§ 12 Міжнародні канали

Морськими каналами називають штучні водні шляхи, що з’єднують частини світового океану. Канал зазвичай розташований на території однієї держави та знаходиться під її суверенітетом. Тому базовими у встановленні режиму користування морськими каналами є національні закони1. Однак будівництво міжнародних морських каналів почат­ково служить полегшенню міжнародного судноплавства, тому для них крім національного може бути встановлений і міжнародно-правовий режим користування: по Суецькому каналу (Константинопольська конвенція 1888 р.); по Па­намському каналу (Угоди про Панамський канал 1977 р.); по Кільському каналу (визнаний міжнародним за Версаль­ским договором 1919 р.); по Сайменському каналу (Договір про передачу в оренду Фінляндській Республіці радянської частини Сайменського каналу й острова Малий Висоцький 1962 р.).

За загальним правилом у каналах визнається свобода торгового судноплавства, а зона каналу підлягає деміліта­ризації та нейтралізації. Держави – власниці каналів вста­новлюють правила судноплавства по каналу, запроваджу­ють необхідні збори, а також мають право встановлювати правила перевезення небезпечних вантажів (Суецький ка­нал), судноплавства іноземних військових суден (Кільський канал, Корінфський канал, Сайменський канал), загальні обмеження з метою забезпечення експлуатації каналу (Кільський канал) або в інтересах власної безпеки (Сайменський канал). За домовленістю між заінтересованими державами можуть бути визначені взаємні обов’язки з підтримання каналу в робочому стані (Сайменський канал).

1 Правовий режим Корінфського каналу встановлений виключно на основі внутрішнього законодавства Греції.