97

---

§ 2 Космічний простір і небесні тіла

Міжнародне право, встановлюючи режим космічного простору та небесних тіл, тим не менше не містить загаль­новизнаного визначення цих територій. Що стосується кос­мічного простору, то основною причиною такої невизначе­ності є відсутність у праві чіткого розрізнення між космо­сом і повітряним простором, який визнається територією держави. У міжнародно-правовій практиці низки держав і в доктрині космос нерідко визначають як простір, що зна­ходиться за межами повітряної сфери Землі, режим якого визначає міжнародне право1. У космосі інколи виділяють простори, що мають особливості з погляду їхнього викори­стання: ближній космос, дальній космос, геостаціонарну орбіту. Правовий режим цих просторів ґрунтується на існу­ючому режимі всього космічного простору. Небесними тіла­ми слід вважати будь-які космічні тіла, що мають природ­не походження.

Основним міжнародно-правовим актом, що визначає ре­жим дослідження та використання космічного простору та небесних тіл, є Договір про космос 1967 р. Він встановлює, що «дослідження та використання космічного простору, включно з Місяцем та іншими небесними тілами, здійснюється на благо та в інтересах всіх країн, незалеж­но від ступеня їхнього економічного або наукового розвит­ку, та є надбанням всього людства»2. Ніяка ділянка кос­мічного простору, включно з небесними тілами, не підля­гає національному привласненню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими способами (ст. 2), а дослідження космічного простору слід проводити відповідно до міжнарод­ного права, включно зі Статутом ООН (ст. 3).

Надзвичайно важливою є норма ст. 4 Договору про кос­мос 1967 р. про заборону розміщення зброї масового зни­щення. Тим самим космічний простір і небесні тіла прого­лошені частково демілітаризованою зоною, включно з без

’я­дерним статусом. Договором 1963 р. в космосі також заборонено проводити будь-які випробування ядерної зброї2. Розміщення в космосі звичайних видів озброєння та зброй­них сил загальним міжнародним правом не заборонено, так само як не заборонено використання космосу для військо­вих цілей. Деякі обмеження в цій галузі накладали лише двосторонні угоди3.

Місяць та інші небесні тіла є демілітаризованими та ней­тралізованими територіями, що забороняє будь-яке їх військове використання. Відповідно до Договору про космос 1967 р. вони можуть бути використані виключно в мирних цілях. Однак це не виключає права держави включати військовослужбовців у склад екіпажу космічного об’єкта (ст. 4) та їхнього права робити посадку на небесні тіла.

Вивчення та дослідження космічного простору і небес­них тіл має відбуватися в такий способом, щоб уникати їх шкідливого забруднення, а також несприятливих змін зем­ного середовища. У дійсності ця норма поки важко реалі­зується та є скоріше побажанням. За різними оцінками навколоземний космічний простір вже нині заповнено чис­ленними недіючими космічними об’єктами та їхніми час­тинами, а деякі види палива, що застосовується в ракето­носіях, шкідливо впливає на озонову кулю Землі. Тим не менше пріоритети засвоєння космосу навряд чи будуть по­ставлені в залежність від екологічних недоліків існуючих технологій.

Спроба розвинути й уточнити деякі положення Догово­ру про космос 1967 р. була зроблена в Угоді про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. Зокрема, угода поширює на Місяць і небесні тіла режим «загального надбання людства» та приписує, щоб розробка природних ресурсів була тут підпорядкована спеціальному міжнарод­но-правовому режиму. Однак ні Угода, ні інші міжнарод­но-правові акти такий режим не встановлюють, що свідчить про «заморожування» питання. За аналогією із проблема­ми, що виникли у зв’язку зі спробами врегулювати режим здобування корисних копалин з морського дна, можна при­пустити, що звернення до питання про освоєння ресурсів небесних тіл відбудеться не раніше, ніж у багатьох держав з’являться необхідні технічні можливості.

Усе це зайвий раз підтверджує, що міжнародне косміч­не право в частині визначення режиму космосу та небесних тіл значною мірою перебуває в області бажаного, оскільки область дійсного залишається поки що поза межами досяж­ності людства. У той же час ідеали, які закладає в міжна­родне космічне право сучасне людство, можливо, в майбут­ньому убережуть космос від варварського освоєння, яке зазнала Земля.

 

1 В Юридичному підкомітеті Комітету ООН з використання косміч­ного простору у мирних цілях питання про делімітацію космосу обго­ворюється з 1967 р. і залишається поки невирішеним. Існуючі погляди на критерії делімітації іноді суттєво відрізняються, що не дозволяє го­ворити про наявність необхідного opinio juris.

2 Див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського. – С. 121.

3 Див.: Там само. – С. 309.

4 Див., наприклад: Договор между Союзом Советских Социалисти­ческих Республик и Соединенными Штатами Америки об ограничении систем противоракетной обороны от 26 мая 1972 г. // Международное право в документах / Сост. Н. Т. Блатова. – С. 694–698.

 

< Попередня   Наступна >