81

---

ГЛАВА ІІІ. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА

§ 1. Поняття влади

Влада є одним із функціональних засад людського суспільства. Вона існує скрізь, де тільки є стійке об’єднання людей: в виробничому колективі, в установах, в державі, в сім’ї. Сам термін “влада” багатозначний і широко використовується, для визначення різних явищ не тільки у суспільстві, але і в природі.

Макс Вебер відзначав, що у залежності від обставин кажуть про владу батько над дітьми, про владу грошового мішка, про владу юридичної, духовної, економічної і т.д. Але в першу чергу під владою мають на увазі державну владу. Так, наприклад, в перекладі з французької мови влада le pouvoir,- це не тільки влада, але і синонім центрального уряду: на англійській мові the power – це не тільки влада, але і держава, держава з усією її міцністю, на німецькій –die gewalt – це тільки влада, але і міцність, а також насильство.

В сучасній науковій літературі немає (і не може бути) однозначного визначення поняття “влада”, бо різні трактовки влади зв’язані не тільки з багатомірностю самого слова “влада”, але і з різними засобами його вживання. Так, одні вважають, що влада – це здібність досягнення поставленої мети, накреслених планів, інші – влада – це здібність нав’язувати і проводити в життя визначені рішення; треті трактують владу як засіб самоорганізації людських, стосунків, заснованих на цілеспрямований розподіл функцій управління та підкорення: інші – влада – це особливі відношення поміж керівниками та керованими, і т.д.

Будь – яка влада, у тому числі і батьків над дітьми, старших над молодшими, керівників над підлеглими і т.д. відбиває відповідні відносини, де воля і дії одних панують над волею і діями других. Владні відношення об’єктивно притаманні суспільному життю, чи, як відзначали класики, “жити в суспільстві і

бути вільним від суспільства неможливо”.

У самому у загальному вигляді можна пропонувати слідуюче визначення влади і влада – право та можливість одних панувати, розпоряджуватися і керувати іншими; здібність та можливість одних здійснювати свою волю по відношенню до інших, чинити відповідний вплив на їх поведінку і діяльність, використовуючи при цьому авторитет, право, насильство та інші засоби.

Треба мати на увазі, що з поняттям “влада” тісно пов’язані такі явища, як “вплив”, “сила”, “управління”, “панування”.

Що є спільного і в чому різниця між владою і цим поняттям? Близькими по своїй суті, але не тотожними, є поняття “влада” та “вплив”. Ядром “влади” є здібність (можливість) впливу, чим-то і ким-то, “вплив” же вказує на дії, діяння. Наприклад, лікар показує хворому рентгенівський знімок його легенів і радить кинути палати; або - студент після перегляду нової кінострічки прийшов у гуртожиток і розповів своїм колегам про своє добре враження про фільм, після чого студенти також пішли дивитися цей фільм. Тут ні лікар, ні студент не володіють владою, але під їх впливом хворий кинув палити, а студенти пішли в кіно. Влада же не просто здібна впливати ні чим-то ні ким-то; вона здійснюється над людьми, їх поведінкою та свідомістю, результати влади обмежені підпорядкованістю об’єкта суб’єкту.

Нерідко владу пов’язують, іноді і ототожнює із “силою» ,. “насильством”. Очевидно, що ці дві категорії об’єднують особливі їх якості – здібність до конкретної справи, здійсненню. Але влада не обов’язково повинна бути пов’язана з насильством. Мало того, звернення влади до сили свідчить про нестачу влади. Як уже відзначалося влада – це здібність суб’єкта чинити діяння на об’єкт але якщо суб’єкт не володіє такою дійсністю, значить він не володіє владою. Разом з тим, суб’єкт може володіти владою над об’єктом, на здійснюючи її. Потенціал влади – це її можливості і реалізація влади, а також це дві тісно пов’язані сторони одного явища і їх неможливо противопоставити як неможливо розв’язати послідовні стадії розвитку будь-якого явища – можливість і дійсність. Об’єкт може сам почати діяти у відповідності з волею суб’єкта, передбачаючи його можливі реакції. Проте, ядром поняття з’являється якраз володіння владою, тому що тільки воно власне будь-якій формі влади і може існувати без її здійснення.

Тісно взаємопов’язані поняття “влада” і “управління”, але і між ними існують важливі відмінності. Управління – це функція будь-якої організованої системи, котра забезпечує збереження, підтримку діяльності та досягнення цілей даної системи. Головним критерієм ефективності управління є ступінь досягнення по призначенню. Невдачи у здійсненні політики і реалізації цілей суб’єкта управління бувають обумовлені відсутністю у нього необхідної влади або невмінням її використовувати (помилки в управлінні).

Виділення владних і управлінських аспектів дозволяють розуміти, в якій сфері лежать причини невдач тих чи інших керівних дій. Воно дає можливість вияснити відповідальність конкретних людей за невиконання чого-небудь, якщо вони не були наділені відповідною владою, чи, навпаки, обвинуватити їх у халатному відношенні до своїх обов’язків, якщо таку владу мали.

У зв’язку з цим, важливим є розмежування таких понять “результат влади” та “наслідок”. Результат влади – це підпорядкованість об’єкта. Для його досягнення можна використовувати будь-які різноманітні засоби: погроза застосування сили, фізичне примушування, переконання, маніпуляцію і т.д. В будь-якому випадку результат влади проявляється в якихось змінах в самому об’єкті, в його свідомості та поведінці.

Наслідки же здійснення влади відносяться не тільки до об’єкту; вони можуть впливати і на інших людей, і на тварин, і на предмети неживої природи, тобто наслідок значно ширше і різноманітніше, ніж поставлених … цілей (проведення важливих соціальних реформ, вихід із економічної кризи, підвищення благоустрою населення і т.д.).

Здібність досягнення бажаних цілей залежить від здібності спрямовувати зусилля людей діями згідно з наміром тобто влади над людьми. Інакше кажучи, влада з’являється необхідною умовою управління, його основою і рушійною силою. Суб’єкт одночасно повинен бути і суб’єктом влади. Але наявність влади не гарантує досягнення бажаного результату. На практиці нерідко буває так, що суб’єкт досягає підпорядкованості об’єкта, але об’єкт або не може зробити те, що від нього вимагають або наслідки його дій виявляються не тими, на які суб’єкт влади споконвічно розраховував. Виходить, підкорення об’єкта звичайно не стає кінцевою ціллю суб’єкта влади; швидше воно виступає в якості метода (інструмента, засобу) реалізації будь-яких задач.

Із цього можна зробити важливий висновок: керівник може “багато” влади і бути гарним суб’єктом влади, тобто завжди здібним заставити своїх підлеглих зробити то, що він бажає, але поганим керівником (якщо, наприклад, він не передбачає наслідків здійснення своєї влади, або його влада використовується не безпосередній результат (підкорення). Існує взаємозв’язок, також і різниця поміж такими поняттями як “влада” та “панування” (політичне). Панування політичне це один із засобів політичного управління, заснований безпосередньо і на безумовній покірності. Це виникає саме тоді, коли влада інституціалізується, перетворюється у стійке відношення, коли в організації встановлюються позиції, які дозволяють приймати рішення, наказувати, дозволяти та забороняти.

“Панування, - писав М. Вебер, - призначений шанс зустріти покірність певному наказу.” Політичне панування не може обмежуватися тільки фактом реалізації влади, воно потребує віру та законність.

Панування нерозривно пов’язано з владою, є формою її організації в суспільстві. Політична влада, яка базується на насильстві, може виникнути і до встановлення панування. Проте у цьому випадку вона не може довго протриматися і виконувати свої функції у суспільстві. Панування - це політичний порядок, при якому одні керують, а інші підкоряються, хоча перші можуть знаходитися під демократичним контролем інших.

Отже, різні трактування феномена влади не взаємовиняток вони фіксують різні і цілком реальні аспекти влади. В сучасній політичній літературі нерідко виділяються три таких аспекти (або вимірювання).

По-перше, директивний аспект. Відповідно йому влада розуміється як панування, забезпечуючи виконання наказу, директиви. Тут влада розуміється як можливість здійснити свою волю шляхом введення в діло різних наявних засобів, ресурсів різного роду. Очевидно, що ця реальна і крайнє важлива характеристика влади.

По-друге, функціональний аспект, тобто поняття влади, як здібність та вміння практично реалізувати функцію суспільного управління. Функціональний аспект влади обумовлений тим. Що влада взагалі показує собою визначене відношення поміж тими чи іншими суб’єктами (окремими громадянами чи організаціями).

По-третє, комунікативний аспект влади, пов’язаний з тим фактором, що влада так чи іначе реалізується через відносини, через визначену мову, зрозумілий обидвам сторонам суспільного відношення влад.

Всі ці три аспекти цілком реальні хоч і не рівнозначні. Директивний аспект, тобто влада як засіб примушення до виконання волі наказуючого, як правило, вважається основоположним. Про це і розповідають поширені в політології дефініції влади:

“влада” означає будь-яку можливість проводити внутрі даних соціальних відношень власну волю навіть всупереч опору, незалежно від того, на чому така можливість основана”.

(Макс Вебер)

Влада – це і можливість карати тоді, коли той, кому наказують, повинен підкорятися. Кажучи про накази та покірність, ми маємо визначений тип діяння на поведінку інших осіб, відрізняючих від того, що звичайно називаються “впливом”.

(Ежи Вятр)

“Влада А над В є здібність А добитися того, щоби В зробив те, що він ніколи б не зробив без впливу А”

(Роберт Даль)

Проте директивний аспект, як і функціональний та комунікативний виконує загальну регулюючу роль у відношеннях поміж різними, і навіть протилежними тенденціями у суспільному житті, допомагаючись реалізації одних тенденцій і блокуючи інші.

Основними елементами влади є суб’єкт, об’єкт і ресурси.

 

< Попередня   Наступна >