враховувати досвід та традиції, виявляти тенденції політичних процесів та їх наслідків співвідношення політології та історії визначається тим, що , з одного боку, політична наука допомагає створити теоретичну базу аналізу реальної еволюції політичних процесів; з іншої – історія та сучасна політична практика слугують не тільки визначеними критеріями правильності теоретичних висновків політичної науки, але й основою нових узагальнень та висновків.

Соціологія та політологія найбільш тісно пов’язані один з одним. З точки зору об’єкту та методів дослідження політологія та така галузь соціології як політична соціологія, мало різняться. У соціологів політологія активно сприйм

ає методи вивчення політичного життя, особливо тих явищ та процесів в політиці, які проходять за участю великих мас людей. Досягнення соціологічних знань впливають на технологію політику виборчої боротьби, методи пропаганди, свободи керівництва масовою поведінкою. Але залишаються і принципові відмінності в предметі їх дослідження. Політологія розглядає політику як процес, який підкорений певним закономірностям. Соціологія політики вивчає цей процес не сам по собі, а його “людський вимір”. Її цікавить, як політика впливає на розвиток людей та їх спільнот. У політології в центрі уваги політика, її складові, рух та ефективність; в центрі уваги політичної соціології – людина в політиці, взаємозв’язок політичних та соціальних відносин.

Правова наука, як відомо, пов’язана з врегулюванням відносин та поведінки людей в процесі суспільного життя, в тому числі і в сфері політики. Право та політика – дві взаємопов’язані сфери суспільного життя. З одного боку, політична держава санкціонує та констатує систему права, роблячи її публічною, загальнообов’язковою, всезагальною, причому її порушення тягне за собою заходи державного впливу, але з іншого боку, сама держава підтримується та забезпечується правом. Спільним між політологією та правовою наукою є те, що вони досліджують державно-правові проблеми та явища. Але між ними є й істотні відмінності. Відомий голландський юрист Г.Гроцій вважав, що “предмет юриспруденції – це питання права та справедливості, а предмет політичної науки – доцільність та користь”.

Важлива відмінність між політологією та правознавством витікає з різниці між політичною та адміністративно-правовими сферами управління. Право та адміністративно- правова сфера – це поперед усе закони, укази, розпорядження; політика, політична сфера управління – це стратегія та тактика поведінки та діяльності людей та їх організацій, вплив владних структур на суспільство за допомогою не скільки правових норм, скільки багатьох інших засобів та заходів (силових, матеріальних, ідеологічних, психологічних та інших). Друга відмінність між політологією та правознавством – в тому, що норми права досить визначені, а політика більш змінлива та непостійна. В різних групах людей існують відмінні, змінюються політичні цінності та принципи, та й сприймаються вони по-різному. Політика є більш гнучкою та протирічивою, менш визначеною та постійною, ніж право, сферою взаємодії людей. Іншими словами, правову науку цікавлять ті політичні відносини, які здійснюються за участю держави та регулюються правом. В сфері її уваги знаходиться структура владних відносин, норми та інші форми забезпечення її сталості. Політологія звернена до вивчення динамічного боку цих відносин, який несе на собі відбиток впливу людської свідомості, діяльності, культури.

Політична економія, економічно обгрунтовуючи політичні процеси, дозволяє бачити в останніх боротьбу за реалізацію економічних інтересів. Економіка має вирішальний вплив на політичні явища шляхом вольових зусиль людини, яка , знаходячись в неоднорідних умовах (історичні, ідеологічні, культурні, природньо-географічні, інші), по-різному сприймає її вимоги, використовує різні засоби, форми та методи впливу. Але й політика має зворотний вплив на економічні процеси, закріплюючи, гальмуючи або стимулюючи їх розвиток. За допомогою політики та політичної влади соціальні шари, що займають в суспільстві домінуюче становище, закріплюють та помножують свій матеріальний стан, гарантують його незалежність від можливих посягань з боку інших членів суспільства. У зв’язку з цим економічну науку можна розглядати як одну з методологічних основ політології. В свою чергу, політологія дає наукове обгрунтування принципів відпрацювання та здійснення економічної політики, державного регулювання економічних процесів.

Соціальна психологія вивчає закономірності та механізми формування, функціонування та розвитку суспільно-психологічних явищ, процесів та станів, суб’єктами яких є різні соціальні групи, шари, індивіди. Предмет її вивчення складають суспільно-психологічні явища, в тому числі в сфері політики. Звідси – тісна взаємодія цієї науки з політологією. Разом з цим, кожна з цих наук виконує по відношенню один до одного методологічну роль. Знання політичних закономірностей дозволяє розкрити сутність психологічних явищ в сфері політики, а знання психологічних закономірностей допомагає виявити глибинну сутність політичних процесів.

На стиці політології та соціальної психології склалася та розвивається відносно самостійна наукова дисципліна – політична психологія, предметом якої є психологічні фактори політичної поведінки людей.

Зрозуміло, політологія взаємодіє не тільки з вказаними вище науками. Взаємозв’язок політології існує з географією, антропологією, етнографією, демографією. Сучасна політична наука виявляє інтерес до предметів вивчення таких природничих наук, як біологія, екологія, інші.

На закінчення даної теми можна поставити питання: а навіщо студенту будь-якої “неполітичної” спеціальності потрібні знання про політику?

Справа в тому, що будь-який ВНЗ, незалежно від спеціалізації, готує поповнення в ряди інтелігенції, особливого соціального прошарку, якому притаманні певні соціальні риси. В “Британській енциклопедії” слово “інтелігенція” трактується як “група інтелектуалів, яка знаходиться в опозиції до існуючої влади”. Оригінальне визначення, але справедливо по суті! Адже прогрес суспільства залежить від його спроможності випрацьовувати альтернативні ідеї, відстоювати їх право на існування, кращі з них втілювати в життя.

Громадянськість, тобто свідоме та активне виконання громадянських прав та обов’язків – корінна якість інтелігента. Право на опозицію має кожна особистість. Але опозиція повинна бути у відповідності з законом, проявлятись з високою політичною культурою. А для цього необхідний мінімум знань, вмінь, що й надає політологія.

Особливе значення політологія має для конкретної людини в суспільстві, яке тільки створює демократичні засади життя. Політологія збагачує особистість політичним досвідом, формує свідомого та самостійного суб’єкта історичного процесу.

 

< Попередня   Наступна >