135

---

3.1.13. Збір за спеціальне використання природних ресурсів

Плата за спеціальне використання природних ре­сурсів включає:

а) плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів;

б) лісовий дохід (плата, яка вираховується за дереви­ну, що відпускається на пні, і на живицю та на інші лісові користування в лісах державного значення, зара­ховується в дохід бюджету як лісовий дохід);

в) плату за спеціальне використання надр.

До спеціального використання водних ресурсів нале­жить використання водних ресурсів для задоволення ви­робничих потреб у воді за допомогою спеціальних при­строїв та установок або за використання води без їхньо­го застосування, яке може істотно вплинути на якісні і кількісні показники стану водних ресурсів, а також за користування водними об'єктами для потреб гідроенер­гетики та водного транспорту.

Справляння плати за спеціальне використання пріс­них водних ресурсів як загальнодержавного, так і місце­вого значення здійснюється згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» за єдиними правилами згідно з Порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України, усіма суб'єктами підпри­ємницької діяльності, крім тих, що використовують воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, підприємствами гідроенергетики та підприємствами водного транспорту, які експлуатують річкові водні шляхи.

До водних ресурсів загальнодержавного значення на­лежать:

— віднесені до басейнів річок поверхневі води, що розташовані або використовуються на території більш як однієї області, включаючи притоки всіх порядків;

— підземні води.

justify;">До водних ресурсів місцевого значення належать водні ресурси, не віднесені до ресурсів загальнодержавного зна­чення, визначені переліком водних ресурсів місцевого значення і затверджені Державним комітетом з водно­го господарства за участю Міністерства охорони навко­лишнього природного середовища.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів справляється незалежно від того, чи надходили вони з водогосподарських систем (поверхневих, підземних) без­посередньо, від інших водокористувачів, чи від підпри­ємств комунального господарства. При цьому, крім пла­ти за спеціальне використання водних ресурсів, суб'єкти підприємницької діяльності сплачують постачальникам вартість послуг, пов'язаних з додачею їх.

Розміри платежів за спеціальне використання вод­них ресурсів, крім тих, що використовуються підприєм­ствами гідроенергетики та водного транспорту, встанов­люються відповідно до нормативів плати, обсягів вико­ристання води та лімітів її використання.

Під час використання води, що надходить із зміша­них джерел (поверхневі, підземні), норматив її викорис­тання обчислюється за середньозваженими вимірами з урахуванням установлених постачальникові лімітів вико­ристання води з різних джерел і відповідних нормативів плати.

Підприємствам гідроенергетики та водного транспор­ту розміри платежів за спеціальне використання водних ресурсів установлюються на основі нормативів плати:

— для підприємств водного транспорту — залежно від вантажопідйомності або пасажиромісткості транспор­тних засобів;

— для підприємств гідроенергетики — залежно від повного обсягу води, що пропускається через турбінні агрегати, в тому числі за води, які використовуються для змазування та охолодження вузлів гідроагрегатів.

Кількість використаної води суб'єктами підприєм­ницької 'діяльності визначається за показниками вимі­рювальних приладів. Коли ж немає вимірювальних при­ладів, обсяг використання води визначається, як виня­ток, за технологічними даними (тривалість роботи агре­гатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, ви­трати електроенергії, пропускна спроможність водопро­відних труб за одиницю часу тощо).

Окремим категоріям суб'єктів підприємницької ді­яльності встановлюються пільгові коефіцієнти до тимча­сових нормативів плати за спеціальне використання вод­них ресурсів. У деяких випадках плата за спеціальне вико­ристання водних ресурсів не справляється, зокрема:

— за воду, що використовується для задоволення пит­них та господарсько-побутових потреб населення;

— за підземну воду, яка є сировиною для технологіч­ного процесу вилучення корисних копалин;

— за підземну воду, яка вилучається з надр разом з корисними копалинами;

— за підземну воду, яка вилучається з надр для усу­нення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, за­солення, заболочення, зсуви тощо);

— за воду, що пропускається через турбіни гідроакумулюючих станцій (ГАЕС), які функціонують у комп­лексі з гідроелектростанціями;

— за воду, що забирається підприємствами і органі­заціями для забезпечення випуску молоді цінних про­мислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища;

— за воду, що використовується для протипожеж­них потреб;

— за воду, що використовується для потреб зовнішньо­го благоустрою територій міст та населених пунктів;

— за воду, що забирається для перекидання її у мало­водні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів для потреб водного транспорту не справляється з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходу з моря до морського порту, розташованого в пониззі річки, без використання спеці­альних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування).

Кабінет Міністрів України установлює ліміти та поря­док видачі дозволів на спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення. Установлення лімітів і видача дозволів на спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення здійснюється в по­рядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастополь­ською міськими Радами народних депутатів.

За понадлімітне використання водних ресурсів пла­та обчислюється і справляється у п'ятикратному розмірі.

Сума платежів за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється платниками самостійно, а термін сплати платежів визначається інструкцією про порядок обчислення та сплату платежів за спеціальне викорис­тання водних ресурсів.

До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця, заготовлені в лісах, які перебувають у держав'ній влас­ності.

Дозволом на спеціальне використання лісових ре­сурсів державного та місцевого значення є лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток, виданий згідно зі вста­новленими нормами.

Лісорубний квиток (ордер) видається:

а) на використання лісових ресурсів державного зна­чення (на заготівлю деревини при рубках головного користування і лісовідновних рубках та на заготівлю живи­ці в лісах, які перебувають у державній власності);

б) на використання лісових ресурсів місцевого значен­ня (на заготівлю деревини при рубках головного корис­тування і лісовідновних рубках в лісах, що перебувають у колективній і приватній власності, і на заготівлю друго­рядних лісових матеріалів — пеньків, лубу, кори, дерев­ної зелені тощо).

Лісорубний квиток видається також на проведення рубок догляду за лісом, санітарних та інших рубок, пов'я­заних з проведенням лісогосподарських заходів, і в разі розчищення лісових земель у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів і т. п.; на сінокосіння, випасання худоби, розміщення вуликів і пасік, на заго­тівлю дикорослих плодів, ягід, грибів, горіхів, лікарських рослин і технічної сировини, очерету, лісової підстилки, на використання лісових ділянок з науково-дослідною метою (без права рубки дерев), на тимчасове використан­ня земель лісового фонду для сільськогосподарського ви­робництва, крім сільськогосподарських угідь, що входять до складу земель лісового фонду, а також на викорис­тання лісових ресурсів для потреб мисливського госпо­дарства, на розміщення туристських таборів, баз відпочин­ку та інших подібних об'єктів із спорудженням будівель некапітального типу строком до одного року.

Загальне використання лісових ресурсів є безплатним. Спеціальне використання лісових ресурсів та користу­вання земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, ре­креаційних, спортивних і з туристичною метою та для проведення науково-дослідних робіт є платним. Плата справляється за встановленими таксами або як орендна плата чи дохід, одержаний від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.

Розмір плати за спеціальне використання лісових ре­сурсів та користування земельними ділянками лісового фонду встановлюється з лімітів використання їх і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням якості і доступності. Такси і порядок справляння таких платежів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення в розмірі 80 відсотків зарахову­ються до державного бюджету і 20 відсотків — відповід­но до бюджету Автономної Республіки Крим та бюдже­тів областей.

Економічне стимулювання лісокористувачів з додер­жання вимог щодо охорони, захисту, раціонального ви­користання та відтворення лісів передбачає:

— цільове виділення через державні органи лісового господарства коштів для реалізації державних, регіональ­них та місцевих програм ведення лісового господарства в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

— фінансування лісогосподарських заходів за норма­тивами (цінами), диференційованими залежно від одержа­них результатів, а також матеріальне стимулювання лісо­користувачів за якісне проведення лісогосподарських робіт;

— заохочення осіб, котрі виявили випадки порушен­ня лісового законодавства та порушників, забезпечили стягнення штрафів та відшкодування матеріальних збит­ків, заподіяних лісовому господарству;

— надання пільг лісокористувачам із нлати за вико­ристання лісових ресурсів у разі впровадження ними технологічних процесів, устаткування, що зменшують не­гативний вплив на навколишнє природне середовище, а також у разі підвищення ефективності відновлення лісів, поліпшення породного складу та якості лісів, більш по­вного використання лісових ресурсів.

Обчислення і справляння платежів за користуван­ня надрами для видобування корисних копалин регу­люється наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Держав­ної податкової адміністрації України, Державного коміте­ту України з геології і використання надр від ЗО грудня 1997 року, виданим на виконання постанови Кабінету

Міністрів України від 12 вересня 1997 р. «Про затвер­дження базових нормативів плати за користування над­рами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видо­бування корисних копалин* на підставі Закону Украї­ни «Про охорону навколишнього природного середови­ща*, Кодексу України про надра, Закону України «Про підприємництво* та ін.

На території України, в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, діють єдині правила справляння платежів за користування над­рами для видобування корисних копалин для всіх су­б'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, включаючи підприємства з іноземними інвес­тиціями, які здійснюють видобування корисних копа­лин. Плата справляється за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Перелік корисних копалин загаль­нодержавного та місцевого значення визначено постано­вою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. «Про затвердження переліків корисних копалин загаль­нодержавного та місцевого значення».

Об'єктом обчислення плати за користування над­рами для видобування корисних копалин є:

— при видобутку вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для ме­талургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини — обсяг фактично погашених у надрах балан­сових та позабалансових запасів корисних копалин;

— при видобутку нафти, конденсату, газу природного, підземних вод (мінеральних, термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей та мулу — обсяг фактично ви­добутих з надр корисних копалин;

— при видобутку урану, сировини ювелірної (кош­товне каміння), ювелірно-виробної (напівкоштовне ка­міння), виробної (виробне каміння) та для облицьовуваль­них матеріалів — вартість мінеральної сировини чи про­дукції її первинної переробки, віднесена до обсягу видобутку чи обсягу погашених в надрах запасів корисних копалин.

Об'єктами обчислення плати за користування надра­ми для видобування корисних копалин, крім наведених вище, є:

— при видобутку мінеральних підземних вод — обсяг видобутих мінеральних підземних вод (крім скидів без використання);

— при видобутку золоторудної (золото-поліметалічної) сировини корінних родовищ та розсипних родовищ — обсяг видобутої золоторудної (золото-поліметалічної) сировини. Якщо у користувача надр облік видобутої золоторудної (золото-поліметалічної) сировини ведеться в кубічних метрах, перерахунок у тонни здійснюється згідно з об'ємною масою золоторудної (золото-полімета­лічної) сировини;

— при видобутку бурштинової, титанової та титано-цирконієвої руди — обсяг видобутої руди.

Розрахована за базовими нормативами плата за кори­стування надрами для видобування корисних копалин є мінімальною величиною, яку надрокористувачі сплачу­ють незалежно від геологічних особливостей родовищ та умов експлуатації їх. На період до 2000 року до базо­вих нормативів плати за користування надрами для ви­добування залізної руди багатої, залізної руди для збага­чення, доломіту, флюсового вапняку, вапняків для цук­рової промисловості застосовувався коефіцієнт 0,2, а для решти корисних копалин (крім нафти, конденсату, газу природного, вугілля кам'яного, вугілля бурого) — кое­фіцієнт 0,3.

До базових нормативів плати за користування над­рами для видобування нафти, конденсату, газу природного, вугілля кам'яного, вугілля бурого коефіцієнти не встанов­люються.

При розробці техногенних родовищ до нормативів плати, встановлених для відповідних видів корисних копалин, застосовується коефіцієнт 0,5. При видобуванні піщано-гравійної сировини в акваторіях морів, водосховищ, у річках та в їхніх заплавах до встановлених норма­тивів плати застосовується коефіцієнт 2,0.

Розмір платежів за користування надрами для видобу­вання корисних копалин визначається надрокористува-чами самостійно.

Плата за користування надрами для видобування ко­рисних копалин обчислюється щоквартально за нарос­таючим підсумком з початку року. Надрокористувачі обчислюють повну суму плати після закінчення першо­го кварталу, півріччя, 9 місяців і року за наростаючим підсумком з початку року з фактичного обсягу погаше­них у надрах запасів, обсягу видобутку або вартості видо­бутої мінеральної сировини чи продукції її первинної переробки.

Платежі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення перера­ховуються платниками в розмірі 40 відсотків до держав­ного бюджету і 60 відсотків — до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за місцем розміщення родовища корисних копалин.

Платежі за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення перераховуються платником до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за місцем розміщен­ня родовища корисних копалин у розмірі 100 відсотків.

Від плати за користування надрами для видобуван­ня корисних копалин звільняються землевласники і землекористувачі, котрі здійснюють у встановленому по­рядку видобування корисних копалин місцевого значен­ня для власних потреб (тобто без реалізації видобутої мінеральної сировини чи продукції її первинної пере­робки) або користуються надрами для господарських та побутових потреб на наданих їм у власність чи користу­вання земельних ділянках.

< Попередня   Наступна >