88

---

§ 2. Система податкових органів

У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до цен­тралізованих фондів держави, податкові органи посідають го­ловне місце, оскільки контролюють своєчасне і повне надход­ження основної частини податків і зборів, що сплачуються на території України. Це їх основне повноваження, оскільки саме з цією метою і створено таку спеціалізовану структуру.

Важливою ознакою податкового органу є його представниць­кий характер. У податкових правовідносинах держава висту­пає в особі уповноважених податкових органів, котрі мають дві ознаки: діють від імені держави та є носіями відповідних по­вноважень державно-владного характеру, тобто в широкому розумінні є органом державного управління.

Державна податкова служба України створена як єдина си­стема управління і контролю за дотриманням податкового за­конодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своє­часністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обов’язкових платежів, встановлених законодавством. Отже, державна податкова служба України — це єдина централізо­вана система органів, що входить до системи центральних органів державного управління і здійснює контроль за правиль­ністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших неподаткових платежів та не залежить у своїй діяль­ності від інших державних органів.

Податкові органи, що наділені повноваженнями в сфері опо­даткування, висловлюють державну волю у визначених межах, тому діяти податкові органи повинні, не виражаючи власної ініціативи, а якщо виражають її, то лише у встановлених зако­ном випадках (податковий компроміс) і в інтересах держави. Використовуючи метод владних розпоряджень, держава чітко визначає в законі всі ті ситуації, що так або інакше можуть впливати на податкові правовідносини. Податкові органи для виконання поста

влених перед ними завдань мають відповідні обов’язки і права. Однак надані їм права в деяких випадках виступають одночасно і їх обов’язками, а якщо право надане в «чистому» вигляді (тобто розуміється тільки як право), умови його застосування чітко обумовлено в законі. У зв’язку з цим Б. М. Лазарєв зазначав, що для державного органу всі права, що випливають з його завдань і функцій, не є правами в кла­сичному розумінні, тобто такі, котрі орган може використову­вати (або не використовувати) суто на власний розсуд, а висту­пають як служіння державі, тобто у широкому плані — вико­нання обов’язків перед ним.

Усі права й обов’язки, що формують повноваження подат­кових органів, можна поділити на дві групи. Перша — та, що кореспондується з правами й обов’язками платників (обов’я­зок податкового органу надавати інформацію щодо оподатку­вання відповідає праву платника податків на одержання такої інформації). Друга група прав і обов’язків, що реалізуються при взаємодії з іншими суб’єктами податкових правовідносин (пра­во податкового органу одержувати інформацію, що стосується оподаткування від суб’єктів, які сприяють сплаті податків і збо­рів, відповідає обов’язку цих суб’єктів з надання такої інфор­мації).

При цьому дуже важливо визначити вичерпний перелік прав і обов’язків податкового органу, оскільки це обмежує застосу­вання податковим органом тих дій щодо платників податків, які не встановлені законодавством.

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні подат­кові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби діють відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими пра­вопорушеннями — податкова міліція. Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників по­датків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше райони), об’єднані (на місто і район) державні податкові інспекції, а в їх складі — відповідні підрозділи по­даткової міліції.

У Державній податковій адміністрації України і державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі створюють колегії. Колегії є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі напря­ми діяльності відповідних державних податкових адмініст­рацій.

Структуру Державної податкової адміністрації України зат­верджує Кабінет Міністрів України. Державну податкову служ­бу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду і звільняє з посади Прези­дент України за поданням Прем’єр-міністра України. Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севас­тополя), районах у містах, міжрайонні й об’єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, яких призначає на посаду і звільняє з посади Голова Державної податкової адміні­страції України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Начальників управлінь податкової міліції призначає Голова Державної податкової ад­міністрації України.

Загальні функції всіх підрозділів Державної податкової служби (загальні функції податкових органів) такі.

Здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності й у громадян, у тому числі громадян—суб’єктів підприємницької діяльності, перевірки гро­шових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг та інших документів неза­лежно від способу надання інформації, пов’язаних з нараху­ванням та сплатою податків.

Одержувати безкоштовно від підприємств, установ, орга­нізацій, громадян—суб’єктів підприємницької діяльності до­відки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, витрати підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та у громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність і оборот коштів на цих рахунках.

Обстежувати будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалеж­но від форми власності і житло громадян, якщо вони викорис­товуються як юридична адреса суб’єкта підприємницької діяльності, а також для одержання доходів.

Вимагати від керівників та інших посадових осіб підпри­ємств, установ, організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податко­вого законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби.

Вилучати (із залишенням копій) у підприємств, установ і організацій документи, що свідчать про приховання (занижен­ня) об’єктів оподаткування, несплату податків, інших пла­тежів, вилучати у громадян—суб’єктів підприємницької діяль­ності реєстраційні свідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи.

Застосовувати до підприємств, установ, організацій і гро­мадян фінансові санкції в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стягувати до бюджетів і державних цільових фондів суми недоїмки, пені і штрафні санкції в порядку, передбаченому законом.

Надавати відстрочення і розстрочення за податками, ви­рішувати питання про податковий компроміс, а також прий­мати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, пе­редбаченому законом.

Накладати адміністративні штрафи на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, на громадян-підприємців, на громадян, що порушують законодавство про підприємництво в порядку, встановленому законодав­ством.

Надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та інших обов’язкових платежів іншим державним органам відповідно до чинного законодав­ства.

Матеріально і морально заохочувати громадян, які на­дають допомогу в боротьбі з порушеннями податкового зако­нодавства.

Звертатися в передбачених законом випадках до суду або господарського суду з позовною заявою про скасування держав­ної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

 

< Попередня   Наступна >