Банківська гарантія Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб.
Міжнародне право - Міжнародне право / За ред. М. В. Буроменського |
Банківська гарантія є одним з найпоширеніших способів забезпечен- ня зобов’язань у сфері міжнародної торгівлі. Особа, на прохання якої на- дається банківська гарантія, називається принципалом. Бенефіціаром на- зивають особу, зазначену у банківській гарантії як таку, на вимогу і на користь якої банк-гарант здійснює платіж. Банк-гарант видає гарантію, тобто бере на себе зобов’язання, що при настанні обумовлених обставин він виконає платіж на користь зазначеної у гарантії особи.
Гарантія — досить широке поняття. Воно поширюється на якість то- вару, обов’язок однієї особи відповідати перед кредитором іншої за ви- конання нею своїх зобов’язань. Поняття “гарантія” часто вживається як
синонім терміна “поручництво” (“порука”). Гарантію можна розглядати і як самостійне та незалежне зобов’язання банку щодо забезпечення ви- конання зобов’язань іншої особи. З класичним поручництвом банківську гарантію об’єднує те, що як гарант, так і поручитель повинні виплачува- ти обумовлену суму у разі невиконання зобов’язань третьою особою. Гарантія відрізняється від поручництва тим, що зобов’язання гаранта (банку) не залежать від зобов’язань принципала. Банк, що надає гаран- тію, не має права пред’являти бенефіціару гарантії вимоги, які може п
Банківська гарантія не має спеціального регулювання у національно-
му законодавстві майже всіх країн світу. Є лише поодинокі винятки.
Суть банківської гарантії полягає не у виконанні зобов’язань гаран- том замість боржника. Така гарантія є певною компенсацією за невико- нання чи неналежне виконання зобов’язань принципала.
Банківська гарантія може бути як такою, що не підлягає відкликан- ню, так і відкличною. Невідклична гарантія не може змінюватися без згоди бенефіціара. Права бенефіціара за цією гарантією, як правило, не передаються іншій особі. Гарант несе зобов’язання лише відповідно до умов, передбачених у договорі банківської гарантії.
Договори гарантії найчастіше укладаються у формі гарантійного ли- ста. Цей лист надсилається безпосередньо бенефіціару. Інколи адресатом є банк, у якому бенефіціар має рахунок. У листі чітко зазначається дата закінчення терміну гарантії.
Розрізняють такі види банківських гарантій:
• тендерна (конкурсна) (гарант компенсує збитки, завдані відповід-
ним учасником тендера);
• виконання (забезпечує охорону інтересів імпортера, покупця або замовника);
• повернення авансу (сплаченого покупцем або замовником);
• оплати (заборгованості експортера за поставлений товар, виконану роботу, надану послугу тощо);
• митна (використовується для оплати митних платежів, зокрема,
при тимчасовому ввезенні або транзиті товарів);
• судова (передбачає забезпечення судових витрат);
• забезпечення позову (якщо на майно накладається арешт, то, пред’явивши гарантію, відповідна особа може використовувати це майно за своїм розсудом);
• коносамента (передбачає виконання зобов’язань перевізником ван-
тажу).
Якщо гарантія надається безпосередньо банком, що бере на себе зо-
бов’язання, то таку гарантію називають прямою.
Опосередкована (непряма) гарантія має ще й третю назву — зустріч- на. Вона означає, що банк, до якого звернулися за гарантією, переадре- совує її банку-кореспонденту.
Контргарантія — це своєрідна ланцюжкова гарантія, за якої певний банк повторює гарантійне зобов’язання іншого банку.
Нарешті, консорціумна гарантія — це така, за допомогою якої група осіб забезпечує зобов’язання цієї групи шляхом одержання головним гарантом консорціуму відповідних банківських гарантій від учасників групи.
< Попередня Наступна >