94

---

§ 3. Види податкових правовідносин

Податкові правовідносини відображають певні функції, тому їх можна поділити на:

загально-регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);

конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення кон­кретної поведінки суб’єктів);

комплексні (що виникають на стику загально-регулятив­них і конкретно-регулятивних відносин);

охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно-примусового характеру)1.

Види правових відносин діють у єдності: конкретно-регуля­тивні правовідносини функціонують лише тоді, коли вступи­ли в дію загально-регулятивні; охоронні відносини передбача­ють існування регулюючих обов’язків, при порушенні яких застосовуються заходи юридичної відповідальності. Отже, си­стема податкових правовідносин складається з кількох «рівнів» правовідносин, що взаємодіють один з одним.

Зміст загально-регулятивних відносин визначається норма­ми, що встановлюють принципи податків і повноваження ок­ремих суб’єктів податкових правовідносин. Загальні і конкрет­но-регулятивні правовідносини утворюють основну масу пра­вовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обо­в’язків. Розвиток регулюючих відносин, своєчасна їх поява, безперешкодне і належне здійснення є свідченням повного і реального використання права. Загально-регулятивні правовідносини виконують в основному функцію закріплення кола суб’єктів права і їхнього статусу. Якщо особа виступає як носій загального суб’єктивного права, вона займає специфічне поло­ження щодо всіх інших осіб, а загальне суб’єктивне право, як підкреслює С. С. Алексєєв, тому і є «суб’єктивним», що має особистий хар

актер, тобто належить не тільки всім суб’єктам, а й кожному суб’єктові окремо.

Конкретно-регулятивні правовідносини виступають як фор­ма реалізації загально-регулятивних податкових правовідно­син. У цій ситуації загальні права й обов’язки проектуються на діяльність конкретних суб’єктів. Якщо загально-регуля­тивні податкові правовідносини виділяють із системи право­відносин ті, що пов’язані зі сплатою податків, то конкретні правовідносини це уточнюють за різними напрямами (за вида­ми податків, за платниками). Конкретно-регулятивні відноси­ни закріплюють конкретну поведінку суб’єктів, зміст їхніх прав і обов’язків.

Комплексні податкові правовідносини перебувають на своє­рідному стику конкретних і загально-регулятивних податко­вих правовідносин. Вони досить вузько персоніфіковані, перед­бачаючи конкретного платника (що відрізняє їх від загальних), але однією з їхніх ознак є складний зміст, що відрізняє їх від простих. Мабуть, можна порушити питання і про об’єднання в межах комплексних правовідносин податкових норм і норм інших галузей права. Наприклад, механізм формування і ви­трачання пенсійного фонду перебуває на стику податкових і трудових відносин (оскільки цей збір входить до переліку обо­в’язкових податків і зборів, об’єднаних податковою системою2).

Охоронні податкові правовідносини виникають за умови по­рушення прав і невиконання обов’язків, якщо учасники право­відносин мають потребу в правових способах захисту з боку дер­жави. Однією із сторін таких правовідносин виступає компетен­тний суб’єкт, що є носієм владних повноважень і наділений державою повноваженнями примусу. Іншою стороною є особа або орган, до якого застосовуються способи державного приму­су і який зобов’язаний їх зазнавати. При цьому право застосову­вати способи державного примусу деталізуються санкцією пра­вової норми. Охоронні податкові правовідносини формуються в процесі правового регулювання, опосередковують охоронну фун­кцію податкового права. Охоронні правовідносини мають по­хідний характер. Вони забезпечують реалізацію міри держав­но-примусового впливу щодо осіб, які порушили юридичні обо­в’язки зі сплати податків. У межах охоронних податкових правовідносин здійснюється захист суб’єктивних прав, запро­ваджуються у життя заходи юридичної відповідальності.

 

1 Див.: Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалис­тическом государстве. — М., 1996. — С. 142—143.

2 Цей приклад може видатися не зовсім вдалим. Дійсно, збір на обо­в’язкове державне пенсійне страхування по суті не є податком. Але в дано­му разі ми виходимо з позиції законодавця. На сьогодні в Україні немає розмежування податків і зборів. Стаття 14 Закону України «Про систему оподаткування» містить загальний перелік зборів і податків, не вказуючи різниці між ними.

 

< Попередня   Наступна >