131

---

§ 6 Консульські зносини та консульські представництва

Консульські відносини виникли значно пізніше дипло­матичних відносин і споконвічно служили для досягнення інших цілей. В умовах розширення в середні століття еко­номічних зв’язків торговці, знаходячись в іноземних дер­жавах, усе частіше мали потребу в особливому захисті своїх інтересів. У XV–XVI століттях консульські відносини ста­ли обов’язковим атрибутом міждержавних відносин. З кінця XVIII – початку XIX ст. правовий статус консульсь­ких представництв і їхнього персоналу почали обговорюва­ти в міжнародних, у тому числі у спеціальних консульсь­ких договорах.

З часом викристалізувалися основні розбіжності між дипломатичними та консульськими закладами. Діяльність дипломатичних представництв пов’язана в першу чергу з політичними аспектами міжнародних відносин, а консульські представництва служать насамперед для підтрим­ки та розвитку економічних і культурних зв’язків. На відміну від дипломатичного представництва, що здійснює свої функції на всій території держави, консульських пред­ставництв однієї держави на території іншої держави може бути декілька, і тоді кожне з них виконує свої функції у вста­новленому регіоні – консульському окрузі. Зрідка на кон­сульські установи можуть бути покладені окремі функції дипломатичного представництва. Встановлення та підтримка консульських відносин між державами не завж­ди супроводжується встановленням між ними дипломатич­них відносин. Правове регулювання консульських відносин відрізняється від правового регулювання дипломатичних відносин. Останні спираються насамперед на кодифікацій­ний акт – Віденську конвенцію про дипломатичні зносини 1961 р., а також на звичаї, що відіграють істотну, але все-таки допоміжну роль. У сфері регулювання консульських відносин та визначення обсягу консульських привілеїв й імунітетів крім Віденської конвенції про консульські зно­сини від 24 кві

тня 1963 р.1 не втрачають значення двосто­ронні консульські договори та міжнародно-правові кон­сульські звичаї. Тому для з’ясування правового статусу кон­сульського представництва звернення до двостороннього консульського договору (якщо такий укладено) є обов’яз­ковим.

Особливу категорію консульських установ складають позаштатні консули. Позаштатний консул не знаходиться на державній службі держави, яку представляють. Це, як правило, громадяни країни перебування, що виконують функції консула з доручення держави, яку представляють, за згодою держави перебування. Виконання таких функцій може бути як безкоштовним, так і за винагороду у вигляді консульських зборів, які консул за згодою держави, яку представляють, перетворює на свою користь.

Практика України в підтриманні консульських відносин включає як участь у Віденській конвенції про консульські зносини 1963 р., так і укладення двосторонніх консульсь­ких договорів. Діяльність консульських представництв України в іноземних державах урегульована Консульським статутом.

 

1 Див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буро-менського. – С. 134–148.

< Попередня   Наступна >