105

---

§ 4 Міжнародне правонаступництво держав

Під міжнародним правонаступництвом держав розумі­ють перехід прав та обов’язків від держави-попередниці до держави-наступниці відповідно до норм міжнародного пра­ва. Наука міжнародного права розрізняє дві основні теорії правонаступництва — універсальну та негативну.

Згідно з універсальною теорією держава-наступниця повністю успадковує всі міжнародні права та зобов’язання держави-попередниці. Негативна теорія наголошує на тому, що міжнародні права та зобов’язання держави-попередниці не діють по відношенню до держави-наступниці. На прак­тиці жодна з цих теорій не діє в чистому вигляді.

Інститут міжнародного правонаступництва має переваж­но звичаєвий характер або базується на міжнародних уго­дах безпосередньо заінтересованих держав. У рамках ООН були прийняті дві конвенції — Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів 1978 р.1 та Віденська конвенція про правонаступництво держав стосов­но державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р.2, але вони набрали незначну кількість рати-фікацій3. Радою Європи розроблено Європейську конвенцію про громадянство 1997 р., статті 18—20 якої присвячено правонаступництву держав.

Питання міжнародного правонаступництва виникає у разі об’єднання кількох держав у нову, єдину державу, по­ділу однієї держави на кілька нових держав, відокремлен­ня від держави частини території та утворення на ній само­стійної держави (або держав), при входженні однієї (або кількох держав) до складу іншої держави, внаслідок деко­лонізації та в інших випадках. Об’єктами міжнародного правонаступництва можуть виступати міжнародні договори, державна власність, державні борги, громадянство, членство в міжнародних організаціях і багато іншого.

Україна ще не врегулювала пит

ання, пов’язані з міжна­родним правонаступництвом колишнього СРСР. Це стосуєть­ся делімітації та демаркації державних кордонів, морської економічної зони, розподілу закордонної власності, алмаз­ного та золотого запасів держави-попередниці та ін.

 

1 Див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського. — С. 8—13.

2 Там само. — С. 13—20.

3 Україна ратифікувала обидві конвенції в 1992 р. (Відомості Вер­ховної Ради України. — 1992. — № 41. — Ст. 601; № 49. — Ст. 672).

 

< Попередня   Наступна >