132

---

§ 2. Збір за спеціальне використання природних ресурсів

Специфіка збору за спеціальне використання природних ресурсів полягає в тім, що його назва відображає смислове на­вантаження платежу, але не дає його точного визначення. До збору за використання природних ресурсів належать:

плата за спеціальне використання лісових ресурсів;

плата за спеціальне використання водних ресурсів;

плата за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин.

Плата за спеціальне використання лісових ресурсів

Справляння плати за спеціальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно до статей 89—91 Лісового кодексу України і Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженого постановою Кабіне­ту Міністрів України від 6 липня 1998 р. й інших нормативних актів1. Розрізняють спеціальне та загальне використання лісо­вих ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється тільки на території земельних ділянок, наданих у користування. Такими користувачами можуть бути один чи кілька тимчасових лісокористувачів у тому разі, якщо вико­ристовуються кілька лісових ресурсів. Дозволяється здійсню­вати такі види спеціального використання лісових ресурсів: заготівлю деревини під час рубки головного користувача; заго­тівлю живиці; заготівлю другорядних лісових матеріалів (пінь, дуб, кора й інше); побічне лісове використання.

Постійними користувачами можуть бути: спеціалізовані лісогосподарські підприємства, інші підприємства, установи, організації, у яких створені спеціалізовані підрозділи для ве­дення лісового господарства, а також для спеціального вико­ристання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих,

рекреаційних, спортивних і туристич­них цілей, а також проведення науково-дослідних робіт. Для постійного використання можуть надаватися земельні ділян­ки лісового фонду, площа яких не перевищує 5 гектарів. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду закріплюється державним актом на право постійного користування землею.

Тимчасовими користувачами можуть бути: підприємства, установи, організації, об’єднання громадян, релігійні органі­зації, громадяни України, іноземні юридичні особи і громадя­ни. Земельні ділянки лісового фонду надаються в тимчасове користування за умови згоди постійного лісокористувача зе­мельними ділянками лісового фонду. Тимчасове користуван­ня земельними ділянками лісового фонду може бути короткос­троковим — до 3-х років і довгостроковим — від 3-х до 25 років. У тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди. Умови оренди визнача­ються за згодою сторін у договорі.

За спеціальне використання лісових ресурсів передбачені такі види плати:

за встановленими таксами;

у вигляді орендної плати;

у вигляді доходу, отриманого від реалізації лісових ре­сурсів на конкурсних умовах.

Розмір збору за спеціальне використання лісових ресурсів установлюється, виходячи з лімітів їх використання, такс на лісову продукцію і послуг з урахуванням якості та доступності. Такси і порядок справляння збору на лісові ресурси державно­го значення встановлює Кабінет Міністрів України, а на лісові ресурси місцевого значення — Рада міністрів Автономної Рес­публіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. У разі застосування конкурсних умов реалізації лісових ресурсів плата встановлюється не нижче чинних такс. Розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди, однак не нижче встановлених такс на лісові ресурси.

Розрахунок збору подають платники протягом 40 днів, на­ступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Платежі за спеціальне використання лісових ресурсів дер­жавного значення зараховуються в розмірі 80 відсотків до дер­жавного бюджету, 20 відсотків — до місцевих бюджетів за їх місцезнаходженням. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення зараховується відповідно до бюджетів місцевого самоврядування. Ці платежі спрямовують­ся на виконання робіт з відновлення лісів, проведення лісогос­подарських заходів і утримання лісів у належному санітарно­му стані.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів

Відповідно до Водного кодексу України2, плата за спеціаль­не водовикористання справляється з метою забезпечення раці­онального використання й охорони вод, відновлення водних ресурсів і включає плату за забір води з водних об’єктів і за скидання в них забруднюючих речовин. До спеціального вико­ристання водних ресурсів належить використання водних ре­сурсів для задоволення водою виробничих і сільськогосподарсь­ких потреб, а також потреб населення. Воно здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв і установок або без їх засто­сування, що впливає на якісні і кількісні показники стану вод­них ресурсів.

Плата встановлена за спеціальне використання водних ре­сурсів загальнодержавного і місцевого значення. До водних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) поверхневі води, віднесені до басейнів рік, що розташо­вані чи використовуються на території кількох областей, вклю­чаючи всі припливи;

б) підземні прісні води.

До водних ресурсів місцевого значення належать водні ре­сурси, що не є ресурсами загальнодержавного значення. Пе­релік водних ресурсів місцевого значення визначає Державний комітет з водного господарства за участю Міністерства охоро­ни навколишнього природного середовища.

Спеціальне використання водних ресурсів можливо тільки за наявності відповідного дозволу, порядок видачі якого затвер­джений постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. «Про порядок видачі дозволів на спеціальне викорис­тання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення»3. Крім того, Поря­док справляння збору за спеціальне використання водних ре­сурсів і збору за користування водами для потреб гідроенерге­тики і водного транспорту визначений постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р.4

Платниками платежів за спеціальне використання водних ресурсів є суб’єкти підприємницької діяльності — водокори­стувачі незалежно від форм власності, які є юридичними осо­бами, включаючи підприємства гідроенергетики і водного транспорту, підприємства з іноземними інвестиціями, їх філії, представництва, відділення та інші відособлені підроз­діли, які не є юридичними особами, але мають окремий ба­ланс, розрахункові рахунки у банку. Плату за спеціальне ви­користання водних ресурсів вносять також господарські ви­робничі підрозділи, що не мають юридичного статусу і підвідомчі негоспрозрахунковим організаціям. У деяких ви­падках фізичні особи також зобов’язані платити за спеціаль­не використання води.

Об’єктом обчислення плати за спеціальне використання вод­них ресурсів є обсяг води, що водокористувачі беруть для влас­них потреб, незалежно від того, надходить ця вода безпосеред­ньо з водогосподарчих систем (поверхневих чи підземних дже­рел) чи від інших водокористувачів або від підприємств комунального господарства. Підприємства, що використовують на потреби охолодження устаткування оборотну систему водо­постачання, плату в бюджети вносять тільки за воду, що відби­рають з водогосподарчих систем і використовують для попов­нення оборотної системи. Розмір плати за забір води з водних об’єктів визначається на основі нормативів оплати фактично­го забору води і встановлених лімітів на забір води.

Розмір плати за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти визначається на основі нормативів оплати фактичного скидання забруднюючих речовин і встановлених лімітів ски­дання. Нормативи платежів і порядок їх справляння регулю­ються Інструкцією про порядок обчислення і справляння збо­ру за спеціальне використання водних ресурсів від 1 жовтня 1999 р. і Законом України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» від 25 червня 1991 р.5 Нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів затверджує Кабі­нет Міністрів України6.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів не справ­ляється:

а) за воду, що відпускається платниками збору за спеціаль­не використання прісних водних ресурсів іншим водокористу­вачам;

б) за використання підземних вод, що є сировиною в техно­логічному процесі, для витягу компонентів, що містяться в них;

в) за використання підземних вод, що витягаються з надр разом з видобутком корисних копалин, а також забір яких до­ помагає усувати небезпечну дію вод у господарській діяльності (забруднення, підтоплення, засоленість, заболоченість, зру­шення тощо);

г) за воду, що використовують для задоволення питних і сані­тарно-гігієнічних потреб населення;

д) за воду, що використовують для протипожежних потреб тощо.

Суму платежу за спеціальне використання водних ресурсів обчислюють платники самостійно з урахуванням пільгових коефіцієнтів. Платежі обчислюються квартальним розрахун­ком виходячи з фактичного обсягу використаної води, встанов­леного ліміту і нормативів плати з урахуванням пільг. За спеці­альне використання водних ресурсів платники сплачують протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем гра­ничного терміну подання розрахунку збору за місцем податко­вої реєстрації.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів загаль­нодержавного значення в розмірі 100% перераховується до державного бюджету, а плата за використання водних ресурсів місцевого значення — до місцевих бюджетів.

Плата за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин

Плату за спеціальне використання надр при видобутку ко­рисних копалин введено на підставі Закону України «Про охо­рону навколишнього природного середовища» і Закону Украї­ни «Про підприємництво», що передбачає наявність ліцензії при здійсненні видобутку корисних копалин, Кодексу Украї­ни про надра, постанови Кабінету Міністрів України «Про за­твердження базових нормативів плати за користування надра­ми для видобутку корисних копалин і Порядку справляння плати за спеціальне використання надр для видобутку корис­них копалин» та іншими нормативними актами7.

Відповідно до Кодексу України про надра, надра — це час­тина земної кори, що розташована під поверхнею суші і дном водойм і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення й освоєння. Надра надаються тільки в користування, бо вони є виключно власністю держави.

Платниками збору за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин є суб’єкти підприємницької діяльності (незалежно від форм власності), у тому числі під­приємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють видобу­ток корисних копалин.

Об’єктом плати за спеціальне використання надр при видо­бутку корисних копалин є обсяг фактично погашених у над­рах балансових і позабалансових запасів корисних копалин. Обсяг погашених балансових запасів корисних копалин визначається як сума обсягів добутих корисних копалин і фактич­них їх втрат у надрах під час їх видобутку. Але існують втрати, що не підлягають обліку при визначенні розміру платежів за використання надр при видобутку корисних копалин.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і справ­ляння плати за користування надрами для видобутку корис­них копалин від 13 червня 2000 р.8 установлені нормативи пла­ти за використання надр для видобутку корисних копалин, що визначені для кожного виду корисних копалин. Вони розділені на групи корисних копалин з подальшою їх диференціацією залежно від геологічних особливостей і умов експлуатації ро­довищ. Базові нормативи плати за видобуток корисних копа­лин установлюються: для вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, нерудної сировини для мета­лургії, гірничо-хімічної, гірничо-рудної галузей і будівельної сировини — як фіксована сума відрахувань у гривнях за оди­ницю погашених у надрах запасів корисних копалин; для на­фти, конденсату, газу природного, підземних вод (мінеральних, термальних, промислових), мінеральних брудів і мулу — як фіксована сума відрахувань у гривнях за одиницю добутих ко­рисних копалин; для урану, сировини ювелірного (дорогоцінні камені), ювелірно-виробничого (напівдорогоцінні камені), ви­робничого (виробничі камені) призначення і для лицювальних матеріалів — як частина (відсоток) вартості добутих (погаше­них у надрах запасів) корисних копалин. При перевищенні за­значених базових нормативів справляється плата в подвійно­му розмірі.

Розмір плати за використання надр для видобутку корис­них копалин визначається надрокористувачами самостійно накопичувальним підсумком з початку року: для вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, неруд­ної сировини для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної галузей і будівельної сировини — виходячи з обсягів погашених у надрах балансових і забалансових запасів корисних ко­палин і нормативів плати й одиниці погашення в надрах за­пасів корисних копалин; для нафти, конденсату, газу природ­ного, підземних вод, мінеральних брудів і мулу — виходячи з обсягів добутих корисних копалин і нормативів плати за оди­ницю добутих корисних копалин; для урану, сировини ювел­ірного, ювелірно-виробничого, виробничого призначення і для лицювальних матеріалів — виходячи з вартості мінеральної чи сировини продукції його первинної обробки і нормативів плати. У разі встановлення лімітів плата за використання надр для видобутку корисних копалин обчислюється з їх ура­хуванням.

Згідно зі ст. 29 Кодексу про надра, від сплати цього збору звільняються землевласники, землекористувачі, що добувають корисні копалини без подальшої їх реалізації (тобто для влас­них потреб). Пільги передбачені при використанні надр для господарських і побутових нестатків, якщо земельні ділянки перебувають у власності чи в користуванні суб’єктів, що добу­вають корисні копалини. Крім того, Кабінет Міністрів Украї­ни може надавати знижки до платежів за використання надр особам, що здійснюють видобуток:

дефіцитних корисних копалин при низькій економічній ефективності розробки покладів, об’єктивно обумовленої і не пов’язаної з порушенням умов раціонального використання розвіданих запасів;

корисних копалин із запасів, що залишилися, зниженої якості, крім випадків погіршення якості запасів корисних ко­палин у результаті вибіркового відпрацьовування родовищ.

Суб’єкти підприємницької діяльності—користувачі надр зобов’язані вносити плату до бюджету протягом 10 календар­них днів, наступних за останнім днем граничного строку по­дання розрахунку за місцезнаходженням корисних копалин, а за видобуток корисних копалин у межах континентального шельфу і виключної економічної зони — за місцем податкової реєстрації платника. Плата справляється з фактичного обсягу добутих корисних копалин.

Плата за користування надрами може справлятися як у гро­шовій формі, так і в натуральній — наприклад, частиною видобутої мінеральної сировини чи іншої виготовленої користу­вачем надр продукції, виконанням робіт чи наданням інших послуг, крім матеріалів, продуктів і послуг, перелік яких ви­значає Кабінет Міністрів України.

 

1 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 17. — Ст. 99; Офіцій­ний вісник України. — 1998. — № 27. — Ст. 997; Інструкція про механізм справляння збору за спеціальне використання лісних ресурсів і користу­вання земельними ділянками лісного фонду: Затверджено наказом Держав­ного комітету лісного господарства України від 15 жовтня 1999 р. // Офі­ційний вісник України. — 1999. — № 46. — Ст. 2285.

2 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 24. — Ст. 189.

3 Див.: Положення про порядок установлення лімітів використання при­родних ресурсів загальнодержавного значення: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. // Зібрання постанов Уряду України. — 1992. — №9. — Ст. 217.

4 Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ре­сурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водно­го транспорту: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. // Бізнес. — 2002. — № 38/1-2. — С. 208.

5  Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст. 546; Офі­ційний вісник України. — 1999. — №42. — С. 285.

6  Нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів і плати за використання водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — №20. — Ст. 889.

7 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №41. — Ст. 546; 1994. — №36. — Ст. 340; Право і практика. — 2002. — №22—23. — С. 91; Офіційний вісник України. — 1997. — №38. — Ст. 8.

8 Інструкція про порядок обчислення і справляння плати за користу­вання надрами для видобутку корисних копалин: Затверджено наказом Міністерства екології, Міністерства фінансів, Державної податкової адмі­ністрації і Міністерства праці України від 13 червня 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — №27. — Ст. 1151.

< Попередня   Наступна >