117

---

1.2. Об'єкти і суб'єкти податкових правовідносин

Об'єкти податкового права можна об'єднати в одне поняття — матеріальні блага фізичних і юридичних осіб, з яких в установленому законом порядку стягуються податки. У вужчому розумінні — об'єктами податко­вих правовідносин є доходи (прибутки), вартість визначених товарів, окремі види діяльності плат­ників податків, операції з цінними паперами, корис­тування природними ресурсами, майно юридичних та фізичних осіб, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг та інші об'єкти. Отже, об'єк­том податкових правовідносин є все те, з приводу чого між суб'єктами податкових правовідносин формується певний правовий зв'язок.

«Суб'єктом податкового права може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових

правовідносин, носієм суб'єктивних прав і обов'яз­ків».

Суб'єктами податкових правовідносин є держава (органи влади, які встановлюють та регулюють механізм оподаткування), державні податкові органи (податкові адміністрації), платники податків.

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів)

У фінансовому праві найбільш традиційною є класи­фікація платників податків на юридичних і фізичних осіб. Але такий поділ не враховує різноманітності реаль­них проявів у галузі регулювання податків і зборів. Бага­то податків і зборів передбачають змішаного платника. Ним можуть виступати як юридичні, так і фізичні осо­би. Крім того, виділяється також група платників, які не мають статусу юридичної особи2.

Таким чином, платник (суб'єкт) податку — це фізична чи юридична особа, а також група осіб без ста­тусу юридичної особи, на яку згідно із законодавчими актами покладено обов'яз

ок сплачувати податки та інші обов'язкові платежі. Юридичною особою вважається організація, яка має у власності, господарському веденні чи оперативному управлінні відокремлене майно, може від свого імені придбавати і здійснювати майнові і особисті немайнові права, нести зобов'язання, бути пози­вачем і відповідачем у суді.

Платники податків наділені певними правами та обо­в'язками. Законодавче визначення обов'язків платників податків міститься в ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», прав платників податків — у ст. 10 Закону.

Обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів)

Одним із головних обов'язків платників податків вчасна сплата їх у встановлених розмірах. Крім цього платники повинні:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її збе­рігання протягом термінів, встановлених законами;

2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декла­рації, бухгалтерську звітність та інші документи і відо­мості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів);

3) сплачувати належні суми податків та зборів (обо­в'язкових платежів) у встановлені законами терміни;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислен­ня і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться держав­ними податковими органами, зобов'язані давати пояснен­ня з питань оподаткування у випадках, передбачених за­конами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподат­кування і підписувати акт про проведення перевірки.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або після його скасування. У разі ліквідації юридичної особи заборго­ваність з податків та зборів (обов'язкових платежів) спла­чується у порядку, встановленому законами України.

Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або після його скасування, а також у разі смерті платника.

Права платників податків і зборів (обов'язкових платежів)

Платники податків та зборів (обов'язкових платежів) мають право:

1) подавати державним податковим органам доку­менти, що підтверджують право на пільги з оподатку­вання в порядку, встановленому законами України;

2) одержувати і ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;

3) оскаржувати у встановленому законом порядку рі­шення державних податкових органів та дії їхніх поса­дових осіб.

Оскарження рішень податкових органів можуть здій­снюватись шляхом:

— звернення зі скаргою до вищого за рівнем подат­кового органу;

— звернення із заявою до арбітражного суду. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну

податкову службу в Україні*, скарги на дії посадових осіб державних податкових адміністрацій подаються в ті державні податкові адміністрації, яким вони безпосеред­ньо підпорядковані.

Скарга подається в письмовій формі на ім'я керівника вищого за рівнем податкового органу до податкового орга­ну, що прийняв оскаржуване рішення. Протягом трьох днів скарга має бути зареєстрована і надіслана адресатові разом із документами, необхідними для розгляду.

Звертатися із скаргою можна також безпосередньо у вищий за рівнем податкоий орган, при цьому до неї потрібно додавати рішення та документи, необхідні для розгляду.

Рішення, прийняте за результатами розгляду поданої скарги, може бути оскаржене у вищому за рівнем по­датковому органі протягом місяця з моменту ознайомлен­ня з ним керівника.

Склалась така думка, що скарги до арбітражних судів Можуть подаватися тільки після оскарження у вищій за рівнем інстанції, тобто має бути доарбітражне урегулю­вання спору. Насправді ж із чинного законодавства не випливає обов'язковість підприємств і організацій оскар­жувати його у вищому за рівнем податковому органі перед тим, як звертатись до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним рішення податкової інспекції.

Чинне законодавство не передбачає винятків щодо поширення позовної давності на вимоги про визнання недійсними актів державних органів. Тому до подібних позовів застосовується загальний строк позовної давності — три роки.

Позовна заява до арбітражного суду має відповідати вимогам ст. 54 АПК України і відповідно містити:

— назву суду, до якого подається заява;

— назви сторін (позивача та відповідача) і їхні пош­тові реквізити;

— визначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці (тобто ставиться питання про повернен­ня списаної у безакцентному порядку суми);

— зміст позовних вимог;

— викладення обставин, на яких грунтуються позовні вимоги (визначення документів, які підтверджують по­зов; обгрунтований розрахунок сум; законодавство, на основі якого подається позов);

— перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Відповідно до ст. 56 АПК України позивач при подачі позову повинен надіслати відповідачеві копію заяви і копії документів, які до нього додаються, за умови, якщо їх немає у відповідача. Мито сплачується в такому по­рядку: якщо позивач звертається до арбітражного суду з вимогою про визнання недійсним акта державної по­даткової адміністрації і не ставить при цьому питання про повернення із бюджету списаних у безакцентному порядку сум, то такий позов має не майновий характер і державне мито сплачується згідно з підпунктом б пунк­ту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; якщо позивач ставить вимоги про визнання недійсним акта державної подат­кової адміністрації і одночасно ставить питання про по­вернення з бюджету стягнених у безспірному порядку сум, то такі позови водночас мають майновий і немайновий характер і їх належить обкладати державним ми­том за ставкою, визначеною підпунктами а) і б) пункту 2 статті 3 названого Декрету, тобто в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян плюс 5 % від ціни позову.

Як у скарзі до вищого за рівнем податкового органу, так і в заяві до арбітражного суду платник податків (ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Украї­ні») має право вимагати відшкодування збитків (включ­но з очікуваним та нестриманим доходом), заподіяних у результаті виконання вказівок, які містяться в рішенні державних податкових адміністрацій.

Поряд з державними податковими адміністраціями, платниками податків — суб'єктами податкових право­відносин е також податкові представники або податкові агенти (фізичні та юридичні особи, які згідно з податко­вим законодавством зобов'язані від імені платника по­датків розрахувати, утримати та перерахувати до бюдже­ту податок на доходи фізичних осіб чи інші збори та пла­тежі). Наприклад, згідно зі ст. 9 «Порядок обчислення податку» Декрету Кабінету Міністрів України «Про при­бутковий податок з громадян» нарахування, утримання і перерахування податку здійснюються підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізич­ними особами — суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів.

 

< Попередня   Наступна >