88

---

§ 3. Визначення податкової бази

Платники податків визначають податкову базу за підсум­ками кожного окремого податкового періоду на підставі даних податкового обліку об’єктів оподаткування чи об’єктів, пов’я­заних з оподаткуванням. Фактично обов’язки визначити подат­кову базу і сплатити податок виникають у платників податків за підсумками кожного податкового періоду. За рахунок ви­значення податкової бази і податкового періоду формуються підстави стабільного надходження податків протягом усього календарного року. При цьому законодавець не пов’язує ці роз­рахунки з періодом формування об’єкта оподаткування. Це диктується в першу чергу тим, що той самий об’єкт може мати кілька баз оподаткування, які відповідатимуть окремим подат­кам. Саме тому база оподаткування встановлюється по кож­ному податку окремо. Здійснюється це на підставі таких прин­ципів:

однорідність бази оподаткування;

можливість застосування до бази оподаткування конкрет­ної одиниці її виміру;

простота і зрозумілість визначення бази оподаткування;

зручність застосування бази оподаткування для нараху­вання податку;

можливість обліку бази оподаткування.

Податкова база може як збігатися, так і не збігатися з об’єк­том оподаткування. При визначенні бази оподаткування за­стосовують одиницю її виміру (масштаб податку), за яку пра­вить конкретна вартість, фізична чи інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовують ставку податку. Масштаб податку встановлюється по кожному подат­ку окремо, він є єдиним для розрахунку й обліку податку.

Термін «податкова база» використовують для того, щоб кількісно виразити предмет оподаткування. У ряді випадків податкова база (осн

ова податку) фактично є частиною предме­та оподаткування, до якої застосовують податкову ставку. Од­нак це правильно тільки в тому разі, якщо предмет оподатку­вання безпосередньо зумовлює і дозволяє застосувати до себе спосіб нарахування. Оподатковуваний прибуток, наприклад, може бути безпосередньо виражений й обчислений тільки в грошових одиницях.

При розрахунку бази оподаткування багато уваги при­діляється визначенню одиниці виміру бази оподаткування — конкретній вартісній фізичній або іншій характеристиці бази оподаткування чи її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Одній базі оподаткування має відповідати одна оди­ниця виміру бази оподаткування. При цьому одиниця виміру бази оподаткування є єдиною як для розрахунку податку, так і для податкового обліку.

Розмір бази оподаткування визначають тільки на підставі використання однієї одиниці її виміру. При цьому розмір бази оподаткування визначають як результат множення одиниці виміру бази оподаткування на кількість цих одиниць, що у цілому складають повний обсяг бази оподаткування.

Усі розрахунки податкової бази повинні здійснювати на підставі документально підтверджених даних про об’єкти опо­даткування чи у зв’язку з оподаткуванням. У цьому разі плат­ник зобов’язаний мати документальні підтвердження щодо обґрунтування будь-якої позиції податкової звітності. Якщо при цьому платник податків припускається помилки, то пере­рахунок податкового зобов’язання здійснюється тільки щодо того податкового періоду, в якому було допущено помилку.

 

< Попередня   Наступна >