Головне меню
Головна Підручники Міжнародне право Міжнародне право / За ред. М. В. Буроменського Вексель Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб.

Вексель Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб.

Міжнародне право - Міжнародне право / За ред. М. В. Буроменського

Законодавство України містить кілька дефініцій векселя. Зокрема, у ст. 21 “Основні характеристики векселів” Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 р. зазначається: “Век- сель — цінний папір, що посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця  сплатити  при настанні терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві). Випускаються такі види векселів: простий, переказний...”

Дефініція чека міститься у ст. 34 “Чек” “Основ цивільного законодав-

ства Союзу РСР і республік” від 31 травня 1991 р.: “Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банку сплатити тримачеві чека вказану у ньому суму.

Чек має бути пред’явлений до оплати протягом терміну, встановлено-

го законодавством”.

l" style="margin-top: .75pt; margin-right: 3.05pt; margin-bottom: .0001pt; margin-left: 5.45pt; text-align: justify; text-indent: 14.15pt; line-height: 106%; mso-pagination: none; mso-layout-grid-align: none; text-autospace: none;">Міжнародне приватне право до чеків та векселів тривалий час засто- совувало принцип формальності. Він означав: за відсутності принаймні одного реквізиту із встановлених законодавством такий цінний папір

визнавався недійсним. Принцип формальності перешкоджав широкому використанню векселів і чеків у сфері міжнародної торгівлі. Кожна дер- жава встановлювала свої вимоги до векселя та чека. Так, вексель, належ- но оформлений у певній державі, міг бути нічим не вартим папірцем в іншій.

З огляду на зазначене постала потреба уніфікувати вимоги до чеків та векселів. Таке завдання було виконане Женевськими вексельними кон- венціями 1930 р. та Женевськими чековими конвенціями 1931 р.

Женевські конвенції не містять дефініції векселя. Конвенція про уні-

фікований закон з переказних і простих векселів передбачила обов’яз- кові реквізити векселя, встановила вимоги до його складання і форми, індосаменту, акцепту, авалю, платежу, протесту проти неакцепту чи не- платежу, посередництва. Отже, цю Конвенцію можна вважати матеріаль- но-правовою. Друга Конвенція є переважно колізійною. Вона враховує застосування до вексельних відносин національного законодавства різ- них держав. Основною колізійною прив’язкою цієї Конвенції є закон місця виконання зобов’язань.

Втім, спираючись на Женевські конвенції, задовільної уніфікації век- сельного законодавства країн світу досягти не вдалося. Окремі країни (у тому числі колишній СРСР) врахували норми Конвенцій у своєму національному законодавстві. Країни, у яких домінує англосаксонська система права, продовжували спиратися на положення англійського за- кону 1882 р. про векселі.

Згадана у підрозділі “Джерела права” Конвенція ООН 1988 р. мала за

мету запровадити єдиний засіб платежу і кредиту для міжнародного тор- говельного обороту.  Конвенція спрямована на подолання відмінностей між двома провідними вексельними системами світу. Зазначена Конвен- ція є переважно матеріально-правовою.

Коротко про Женевські чекові конвенції. “Конвенція про уніфікова- ний закон про чеки” встановила обов’язкові реквізити чека, порядок його складання та форму, порядок передачі чека, його пред’явлення та платежу за ним. Регламентовано також правовідносини у зв’язку з регресом за неоплату чека. Встановлено, що таке “перекреслений чек”, “розрахунковий чек” тощо. Ця Конвенція містить матеріально-правові норми. Колізійна конвенція про чеки виконує завдання, аналогічні від- повідній конвенції про векселі.

< Попередня   Наступна >