148

---

§ 4 Комерційна діяльність у міжнародних повітряних сполученнях

Цивільні повітряні польоти відбуваються в основному з комерційними цілями (перевезення пасажирів, багажу, пошти). Такі перевезення визнаються міжнародними, коли здійснюються між територіями двох або більше держав, або якщо місце відправлення та призначення знаходяться на те­риторії однієї держави, але зупинка передбачена на території іншої держави.

Комерційні права є самостійними та самі по собі не ви­пливають із надання права на виконання міжнародного по­вітряного польоту. Здійснення комерційних прав пов’яза­не зі «свободами повітря», п’ять із яких були закріплені в ході Чиказької конференції 1944 р. і згодом доповнені ще трьома свободами: правом здійснювати перевезення паса­жирів, вантажу та пошти між третіми країнами через свою територію; правом здійснювати перевезення пасажирів, вантажу і пошти між третіми країнами, минаючи терито­рію держави, де повітряне судно зареєстроване; правом на так званий каботаж, тобто на перевезення іноземним пере­візником між пунктами, що розташовані на території тієї ж самої держави. Остання із цих свобод зараз використо­вується вкрай рідко, і тому її іноді зовсім не згадують.

Надання права на здійснення міжнародних комерційних польотів є винятковою компетенцією держави (тієї, з території якої або на території якої їх здійснюють). Держави контро­люють перевезення та можуть регулювати їхні обсяги, керу­ючись внутрішнім законодавством або відповідними міжна­родними договорами. На території України іноземні пере­візники здійснюють свою діяльність відповідно до її законів, а також міжнародних договорів (ст. 66 Повітряного кодексу України). Підставою для виконання повітряних перевезень є договір, котрий має бути підтверджений документами, що видаються самими авіаперевізниками або уповноваженими ними особами. Такими документами є: для

пасажира – кви­ток, для багажу пасажира – багажна квитанція, під час пе­ревезення інших вантажів – авіавантажна накладна.

Договірному врегулюванню в міжнародних авіаперевезеннях підлягають тарифи та правила їхнього застосування, що можуть бути встановлені на основі двосторонніх договорів між державами. У разі їхнього прийняття Міжнародною авіатранспортною асоціацією ці тарифи та правила набирають чинності для авіапідприємств тільки після схвалення їх урядами відпо­відних країн, де ці авіапідприємства зареєстровані.

Норми про відповідальність авіаперевізника, що вини­кає зі здійснення міжнародних комерційних повітряних польотів, містяться, як правило, у двосторонніх угодах про повітряне сполучення і складають найважливішу сферу правового регулювання в міжнародному повітряному праві. Межі відповідальності повітряного перевізника сформу­льовані у Варшавській конвенції 1929 р. й у Гаазькому про­токолі до неї 1955 р.

Зазвичай норма про відповідальність складається з обо­в’язку перевізника відшкодувати шкоду, що виникає з його провини під час повітряного перевезення. У разі смерті па­сажира або заподіяння шкоди його здоров’ю, а також у разі заподіяння матеріального збитку через запізнення під час перевезення перевізник несе відповідальність, якщо тільки не доведе, що вжив усі необхідні заходи або що відповідні заходи неможливо було вжити. Перевізник також несе відпо­відальність за втрату, нестачу або ушкодження багажу з мо­менту прийняття його до перевезення і до видачі одержува­чеві, а так само вантажу, якщо не доведе, що вжив всі не­обхідні заходи для запобігання заподіянню збитків або що такі заходи неможливо було вжити. Якщо перевізник дове­де, що причиною виникнення шкоди є провина потерпілого, то умови відповідальності не настають або відповідальність може бути обмежена. Межі відповідальності перевізника не застосовуються, якщо буде доведено, що збиток виник внас­лідок наміру або грубої необережності самого перевізника. У багатьох країнах широко застосовується також адмініст­ративна та кримінальна відповідальність за порушення умов експлуатації міжнародних повітряних ліній.

 

< Попередня   Наступна >