Радник

---

Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. — досить великий нормативно-правовий  акт. Розглянемо структуру розд.V “Морські  перевезення”.

Глава 1

Загальні правила

Стаття 128. Організація морських перевезень вантажів.

Стаття 129. Морські перевезення транспортом загального користування.

Стаття 130. Заборона на прийом вантажу до перевезення.

Стаття 131. Каботажні перевезення.

5.5pt; mso-pagination: none; mso-layout-grid-align: none; text-autospace: none;">Стаття 132. Міжнародні перевезення.

Глава 2

Договір морського перевезення вантажу

Стаття 133. Поняття договору морського перевезення вантажу.

Стаття 134. Доказ наявності і зміст договору морського перевезення вантажу.

Стаття 135. Правовідносини перевізника й одержувача вантажу.

Стаття 136. Реквізити рейсового чартеру.

Стаття 137. Докази прийому вантажу до перевезення.

Стаття 138. Реквізити коносаменту.

Стаття 139. Кількість примірників коносаменту.

Стаття 140. Передача коносаменту.

Стаття 141. Повернення вантажу відправнику. Стаття 142. Тарування та упаковка вантажу. Стаття 143. Морехідний стан судна.

Стаття 144. Документи на вантаж.

Стаття 145. Заміна судна.

Стаття 146. Розміщення вантажу на судні.

Стаття 147. Перевезення вантажів в опломбованих приміщеннях.

Стаття 148. Сталійний час.

Стаття 149. Контрсталійний час.

Стаття 150. Понадсталійний час.

Стаття 151. Приймання вантажу за затримки судна під навантаженням.

Стаття 152. Вивантаження стороннього вантажу. Стаття 153. Неправильно зазначений вантаж. Стаття 154. Вивантаження небезпечного вантажу. Стаття 155. Відправка судна з неповним вантажем.

Стаття 156. Відмова сторін від договору до відходу судна. Стаття 157. Відмова сторін від договору під час рейсу. Стаття 158. Припинення договору без відмови сторін. Стаття 159. Перешкоди до заходу в порт.

Стаття 160. Термін доставки вантажу.

Стаття 161. Девіація судна.

Стаття 162. Видача вантажу.

Стаття 163. Платежі при одержанні вантажу. Право удержання вантажу.

Стаття 164. Право застави на вантаж.

Стаття 165. Огляд і перевірка кількості вантажу.

Стаття 166. Заява про недостачу або пошкодження вантажу. Стаття 167. Здавання незапитаного вантажу на зберігання. Стаття 168. Оплата зберігання несвоєчасно вивезеного вантажу.

Стаття 169. Продаж незапитаного та зданого на зберігання вантажу.

Стаття 170. Оплата фрахту.

Стаття 171. Забезпечення оплати фрахту.

Стаття 172. Оплата фрахту за відмови відправника від договору, якщо для пере-

везення було надане все судно.

Стаття 173. Оплата фрахту за відмови відправника від договору, якщо для пере-

везення було надане не все судно.

Стаття 174. Дистанційний фрахт.

Стаття 175. Прострочка оплати фрахту.

Стаття 176. Підстави звільнення перевізника від відповідальності за втрату, не-

достачу і пошкодження вантажу.

Стаття 177. Навігаційна помилка.

Стаття 178. Звільнення перевізника від відповідальності за недостачу вантажу.

Стаття 179. Розмір відповідальності перевізника за втрату, недостачу і пошкод-

ження вантажу.

Стаття 180. Визначення вартості вантажу.

Стаття 181. Обмеження відповідальності перевізника за невказаної вартості вантажу.

Стаття 182. Відповідальність перевізника за втрату чи пошкодження контей-

нера.

Стаття 183. Відповідальність за простоювання судна з вини відправника або одержувача вантажу.

Глава 3

Договір морського перевезення пасажира

Стаття 184. Поняття договору морського перевезення.

Стаття 185. Сфера застосування договору морського перевезення пасажирів.

Стаття 186. Недійсність умов договору. Стаття 187. Доказ укладення договору. Стаття 188. Відмова пасажира від договору.

Стаття 189. Відмова перевізника від договору.

Стаття 190. Права пасажира.

Стаття 191. Страхування пасажира. Стаття 192. Морехідний стан судна. Стаття 193. Відповідальність перевізника.

Стаття 194. Межі відповідальності перевізника.

П’ятий розділ Кодексу містить також гл. 4 “Договір морського круїзу”.

Розділ VII має назву “Фрахтування суден”. Він складається з двох глав:

1. Договір фрахтування суден на визначений час.

2. Договір лізингу судна.

Розділ VIII відведено морському страхуванню.

У п. 1.3 Інструкції про порядок реєстрації ліній закордонного плаван-

ня від 31 травня 2000 р. зазначається:

“Загальними ознаками лінії закордонного плавання є:

установлення обов’язкових і факультативних іноземних та україн-

ських портів заходу;

установлення періодичності заходу закріплених суден в українські порти;

закріплення для роботи на лінії типів суден;

реєстрація лінії Державним департаментом морського і річкового транспорту за поданням начальника порту (морського порту)”.

Розглянемо Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р.

Розділ ІІІ “Використання повітряного транспорту України” зазначе- ного кодексу містить ст. 12 “Використання міжнародного повітряного простору” такого змісту:

“При виконанні повітряним судном польоту у міжнародному просто- рі юрисдикцію щодо нього на протязі всього його польоту здійснює та держава, де зареєстроване повітряне судно. Знаходячись у міжнародно- му повітряному просторі, повітряне судно є недоторканним і незалеж- ним від будь-якої держави, за винятком тієї, де повітряне судно зареєст- роване і діє на підставі лише її законів.

Використання міжнародного простору регулюється міжнародними правилами”.

Розділ Х “Міжнародні польоти” складається з двох статей:

“Стаття 57. Норми й правила здійснення міжнародних польотів

Регулярні міжнародні польоти повітряних суден, за яких повітряні судна перетинають державний кордон України і іншої держави, здійсню- ються на підставі міжнародних домовленостей і міжнародних угод.

Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціаль- ними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації і узгоджується з митними органами Ук- раїни.

Міжнародні польоти у повітряному  просторі України виконуються на підставі нормативних актів і правил, які встановлюються органом дер- жавного регулювання діяльності авіації України і включаються до збір- ників аеронавігаційної інформації.

Стаття 58. Переліт державного кордону

Переліт державного кордону України повітряними суднами здійс-

нюється за спеціально виділеним коридором.

Переліт державного кордону України поза спеціально виділеними повітряними коридорами, якщо це не передбачено міжнародною угодою або іншими нормативними актами України, заборонений”.

Пункт 1.4 Інструкції про повітряні перевезення спеціальних та небез-

печних вантажів від 25 жовтня 1999 р. містить такі дефініції: “Міжнародне повітряне перевезення — перевезення, коли аеропорт

відправлення та аеропорт призначення розташовані на території різних держав або на території однієї держави, якщо передбачена зупинка на території іншої держави.

Транзитний політ — політ повітряного судна, яке перетинає повітря- ний державний кордон України без посадки в аеропортах України або з технічною посадкою”.

Ознайомимося з таким вітчизняним нормативно-правовим  актом, як Закон України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 р. Зовніш- ньоекономічних зв’язків стосуються такі його статті:

«Стаття  18. Транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків України

“Укрзалізниця”, залізниці та інші підприємства, установи і органі- зації залізничного транспорту загального користування можуть виступа- ти як суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності і здійснювати її на під- ставі чинного законодавства України і міжнародних договорів України.

Для забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків України залізниці здійснюють міжнародні перевезення в прямому залізничному, прямому змішаному і непрямому міжнародному сполученнях.

Перевезення вантажів і пасажирів у прямому і непрямому міжнарод- ному і прямому змішаному сполученнях регулюється чинним законодав- ством України і міжнародними договорами України.

Залізниці при міжнародних перевезеннях мають право на відшкоду- вання витрат, пов’язаних з додатковими послугами, не передбаченими міжнародними договорами, за рахунок вантажовідправника  і вантажо- одержувача на підставі договорів.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, що поставляють продук- цію на експорт з перевезенням її залізницями України, можуть відрахо- вувати частину валютних коштів залізницям у рахунок провізної плати і на відшкодування витрат на додаткові послуги.

Обов’язковому продажу іноземної валюти і оподаткуванню коштів в іноземній валюті, одержаних залізницями  за міжнародні перевезення, підлягають  грошові кошти, що залишаються у залізниць після відраху- вань іноземним залізницям, що беруть участь у цих перевезеннях.

Стаття 19. Розвиток інфраструктури залізниць щодо транспорт-

ного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності України

Залізниці мають здійснювати розвиток інфраструктури транспортно- го забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, підвищувати пропускну і переробну здатність прикордонних передавальних пунктів, приводити парк рухомого складу і контейнерів, що виходять на інозем- ну мережу залізниць, відповідно до міжнародних стандартів і вимог.

Стаття 20. Міжнародне співробітництво у галузі міжнародного транспорту

Здійснення співробітництва з організаціями залізничного транспорту іноземних держав, правовий захист з питань залізничного транспорту України у відповідних міжнародних організаціях залізничного транспор- ту загального користування покладаються на “Укрзалізницю”».

Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. практично не містить згадок про іноземний елемент. Лише у ст. 21 “Єдина транс- портна система України” зазначається, що ця система повинна “забезпе- чувати зовнішньоекономічні зв’язки України”.

Відповідно до ст. 42 “Водокористувачі” Водного кодексу України від

6 червня 1995 р. “водокористувачами  в Україні можуть бути… іноземні юридичні і фізичні особи, які здійснюють забір води з водних об’єктів, скидають у них зворотні води або користуються водними об’єктами”.

Згідно зі ст. 48 цього Кодексу судноплавство не вважається спеціаль- ним видом водокористування, оскільки не пов’язане із забором води з водних об’єктів. На спеціальне водокористування потрібний дозвіл.

Закон України “Про транзит вантажів” невеликий за обсягом і має таку структуру:

Стаття  1. Визначення термінів.

Стаття  2. Законодавство про транзит вантажів.

Стаття  3. Свобода транзиту вантажу.

Стаття  4. Маршрут та способи транзиту вантажів.

Стаття  5. Транзитні вантажі.

Стаття  6. Документація транзиту вантажів.

Стаття  7. Транзитні послуги (роботи).

Стаття  8. Тарифи і розрахунки при транзиті вантажів.

Стаття  9. Контроль транзитних вантажів.

Стаття 10. Регулювання та координація діяльності в сфері транзиту вантажів. Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства про транзит вантажів. Прикінцеві положення.

Розглянемо окремі статті зазначеного Закону.

Стаття 4 сформульована так: “Транзит вантажів здійснюється відпо- відними автомобільними, залізничними, водними та повітряними шля- хами сполучення, що пролягають через пункти пропуску через держав- ний кордон України, визначені  Кабінетом Міністрів, з урахуванням принципу свободи транзиту та вимог міжнародних договорів України.

Транзит вантажів може здійснюватися у прямому або змішаному

(комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без переванта- ження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов’язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимча- совим зберіганням тощо. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника (уповноваженої ним особи).

Транзит вантажів у прямому сполученні передбачає їх перевезення за

єдиними транспортним документом протягом усього шляху слідування”.

У ст. 5 зазначається:

“Транзитними вантажами є насипні, наливні, навалочні, штучні, тар-

но-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з

договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби тран- зиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочи- нається і закінчується за межами території України”.

Про транзитну документацію йдеться у п. 1 ст. 6:

“Транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною  наклад- ною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна товарна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна СМГС, коносамент  (Bill of Lading). Крім того, транзит вантажів може супровод- жуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Іnvoice) або іншим доку- ментом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфіка- цією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR). При декларуванні транзитних вантажів згідно з митним законодав- ством України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД)…”

У ст. 7 зазначено:

“Транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та вико- ристання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. Договори (контракти) про надання (виконан- ня) транзитних послуг (робіт) укладаються як резидентами і нерезиден- тами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обира- ють комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень”.

У ст. 1 “Визначення термінів” Закону України “Про перевезення не-

безпечних вантажів” від 6 квітня 2000 р. зафіксовано:

“Міжнародне перевезення небезпечних вантажів з території України на територію іноземної держави, з території іноземної держави на тери- торію України; транзитом через територію України”.

Стаття 25 “Міжнародні перевезення небезпечних вантажів і міжна- родне співробітництво у сфері перевезень небезпечних вантажів” зазна- ченого Закону сформульована так: “Міжнародні перевезення небезпеч- них вантажів здійснюються відповідно до цього Закону та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Ра- дою України.

Якщо міжнародним договором України встановлюються інші прави- ла перевезення небезпечних вантажів, ніж передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері переве-

зення небезпечних вантажів відповідно до норм міжнародного права.

Транзит небезпечних вантажів через територію України здійснюєть- ся виключно у прямому сполученні одним видом транспорту без пере- вантаження на інший”.

У п. 1 наказу Міністерства транспорту України від 11 травня 1998 р.

№ 182 зазначалося:

“Встановити, що вартість проїзду іноземних громадян визначається згідно з діючими тарифами на перевезення пасажирів і багажу залізнич- ним транспортом у внутрішньодержавному сполученні, затвердженими відповідно до чинного законодавства”.

На мові міжнародного приватного права таке формулювання означає,

що іноземці отримали національний режим, тобто вартість проїзду іно- земця-пасажира та перевезення його багажу встановлюється на такому самому рівні, як і для громадян України та їх багажу. До цього наказу в Україні діяли правила, згідно з якими іноземці за послуги залізниць Ук- раїни платили більше, ніж українці. Отже, спостерігалася така сама си- туація, як і з готелями: за ті самі номери іноземці сплачували у кілька разів більше, ніж громадяни України < Попередня   Наступна >