47

---

Розділ 12

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

§ 1 Поняття й ознаки міжнародної міжурядової організації

У юридичній літературі й офіційних міжнародних доку­ментах поняття «міжнародна організація» традиційно ви­користовується і щодо міжнародних міжурядових (міждер­жавних) організацій (ММУО), і щодо міжнародних неуря­дових організацій (МНУО). У той же час досить складно вивести загальне визначення, яке характеризувало б обид­ва різновиди міжнародних організацій, оскільки вони ма­ють різну правову природу.

Найважливішою відмінною ознакою будь-якої міжна­родної міжурядової організації є наявність договірної осно­ви – «ця ознака визначає юридичну природу міжнародної організації»1. Саме вона відрізняє міжнародні міжурядові від міжнародних неурядових організацій. Переважна більшість сучасних міжнародних організацій здійснюють свою діяльність на підставі особливого міжнародного дого­вору (найпоширенішим його найменуванням є «статут»: Статут ООН, Статут ЮНЕСКО, Статут Ради Європи тощо). Водночас у міжнародній практиці одержало розповсюджен­ня заснування міжнародних організацій резолюціями го­ловних органів інших міжнародних організацій (Конферен­цію ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) засновано в 1964 р. Генеральною Асамблеєю ООН, резолюцією 1995 (XIX), Організацію Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) засновано в 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН, резолюцією 2152 (XXI)). Тому, точніше кажучи, ММУО створюються не просто на договірній, а на погоджувальній основі, оскільки резолюції міжнародних організацій також є однією з форм узгодження інтересів учасників міжнарод­ного спілкування.

Наступний елемент поняття ММУО стосується членсько­го складу міжнародних організацій. Головна роль у ство­ренні міжнародних організацій належить державам. Вони укладають особливий мі

жнародний договір – статут орга­нізації — або голосують за відповідну установчу резолюцію. Власне кажучи, саме тому цей вид міжнародних організацій називають міждержавними, або міжурядовими.

Міжнародні організації, як правило, створюються на невизначений термін. Вони мають постійну внутрішньоор-ганізаційну структуру. ММУО створюються для досягнен­ня певних цілей. Цілі становлять собою найзагальніші на­міри держав-засновників, які вони бажають втілити за до­помогою організації2.

Найважливішою ознакою сучасних ММУО є наявність міжнародної правосуб’єктності. Це необхідний елемент по­няття ММУО. У доповіді Робочої групи, затвердженій Комі­сією міжнародного права ООН на засіданні, присвяченому відповідальності міжнародних організацій, вказується: «Слід припускати, що міжнародне право наділяє ці (міжу­рядові. – Ред.) міжнародні організації правосуб’єктністю, оскільки в іншому разі їхня поведінка приписувалася б їхнім членам і не виникало б жодних питань, що стосуються відпо­відальності організації за міжнародним правом»3.

Про наявність міжнародної правосуб’єктності в міждер­жавного об’єднання свідчить наділення його міжнародни­ми правами й обов’язками: укладати договори з держава­ми й іншими міжнародними організаціями; нести міжна­родно-правову відповідальність за свої дії; звертатися до держав та інших міжнародних організацій із вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної міжнародним правопо­рушенням; обмінюватися офіційними представництвами з державами й іншими міжнародними організаціями; наділя­ти своїх посадових осіб привілеями й імунітетами тощо.

Таким чином, міжнародна міжурядова організація – це об’єднання держав (інших ММУО), створене на погоджу­вальній основі, що має певні цілі, які відповідають загаль­новизнаним принципам міжнародного права, має постійну внутрішньоорганізаційну структуру та володіє міжнарод­ною правосуб’єктністю.

 

1 Шибаева Е. А., Поточный М. Правовые вопросы структуры и дея­тельности международных организаций: Учеб. пособие. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – С. 18.

2 Моравецкий В. Функции международной организации. – М.: Про­гресс, 1976. – С. 88.

3 Доклад Комиссии международного права. 54 сессия (29 апреля – 7 июня и 22 июля – 16 августа 2002 г.). ГА ООН. Официальные отчеты. 57-я сессия. Дополнение № 10 (А/57/10). – ООН, Нью-Йорк, 2002. – С. 241.

< Попередня   Наступна >