47

---

Розділ 20

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

§ 1 Значення міжнародно-правової відповідальності, цілі, принципи, поняття відповідальності

Міжнародному праву здавна відомий принцип, відпові­дно до якого будь-яка шкода має відшкодовуватися. Своє­рідною гарантією цього принципу є інший принцип – відпо­відальності за вчинення шкоди або за відмову відшкодува­ти її. Відповідальність за порушення зобов’язань була встановлена вже в першому відомому нам письмовому до­говорі XIII ст. до н. е. між єгипетським фараоном Рамзесом II та хеттським царем Хаттушилем III, у якому, зокре­ма, передбачалися такі санкції за його порушення: «Хай згинуть дім, земля та раби того, хто порушить ці слова»1. У подальшому відповідальність держав у міжнародному праві набула більш конкретного значення, оскільки відмова від покарання за міжнародні правопорушення «призвела б до загибелі міжнародного права, бо з відмовою від відповідаль­ності за здійснений неправомірний акт відпали б зобов’я­зання держав дотримуватися норм міжнародного права»2. Оскільки правовідносини відповідальності в міжнарод­ному праві виникають лише в результаті неправомірних дій чи бездіяльності держави, яка ігнорує свої міжнародно-пра­вові зобов’язання, є сенс стверджувати, що норми відпові­дальності держав є похідними від зобов’язальних (первинних) міжнародно-правових норм. Відповідно, формою здійснення відповідальності є охоронні правовідносини. Саме тому відповідальність — це правовідносини, які, з одного боку, покладають на правопорушника зобов’язання припинити противоправні дії, ліквідувати чи компенсува­ти наслідки правопорушення, а з іншого — наділяють суб’єкта, що постраждав, правом вимагати здійснення зга­даних дій. Правовідносини відповідальності виникають не­залежно від волі сторін, у разі порушення однією з них своїх зобов’язань в основних правовідносинах. Безумов

ність міжнародно-правової відповідальності в якості загального принципу міжнародного права була встановлена 1928 р. Постійною Палатою міжнародного правосуддя.

Питання про відповідальність у міжнародному праві формулюється перш за все як питання про відповідальність держав, оскільки саме вони є основними суб’єктами міжна­родних відносин і міжнародного права. Однак постійне роз­ширення кола суб’єктів міжнародного права призводить і до зміни кола суб’єктів відповідальності за міжнародним правом.

Цілі відповідальності полягають у такому: утримати по­тенційного правопорушника від вчинення правопорушен­ня; спонукати правопорушника належним чином викона­ти свої зобов’язання; забезпечити потерпілому компенсацію за завдану йому матеріальну чи моральну шкоду; вплину­ти на майбутню поведінку сторін з метою добросовісного виконання ними своїх зобов’язань.

Комісія міжнародного права на підставі узагальнення теорії та звичаєвих норм визначила такі принципи міжна­родно-правової відповідальності: відповідальність за будь-які міжнародно-правові діяння держави; визначення суб’єктів таких діянь; визначення умов наявності міжна­родно-правових діянь; незастосування внутрішнього права для визначення наявності таких діянь.

Враховуючи, що науковці не дійшли згоди щодо визна­чення поняття «міжнародно-правова відповідальність», Комісія міжнародного права визначила міжнародну відпо­відальність як «всі форми правових відносин, що можуть виникнути в міжнародному праві у зв’язку із правопорушенням, що вчинене державою, — незалежно від того, чи обмежуються ці відносини правовідносинами між держа­вою, що вчинила неправомірну дію, і державою, яка безпосе­редньо постраждала, або ж вони поширюються також на інших суб’єктів міжнародного права, і, незалежно від того, чи обмежуються ці відносини зобов’язанням винної держа­ви поновити право потерпілої держави та відшкодувати заподіяну шкоду, включають можливість самої потерпі­лої держави та інших суб’єктів застосувати до винної дер­жави будь-які санкції, передбачені міжнародним правом»3. З врахуванням цього міжнародно-правову відпові­дальність можна визначити як зобов’язання суб’єкта міжна­родного права потерпіти певні обставини негативного харак­теру внаслідок заподіяння шкоди іншому суб’єкту міжнарод­ного права як у результаті вчинення міжнародного правопорушення, так і в результаті правомірної діяльності.

 

 

1 История дипломатии. — Т. I. — М.: Госполитиздат, 1959. — С. 16.

2 Фердросс А. Международное право / Пер. с нем. Ф. А. Кублицкого и Р. Л. Нарышкиной. — М.: ИЛ, 1959. — С. 353.

3 Ежегодник Комиссии международного права. — 1973. — Т. 2. — С. 204.

 

< Попередня   Наступна >