167

---

§ 5. Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства

Відповідно до частини першої ст. 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад зло­чину, передбаченого цим Кодексом. Стаття 212 КК передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Частина перша цієї статті встановлює кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (що входять до системи оподаткування, введених у встановленому законом порядку), вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, або осо­бою, яка займається підприємницькою діяльністю без створен­ня юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов’я­зана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Значним розміром коштів є сума податків, зборів, інших обов’язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину, що передбачені частиною другою ст. 212 КК, є вчинення ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або дер­жавних цільових фондів коштів у великих розмірах, тобто в три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Частина третя ст. 212 КК передбачає кримінальну відпові­дальність за діяння, передбачені частинами першою або дру­гою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюд­жетів або державних цільових фондів коштів в ос

обливо вели­ких розмірах, тобто у п’ять тисяч і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Слід звернути увагу на положення частини четвертої ст. 212 КК України: «особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою і другою цієї статті, звільняється від кримі­нальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кри­мінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’яз­кові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх невчасною сплатою (фінансові санкції, пеня)». В цьому по­лягає компенсаційна функція заходів фінансової відповідаль­ності.

Об’єктивну сторону злочинів, передбачених ст. 212 КК, ста­новить умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять до системи оподаткуван­ня, введених у встановленому законом порядку. Вичерпний пе­релік таких податків, зборів, інших обов’язкових платежів за­кріплений у статтях 14 і 15 Закону України «Про систему опо­даткування».

Указаний злочин є злочином з матеріальним складом, а це означає, що особу може бути притягнуто до кримінальної відпо­відальності лише у разі наявності наслідків протиправного діяння у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у відповідних розмірах.

Диспозиція частини першої ст. 212 КК передбачає притяг­нення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила саме умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обо­в’язкових платежів. Вчинення ухилення від сплати податків, зборів, інших податкових платежів з необережності не тягне кримінальної відповідальності. У постанові Пленуму Верхов­ного Суду України «Про деякі питання застосування законо­давства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 26 березня 1999 року №51 вказується на необхідність розмежування ухилення від сплати обов’язкових платежів і несвоєчасної їх сплати за відсут­ності умислу на їх несплату. Особу, яка не мала наміру ухиля­тися від сплати обов’язкових платежів, але не сплатила їх з інших причин, може бути притягнуто до встановленої законом адміністративної відповідальності за порушення, пов’язані з обчисленням і сплатою цих платежів.

 

1 Див.: Юридичний вісник України. — 1999. — № 24.

 

< Попередня   Наступна >