Підручники Міжнародне право Міжнародне право / За ред. М. В. Буроменського Способи розрахунку Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб.Способи розрахунку Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб.
| Міжнародне право - Міжнародне право / За ред. М. В. Буроменського |
Зовнішньоекономічні зв’язки неможливі без виконання міжнародних розрахунків. За радянських часів, коли існувала державна монополія на зовнішню торгівлю, розрахунки з соціалістичними країнами здійснюва- лися за допомогою клірингу. Для розрахунків з фірмами капіталістичних країн залучали документарний акредитив. Існують такі основні форми міжнародних комерційних розрахунків:
• акредитив;
• інкасо товарних документів;
• банківський переказ.
У міжнародних контрактах часто міститься “валютне застереження”. У ньому йдеться про те, що при зміні курсу валюти платежу сума плате- жу переглядається пропорційно до зниження чи збільшення курсу валю- ти. Зустрічаються одно- і двосторонні застереження (відповідно страху- вання ризику продавця або покупця; страхування ризику і покупця, і продавця). Опосередковано валютне застереження використовують тоді, коли валюта ціни товару і валюта платежу не
Міжнародне торговельне право у сфері міжнародних розрахунків ко-
ристується такими актами:
Кредитні розрахунки
1. Типовий закон Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL, ЮНСІТРАЛ) про міжнародні кредитні перекази. Затверд- жений на 25-й сесії ЮНСІТРАЛ 14 травня 1992 р. Відомий як доку- мент А/CN.9/XXVCRP.1/Add/13.
2. Керівництво Міжнародної торговельної палати щодо міжнародно- го міжбанківського переказу коштів і компенсації (публікація Міжнарод- ної торговельної палати, м. Париж, 1990 р.).
3. Правове керівництво ЮНСІТРАЛ про електронний переказ коштів
(1987 р.).
Акредитив
1. Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів. Під- готовлені Міжнародною торговельною палатою. Перша редакція Правил була опублікована в 1933 р., а наступні — у 1953, 1962, 1974, 1983 і
1993 р. Остання редакція відома також як “Публікація Міжнародної тор-
говельної палати № 500”.
Міжнародна торговельна палата є міжнародною громадською, а не міждержавною організацією, тому названий документ має рекоменда- ційний характер і не має статусу міжнародного договору. Проте цей до- кумент у межах звичаю можна розглядати як джерело міжнародного приватного права.
2. Керівні зауваження до стандартних форм документарного акреди-
тиву. Документ Міжнародної торговельної палати № 416.
3. Стандартні заявки на документарний акредитив та керівні заува- ження для заявників на акредитив. Документ Міжнародної торговельної палати № 416 “А”.
Інкасо
Уніфіковані правила з інкасо (редакція 1995 р.). Набрали чинності
1 січня 1996 р. Документ Міжнародної торговельної палати № 522. По- переднім документом вважаються Міжнародні правила з інкасо (редак- ція 1978 р.). Набрали чинності з 1 січня 1979 р. Публікація Міжнародної торговельної палати № 322.
Банківські гарантії
Уніфіковані правила з договірних гарантій. Опубліковані в 1978 р.,
документ Міжнародної торговельної палати № 325.
Примірні зразки для випуску договірних гарантій. Опубліковані в
1983 р., документ Міжнародної торговельної палати № 406.
Уніфіковані правила для гарантій за першою вимогою. Опубліковані в 1991 р., документ Міжнародної торговельної палати № 458.
Примірні зразки для випуску гарантій за першою вимогою. Опублі-
ковані в 1991 р., документ Міжнародної торговельної палати № 503.
Банківські гарантії у міжнародній торгівлі. Документ Міжнародної торговельної палати № 547.
Векселі
1. Конвенція ООН про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (United Nations Convention on International Bills of Exchange and International Promisory Notes). Відома ще як “Нью-Йорк- ська конвенція” за місцем укладення 9 грудня 1988 р. Конвенцію розро- била UNCITRAL.
2. Конвенція, що має за мету вирішення деяких колізій законів про переказні і прості векселі. Укладена у Женеві 7 червня 1930 р.
3. Конвенція про уніфікований закон з переказних і простих векселів.
Укладена у Женеві 7 червня 1930 р.
Верховна Рада України законами від 6 липня 1999 р. відповідно
№ 827-XIV і 826-XIV приєднала Україну до зазначених вище двох Же-
невських конвенцій.
4. Конвенція про гербовий збір щодо простих і переказних векселів.
Укладена у Женеві 7 червня 1930 р.
Зазначені Женевські конвенції 1930 р. відомі як “вексельні”. Вони були прийняті під егідою Ліги Націй.
5. “Переказний вексель” (2-ге вид.). Документ Міжнародної торго-
вельної палати № 531.
Чеки
1. Конвенція, що має за мету вирішення деяких колізій законів про чеки. Укладена у Женеві 19 березня 1931 р.
2. Конвенція про уніфікований закон про чеки. Укладена у Женеві
19 березня 1931 р.
3. Конвенція про гербовий збір щодо чеків. Укладена у Женеві 19 бе-
резня 1931 р.
4. Конвенція про міжнародні чеки. Укладена у рамках UNCITRAL у
1988 р.
Внутрішнє законодавство України
Іноземну валюту на території України справедливо можна розгляда- ти як один з видів (форм) іноземного елемента, а саме як об’єкт. Інозем- на валюта перебуває в Україні у чужому для неї правовому полі. З погля- ду вітчизняного правопорядку іноземна валюта є для нього чужа. Отже, зазначені валюта і поле взаємно чужі. Співвідношення між гривнею та іноземною валютою визначає валютний курс.
Оскільки за радянських часів фізичні та юридичні особи в Україні не вступали у валютні обмінні операції, а також в інші операції з іноземною валютою, то і в підручниках з міжнародного приватного права не роз- глядалася іноземна валюта у контексті вітчизняного правового поля. З метою усунення такого ігнорування і виявлення відображення цього питання в законодавстві перелік джерел цієї теми містить підбірку нор- мативно-правових актів, що стосуються іноземної валюти на теренах України.
Серед вітчизняних джерел права у зв’язку з розглядуваною темою
слід зазначити такі:
1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Прийнятий
Верховною Радою Української РСР 20 березня 1991 р. № 873-ХІІ.
2. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в інозем-
ній валюті”. Прийнятий Верховною Радою України 23 вересня 1994 р.
№ 185/94-ВР. Закон спрямовувався на те, щоб валютна виручка не осіда- ла за кордоном, а негайно зараховувалася на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках України. Ефективність дії цього Закону не ко- ментуватимемо.
3. Указ Президента України “Про заходи з упорядкування розрахун- ків за договорами, що укладаються суб’єктами підприємницької діяль- ності України” від 4 листопада 1994 р. № 566/94.
Згідно з п. 1 Указу розрахунки за зовнішньоекономічними договора- ми необхідно виконувати відповідно до названих “Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів” та “Уніфікованих правил з інкасо”. Пункт 5 Указу зобов’язував Кабінет Міністрів протягом двох тижнів опублікувати ці Правила в газеті “Урядовий кур’єр”.
Відповідно до п. 6 Указу Кабінет Міністрів України повинен був про- тягом місяця разом з Національним банком України затвердити “Поло- ження про типові платіжні умови зовнішньоекономічних контрактів” та “Положення про захисні застереження до договорів, що передбачають розрахунки в іноземній валюті”.
4. Порядок переміщення валюти через митний кордон України. Зат- верджений наказом Національного банку України та Митного комітету України від 14 березня 1993 р.
5. Інструкція про безготівкові розрахунки в господарському обороті України (Інструкція № 7). Затверджена постановою Правління Націо- нального банку України від 2 серпня 1996 р. № 204.
6. Порядок застосування іноземної валюти у страховій діяльності.
Затверджений постановою Правління Національного банку України від
23 вересня 1996 р. № 245 (дод. 7), реєстраційний № 39.
7. Порядок надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцен- зій на вивезення банкнот іноземних держав і спеціальних дозволів на ввезення банкнот іноземних держав та бланків чеків. Затверджений по- становою Правління Національного банку України від 9 липня 1997 р.
№ 227.
8. Класифікатор іноземних валют. Затверджений постановою Прав- ління Національного банку України від 4 лютого 1998 р. № 34 (Офіцій- ний вісник України. — 1998. — № 7).
9. Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях. Затверджене постановою Правління Національного банку Ук- раїни від 26 березня 1998 р. № 118 (Офіційний вісник України. —
1998. — № 15).
10. Правила використання готівкової іноземної валюти на території України. Затверджені постановою Правління Національного банку Ук- раїни від 26 березня 1998 р. № 119 (Офіційний вісник України. —
1998. — № 15).
11. Інструкція про порядок відкриття та функціонування кодових ра- хунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) у іноземній та націо- нальній валюті України. Затверджена постановою Правління Національ- ного банку України від 9 листопада 1998 р. № 469 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 47).
12. Положення про міжбанківські розрахунки за операціями, що здійснюються із застосуванням банківських платіжних карток міжнарод- ної платіжної системи Visa International. Затверджене постановою Прав-
ління Національного банку України від 20 листопада 1998 р. № 490 (Офі-
ційний вісник України. — 1998. — № 50).
13. Положення про управління ризиками і формування та викорис- тання страхових фондів для забезпечення проведення міжбанківських розрахунків за операції, що здійснюються із застосуванням банківських карток міжнародної платіжної системи Visa International. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 20 листопада
1998 р. № 490 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 50).
14. Положення про виконання міжбанківських розрахунків через розрахунковий банк за операції, що здійснюються із застосуванням бан- ківських платіжних карток міжнародної платіжної системи Visa Interna- tional. Затверджене постановою Правління Національного банку Украї- ни від 20 листопада 1998 р. № 490 (Офіційний вісник України. —
1998. — № 50).
15. Правила бухгалтерського обліку уповноваженими банками Ук- раїни обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах. Затверджені постановою Правління Національного банку України від
16 грудня 1998 р. № 520 (у редакції постанови Правління Національно- го банку України від 16 грудня 1998 р. № 520, у редакції постанови Правління Національного банку України від 7 грудня 2000 р. № 471). Зареєстровані у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 р. за
№ 950/5171. Код нормативного акта 17485/2000 (Офіційний вісник
України. — 2000. — № 52).
16. Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іно- земній валюті. Затверджена постановою Правління Національного бан- ку України від 18 грудня 1998 р. № 527 (Офіційний вісник України. —
1999. — № 1).
17. Інструкція про порядок закриття діючих анонімних валютних ра- хунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) або трансформації цих рахунків у інші рахунки. Затверджена постановою Правління Національ- ного банку України від 23 грудня 1998 р. № 540 (Офіційний вісник Ук- раїни. — 1998. — № 52).
18. Тимчасові правила одержання валюти за переказами з-за кордону в євро та чеками у євро. Затверджені постановою Правління Національ- ного банку України від 6 квітня 1999 р. № 174 (Офіційний вісник Украї- ни. — 1999. — № 17).
19. Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на пра- во відкриття юридичними особами — резидентами України рахунків в іноземних банках. Затверджене постановою Правління Національного
банку України від 5 травня 1999 р. № 221 (Офіційний вісник України. —
1999. — № 20).
20. Положення про операції банків з векселями. Затверджене по-
становою Правління Національного банку України від 28 травня 1999 р.
№ 258 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 25).
21. Постанова Правління Національного банку України “Про розра- хунки між резидентами за векселями, вираженими в іноземній валюті” від 14 червня 1999 р. № 285 (Офіційний вісник України. — 1999. —
№ 25).
22. Постанова Правління Національного банку України “Про врегу- лювання порядку здійснення іноземними інвесторами інвестицій в Ук- раїну” від 20 липня 1999 р. № 356 (Офіційний вісник України. —
1999. — № 32).
23. Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здій- снення інвестицій за кордон. Затверджена постановою Правління Націо- нального банку України від 16 березня 1999 р. № 122 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 17).
24. Порядок встановлення і використання офіційного обмінного кур- су гривні до іноземних валют. Затверджений постановою Правління На- ціонального банку України від 18 березня 1999 р. № 129 (Офіційний віс- ник України. — 1999. — № 11).
25. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному
ринку України. Затверджені постановою Правління Національного бан-
ку України від 18 березня 1999 р. № 127 (Офіційний вісник України. —
1999. — № 12).
26. Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцен- зій за експортними, імпортними та лізинговими операціями. Затвердже- на постановою Правління Національного банку України від 24 березня
1999 р. № 136 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 22).
27. Порядок розпорядження валютними цінностями (крім цінних па- перів), дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням органогенно- го утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави. Затверджений постановою Правління Національного банку України від 31 березня 1999 р. № 153 (Офіційний вісник України. —
1999. — № 18).
28. Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні. Затвердже-
на постановою Правління Національного банку України від 27 грудня
1999 р. № 621. Зареєстрована у Міністерстві юстиції України 27 січня
2000 р. за № 53/4274. Код нормативного акта 14218/2000 (Офіційний віс-
ник України. — 2000. — № 5).
29. Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських доку- ментів і платіжних карток через митний кордон України. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 липня 2000 р.
№ 283. Зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28 липня 2000 р.
за № 452/4673 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 31).
30. Положення про порядок надання фізичним особам — резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами Украї- ни та розміщення на них валютних цінностей. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 2 листопада 2000 р. № 431. Зареєстроване у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2000 р. за № 839/5060 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 5).
31. Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на ви- користання іноземної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА та агентами авіапідприємств — членів ІАТА. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 3 листопада
2000 р. № 435. Зареєстроване у Міністерстві юстиції України 20 листопа-
да 2000 р. за № 840/5061 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 47).
32. Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти. Затверджені постановою Правління Національного банку України від 17 січня 2001 р. № 18. За- реєстровані в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2001 р. за № 99/5290 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 6).
33. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в інозем- ній валюті на території України. Затверджене постановою Правління На- ціонального банку України від 29 грудня 2000 р. за № 520. Зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за № 152/5343. Код нор- мативного акта 17893/2001 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 8).
Зазначений перелік не можна вважати вичерпним, а відповідне поле — стабільним. Зміни відбуваються так швидко, що за ними можна встежити лише за допомогою комп’ютеризованої бази даних.
Сподіваємося, що перелік виявиться корисним як з пізнавального, так і з практичного погляду. Зокрема, він може знадобитися для само- стійної роботи. Особливо доречним є вивчення іноземної валюти у курсі “Міжнародне приватне право”, якщо вона не вивчається іншими дисцип- лінами.
< Попередня Наступна >