§ 4 Вплив внутрішнього права на міжнародне
Міжнародне право - Міжнародне право / За ред. М. В. Буроменського |
§ 4 Вплив внутрішнього права на міжнародне
Вплив внутрішнього права на право міжнародне можливий насамперед через зовнішньополітичну активність держави. Нерідко принципи зовнішньої політики бувають сформульовані в конституціях1. Але це можуть бути й інші законодавчі акти. Так, під впливом принципів зовнішньої політики Великої французької революції в міжнародному праві почали формуватися принципи невтручання у внутрішні справи держав, рівноправності націй, низка принципів, що стосуються міжнародно-правового режиму території, та інші. Вплив на міжнародне право мали зовнішньополітичні акти Росії після жовтневого перевороту 1917 р.2.
Хоча слід мати на увазі, що реальна зовнішня політика Радянської Росії істотно розходилася із проголошеними ідеа-лами3.
Вплинути на міжнародне право можуть також конституційно-правові норми, що стосуються організації політичного режиму в державі. Це проявилося, зокрема, при закріпленні в міжнародному публічному праві норм про права людини в їхньому сучасному вигляді. Як відомо, спочатку норми про захист прав людини з’явилися в законодавчих актах Великобританії, Голландії, США, Франції. Загальноприйнятий у сучасному міжнародному публічному праві виклад прав людини у вигляді каталогу, тобто у вигляді переліку, уперше було закріплено в Біллі про права штату Вірджинія й у Декларації незалежності США 1776 р.4. У другій половині ХХ ст. під впливом конституцій плюралістичних демократій було прийнято низку міжнародних документів, що встановлюють принципи організації політичної влади в демократичній державі, зокрема Документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 р., Паризька хартія для нової Європи від 21 листопада 1990 р.
На розвиток міжнародного права можуть впливати партикулярні норми внутрішнього законодавства. Так
Можливість внутрішнього права впливати на міжнародне право була врешті-решт відображена в самому міжнародному праві. У ч. 1 ст. 46 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. зазначено: «Держава не має права посилатися на ту обставину, що її згода на обов’язковість для неї договору була виражена на порушення того чи іншого положення її внутрішнього права, яке стосується компетенції укладати договори, як на підставу недійсності її згоди, якщо тільки це порушення не було очевидним і не стосувалося норм її внутрішнього права особливо важливого значення»5.
Не можна виключити також вплив на міжнародне право національної судової практики, особливо країн англосаксонської системи права.
1 Наприклад, у ст. 11 Конституції Італійської Республіки зазначено: «Італія відкидає війну як знаряддя зазіхання на волю інших народів і як спосіб вирішення міжнародних конфліктів; вона погоджується на умовах взаємності з іншими державами на обмеження суверенітету, необхідне для порядку, що забезпечує народам мир і справедливість; вона заохочує міжнародні організації, що прагнуть до цих цілей, і сприяє їм» (Конституции буржуазных государств. – М.: Юрлит, 1982. – С. 124–158.) У Преамбулі Конституції Іспанії проголошене прагнення «співробітничати з усіма народами Землі у зміцненні мирних відносин і спільних дій» (там само. – С. 276–329).
2 Декрет о мире от 26 октября (8 ноября) 1917 г. // Международное право в документах: Учебное пособие / Сост. Н. Т. Блатова. – С. 24–26; Декларация прав народов России от 2 (15) ноября 1917 г. // Там само. – С. 26.
3 Див.: Буроменський М. В. Соціалізм та ідеологія соціально-політичної експансії // Вісник АН України. – 1991. – № 11.
4 Див.: Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія: Навч. посіб. для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / За ред. B. Д. Гончаренка. – Кол. упорядників: В. Д. Гончаренко, О. Д. Святоцький, М. М. Страхов, С. І. Пирогова. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре». – C. 328–331.
5 Див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буро-менського. – С. 23–36.< Попередня Наступна >