123

---

§ 2 Поняття та класифікація міжнародних договорів

Виходячи з положень статей 2 Віденських конвенцій 1969 і 1986 років, міжнародний договір слід визначити як пись­мову угоду, що регулюється міжнародним публічним правом, укладену між двома або декількома суб’єктами міжнародно­го права незалежно від того, міститься вона в одному доку­менті, у двох або кількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретної назви.

Міжнародний договір — це родове поняття, що об’єднує всі міжнародні угоди, які можуть мати різні найменування та форми: договір, угода, пакт, статут, конвенція, деклара­ція, комюніке, протокол та ін. Чіткого визначення тих або інших найменувань не існує. У теперішній час питання про найменування міжнародних актів стало справою диплома­тичної процедури, а не міжнародного права, чинні норми якого зовсім не враховують назви договірних актів. Незалеж­но від найменування всі договори мають однакову юридич­ну силу. У той же час існує певна міжнародна практика ви­бору найменування міжнародного договору. Так, договора­ми називають основоположні акти, що регулюють найбільш важливі сфери міжнародних відносин (політичні, економічні договори). Угоди зазвичай укладають стосовно менш важли­вих питань, ніж договори. Обираючи найменування пакт, сторони договору намагаються підкреслити його особливе морально-політичне значення. Конвенції укладаються для врегулювання певних міжнародних проблем економічного, технічного, юридичного або гуманітарного характеру. Ста­тутами називають договори, що засновують і регулюють діяльність міжнародних міжурядових організацій (Статут Ради Європи, Статут СНД тощо). Протоколами часто нази­вають додаткові міжнародні угоди, що змінюють або допов­нюють основний міжнародний договір (протоколи до Кон­венції про захист прав людини та основних свобод 1950 р.).

За загальним правилом міжнарод

ні договори укладають­ся в письмовій формі. Міжнародні договори в усній формі (так звані джентльменські угоди) є винятковими.

Об’єктом міжнародного договору є відносини між суб’єк­тами міжнародного права з приводу матеріальних і немате­ріальних благ, дій та утримання від них. Фактично об’єктом міжнародного договору можуть бути будь-які міжнародні відносини. За об’єктами регулювання договори поділяють­ся на політичні, економічні, науково-технічні й ін.

За кількістю учасників міжнародні договори поділяють­ся на двосторонні та багатосторонні. Основну кількість до­говорів складають двосторонні, що укладаються з урахуван­ням специфіки міждержавних відносин. Багатосторонні договори часто виступають як основний засіб кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права.

Міжнародні договори можуть бути універсальними (за­гальними) та регіональними.

Якщо до міжнародного договору мають можливість при­єднатися всі заінтересовані держави, він зветься відкритим. Якщо до договору можна приєднатися тільки за згодою його учасників, це напіввідкритий договір. У закритому дого­ворі беруть участь тільки держави, що його уклали.

Залежно від того, які органи представляють державу в міжнародних відносинах, розрізняють міждержавні дого­вори (укладаються на вищому рівні та від імені держави), міжурядові (від імені уряду) та міжвідомчі (від імені міністерств і відомств).

Міжнародні договори можуть бути правомірними та не­правомірними. Юридична сила останніх має бути визнана нікчемною.

 

< Попередня   Наступна >