117

---

§ 5. Збір на обов’язкове соціальне страхування

Збір на обов’язкове соціальне страхування є одним з видів обов’язкових платежів, особливість якого передусім в тому, що його поняття охоплює такі види платежів:

збір на обов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тим­часовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням і похованням;

збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок без­робіття;

збір на обов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності.

Зазначимо, що раніше механізм справляння цих зборів було закріплено у Законі України «Про збір на обов’язкове соціаль­не страхування» та Порядку справляння збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, затвердженому наказом Міністерства праці і соціальної політики України, які втратили силу в зв’язку з прийняттям 11 січня 2001 року За­кону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообо­в’язкового державного соціального страхування»1.

Платниками зборів на обов’язкове соціальне страхування є:

суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих робітників;

філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на інший території територіальної громади, ніж платник зборів;

фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що не використовують працю найманих робітників, а також адво­кати, приватні нотаріуси;

фізичні особи, що працю

ють на умовах трудового догово­ру (контракту), і фізичні особи, що виконують роботи (послу­ги) відповідно до цивільно-правових договорів;

Отже, при визначенні платників цих зборів необхідно виді­ляти дві категорії суб’єктів.

1. Роботодавці, до яких належать підприємства, установи, організації і фізичні особи, що використовують найману пра­цю, а саме:

а) суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності і галузевої на­лежності і їх відособлені підрозділи;

б) установи й організації, що утримуються за рахунок дер­жавного чи місцевого бюджетів;

в) приватні (приватно-арендні) сільськогосподарські підпри­ємства, селянські (фермерські) господарства, господарчі това­риства, сільськогосподарські кооперативи й інші суб’єкти гос­подарювання, незалежно від форм власності, що займаються сільськогосподарською діяльністю;

г) профспілкові, релігійні, благодійні й інші неприбуткові організації, об’єднання громадян, громадські організації і сус­пільства, що утримуються за рахунок членських внесків (са­дово-городні, гаражні кооперативи тощо);

ґ) фізичні особи, у тому числі суб’єкти підприємницької діяльності;

д) розташовані в Україні іноземні підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародні), філії чи представницт­ва, що використовують працю найманих робітників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України.

2. Наймані робітники, тобто фізичні особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в уста­нові і організації чи у фізичної особи.

Об’єктом оподаткування є сума оплати праці, що включає основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочу­вальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню з громадян.

Не є об’єктом оподаткування збором на обов’язкове соціаль­не страхування згідно з п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» ті суми виплат, що зазначені в п. 1 ст. 5 цього Декрету. У пункті 2 ст. 5 Декрету визначено, що суми виплат, які не включаються до складу су­купного оподатковуваного податком доходу, також не врахо­вуються при визначенні бази обкладання податками і зборами, що нараховуються на фонд оплати праці. Суми, що не включа­ються до об’єкту для обчислення збору на обов’язкове соціальне страхування, зазначені також у ст. 2 цього нормативного акту. До них належать інші витрати, що не враховуються при обчис­ленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких установлює Кабінет Міністрів України.

Механізм обчислення цього виду збору такий самий, як і ме­ханізм обчислення збору на державне пенсійне страхування. Сума збору, що перераховується, складається з двох частин:

збір, обумовлений виходячи з нарахованих виплат з оп­лати праці;

збір, утримуваний із заробітної плати працівника при її виплаті.

Збір на обов’язкове соціальне страхування сплачується одно­часно з одержанням коштів в установах банку на оплату праці.

Строки сплати — одночасно з одержанням коштів в устано­вах банків на оплату праці. Якщо немає необхідних коштів на рахунку підприємства з виплати заробітної плати, то перераху­вання збору провадиться у пропорційних сумах до виплачува­ної заробітної плати. Якщо громадяни-підприємці використо­вують спосіб оподаткування шляхом придбання фіксованого патенту (при сплаті якого не потрібно ведення обліку і надання звітності), то у вартість сплаченого фіксованого податку входить і сума збору на обов’язкове соціальне страхування. Порядок сплати збору для громадян-підприємців дещо відрізняється від порядку, встановленого для інших груп платників. Збір розра­ховується і сплачується не щомісяця, а щокварталу, виходячи з фактично отриманого доходу за звітний період, не пізніше 20 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним.

Збір на обов’язкове соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Цей вид збору на обов’язкове соціальне страхування справ­ляється на підставі Закону України від 18 січня 2001 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’яз­ку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумов­леними народженням і похованням»2.

Встановлено такі розміри цього платежу:

1) для роботодавців — 2,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохо­чувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Закону України «Про оплату праці», і підлягають оподаткуванню з громадян;

2) для найманих робітників — від суми оплати праці, що включає основну і додаткову заробітну плату, а також інші за­охочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в нату­ральній формі, що підлягають оподаткуванню з громадян:

0,25% — для найманих робітників, що мають заробітну плату менше 150 гривень;

0,5% — для найманих робітників, що мають заробітну плату більше 150 гривень.

Збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття

Цей вид збору на обов’язкове соціальне страхування справ­ляється відповідно до Закону України від 2 березня 2000 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»3.

Цей платіж сплачується в таких розмірах:

для роботодавців — 2,5% суми фактичних витрат на опла­ту праці найманих робітників, що включають витрати на ви­плату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочу­вальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню з громадян;

для найманих робітників — 0,5% суми оплати праці, що включає основну і додаткову заробітну плату, а також інші за­охочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в нату­ральній формі, що підлягають оподаткуванню з громадян.

Збір на обов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності

Цей вид соціального збору справляється відповідно до За­кону України від 23 вересня 1999 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на ви­робництві і професійного захворювання, що спричинили утра­ту працездатності»4.

Коло платників цього платежу трохи вужче, оскільки та­кими є лише роботодавці.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство. Розра­хунок розміру страхового внеску для кожного підприємства здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов’язкове со­ціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що затверджує Кабінет Міністрів України.

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства введено Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про збір на роз­виток виноградарства, садівництва і хмільництва»5. Крім того, Порядок справляння збору і використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства затверджено поста­новою Кабінету Міністрів України, а форми звіту про суми на­рахованих платежів встановлено наказом податкової адмініст-раці6.

Платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності і підпорядкування, що реалізу­ють в оптово-роздрібній торговій мережі алкогольні напої і пиво.

Збір сплачується підприємствами торгівлі.

1. Суб’єкти роздрібної торгівлі платять збір від реалізації алкогольної продукції чи пива, що надійшли безпосередньо від виробника.

2. У разі надходження алкогольної продукції і пива в розд­рібну мережу з оптової торгової мережі збір платить оптовик. Необхідно, щоб у товарно-транспортних і платіжних докумен­тах сума збору була зазначена окремим рядком.

Крім цього, відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 28 березня 2002 р., а цей збір варто сплачувати також і підприємцям, що працюють у мережі громадського харчування.

Об’єктом оподаткування є виторг, отриманий на кожному етапі реалізації алкогольних напоїв і пива.

Ставка збору становить 1% від об’єкта оподаткування. Об­числення суми платежу здійснює платник самостійно, що відоб­ражається у відповідному звіті, який подається до податково­го органу щомісяця протягом 20 днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.

Збір сплачується щомісяця протягом 10 днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання звітності. Збір на­раховується на всю суму виторгу, включаючи ПДВ.

Цей збір зараховується на спеціальні рахунки Державно­го казначейства України. 30% цих коштів використовуються на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Роз­порядниками цих коштів є місцеві органи виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади, що здійснює державну політику в сфері виноградарства, садівництва і хмелярства, розпоряджається 70 відсотками коштів від збору. Суми збо­ру, що надходять на спеціальний рахунок Державного казна­чейства України, розподіляються у співвідношенні: 70% — на розвиток виноградарства, 30% — на розвиток садівництва і хмелярства.

 

1 Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 11. — Ст. 47. Відпо­відно до цього нормативного акта, категорію «збір» на обов’язкове соціаль­не страхування замінено категорією «внесок».

2 Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №14. — Ст. 71.

3 Відомості Верховної Ради України. — 2000. — №22. — Ст. 171.

4 Там само. — 1999. — № 47. — Ст. 403.

5 Бизнес. — 2002. — №38/1-2. — С. 173.

6 Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток ви­ноградарства, садівництва і хмелярства: Затверджено постановою Кабіне­ту Міністрів від 29 червня 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — №26. — Ст. 1243; Про затвердження форми звіту про суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та Порядку його ведення та подання, а також форми довідки про суму визначеного збо­ру: Наказ ДПА України від 28 березня 2002 р. // Офіційний вісник Украї­ни. — 2002. — №16. — Ст. 891.

 

 

< Попередня   Наступна >