Підручники Міжнародне право Міжнародне право / За ред. М. В. Буроменського Транспортні угоди Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб.Транспортні угоди Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб.
| Міжнародне право - Міжнародне право / За ред. М. В. Буроменського |
Нині немає універсальної конвенції, яка стосувалася б міжнародних перевезень усіма видами транспорту. Світова юриспруденція поки що йшла галузевим шляхом, створюючи конвенції, що охоплювали окремі види транспорту. Зустрічаються приклади і міжгалузевих конвенцій, але вони стосуються окремих аспектів. Зокрема, 19 квітня 1991 р. у Відні була прийнята Конвенція ООН про відповідальність операторів транс- портних терміналів у міжнародній торгівлі (United Nations Convention on the Liability of Operators of Transport Terminals in International Trade).
Міжурядові конвенції (договори) містять як матеріально-правові, так і колізійні норми. Якщо матеріально-правова норма мовчить, на допомо- гу їй приходить колізійна. Міжурядові угоди бувають багатосторонніми та двосторонніми.
Cтаном на початок 2000 р. Україна уклала таку кількість двосто-
ронніх транспортних угод:
• повітряний транспорт — 51;
<• залізничний транспорт — 17;
• морський транспорт — 16.
Розглянемо окремі міжнародно-правові акти.
Залізничний транспорт
1. Конвенція, що стосується міжнародних залізничних перевезень (Convention relative aux transports internationaux ferroviares — COTIF). Укладена 9 травня 1980 р. у Берні. Ця Конвенція інтегрувала дві Берн- ські конвенції про залізничні перевезення. Одна з них стосувалася пере- везень вантажів (її французька абревіатура CIM), інша — пасажирів і багажу (CIV). В окремих літературних джерелах зазначається, що обид- ві конвенції були укладені у 1890 р. Зустрічається й інформація про те, що Конвенцію СІМ було укладено у 1890 р., а Конвенцію CIV — у
1923 р. Так звану Додаткову угоду до Конвенції CIV було укладено у
1966 р. Вона стосувалася відповідальності за перевезення пасажирів. Додаток А до COTIF одержав назву “Єдині правила CIV ”, а додаток В одержав назву “Єдині правила СІМ ”.
Бернські конвенції було переглянуто у 1980 р., у результаті чого з’я-
вилася Конвенція COTIF. Вона набрала чинності у 1985 р.
2. Конвенція про статус і міжнародне облаштування залізниць. Укла-
дена у Женеві 9 грудня 1923 р.
3. Угода про міжнародне вантажне перевезення та Угода про міжна- родне пасажирське сполучення. Обидві угоди було укладено у 1950 р. соціалістичними країнами (за винятком Югославії). Угоди містять уніфі- ковані матеріально-правові норми та уніфіковані колізійні прив’язки.
Хоч Радянський Союз і розпався, Угодою про міжнародне вантажне перевезення і далі керуються країни СНД та Балтії.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про угоди з міжна-
родного вантажного й пасажирського сполучення” від 3 квітня 1993 р.
№ 246, відповідно до якої вантажовідправники та вантажоодержувачі мають керуватися положеннями угод.
Керівники залізничних відомств країн СНД 1 жовтня 1997 р. уклали в м. Баку Угоду про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне вантажне перевезення.
Керівники центральних органів залізниць країн — суб’єктів колиш- нього СРСР 20 жовтня 1992 р. прийняли рішення про продовження за- стосування “Статуту залізниць Союзу РСР” (затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 6 квітня 1964 р. № 270) до міждержавних пере- везень вантажів.
Суб’єкти колишнього СРСР уклали також такі угоди:
Угоду про розподіл інвентарних парків вантажних вагонів і контей- нерів колишнього Міністерства шляхів сполучень СРСР і про їх подаль- ше спільне використання від 22 січня 1993 р.;
Угоду про спільне використання вантажних вагонів і контейнерів від
12 березня 1993 р.;
Тимчасову угоду про перевезення пасажирів і багажу від 12 березня
1993 р.;
Угоду про співробітництво у галузі технічного переоснащення та оновлення залізничного рухомого транспорту від 9 вересня 1994 р.
4. Двосторонні угоди між Україною та іншими державами. Наприк- лад, 13 квітня 1993 р. у Києві було укладено Угоду між Урядом України й Урядом Республіки Грузія про діяльність залізничного транспорту.
Автомобільний транспорт
1. Конвенція, що стосується договору міжнародного шляхового пере- везення вантажів (Convention on the Contract for the International Carriage of Goods by Road — CMR). Укладена у Женеві 19 травня 1956 р. Набрала чинності 2 липня 1961 р. СРСР приєднався до неї у 1983 р.
2. Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів із застосу-
ванням книжки МДП (Custom Convention on the International Transport of
Goods Under Cover of TIR Carnets — TIR Carnets). Укладена у Женеві
15 січня 1959 р. Нова редакція цієї Конвенції від 14 листопада 1975 р. набрала чинності 20 березня 1978 р. Знак TIR дає право на першочерго- ве митне оформлення. Україна як одна з держав — правонаступниць ко- лишнього СРСР бере участь у Конвенції відповідно до Закону України від 15 липня 1994 р. № 117/94-ВР. Конвенція вважається чинною для Ук- раїни з 8 грудня 1982 р.
3. Конвенція про дорожній рух (Convention on Road Traffic) та Прото-
кол про дорожні знаки (Protocol on Road Signs and Signals). Укладені
19 вересня 1949 р. Діє редакція Конвенції від 8 листопада 1968 р., яка набрала чинності 21 травня 1977 р.
4. Конвенція про дорожні знаки і сигнали (Convention on Road Signs and Signals). Укладена у Відні 8 листопада 1968 р., набрала чинності
6 червня 1978 р.
5. Європейська угода, що доповнює Конвенцію про дорожній рух (Agreement Supplementing the Convention on Road Traffic). Укладена у Же- неві 1 травня 1971 р.
6. Угода про міжнародні перевезення харчових продуктів, що швид- ко псуються, та про спеціальні транспортні засоби, що призначені для цих перевезень (Agreement on Special Equipment for the Transport of Perishable Foodstuffs and on the Use of Such Equipment for the Interna- tional Transport of Some Foodstuffs). Укладена у Женеві 15 січня 1962 р., поширюється і на інші, крім автомобільного, види транспорту.
7. Європейська угода про роботу екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення (Agreement Concerning the Work of Crews of Vehicle Engaged in International Road Transport ) від
1 липня 1970 р.
8. Європейська угода про міжнародні дорожні перевезення небез- печних вантажів (European Agreement Concerning The International Carriage of Dangerous Goods by Road — ADR). Укладена у Женеві 30 ве- ресня 1957 р. Верховна Рада України Законом від 2 березня 2000 р.
№ 1511-ІІІ приєднала Україну до цієї угоди (Офіційний вісник Украї-
ни. — 2000. — № 10).
9. Конвенція про контракт міжнародного дорожнього перевезення пасажирів і багажу (Convention on the Contract for the International Carriage of Passangers and Luggage by Road — CVR). Укладена у Женеві
1 березня 1973 р.
10. Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажу країн СНД від 9 жовтня 1997 р.
11. Угода про маси і габарити транспортних засобів, що здійснюють
міждержавні перевезення автомобільними дорогами держав — учасниць
СНД. Укладена 4 червня 1999 р.
12. Угода про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів. Підписана 20 березня 1958 р. у Женеві з поправками
1995 р. Верховна Рада України ратифікувала цю Угоду Законом від
10 лютого 2000 р. № 1448-ІІІ (Відомості Верховної Ради України. —
2000. — № 10).
13. Двосторонні угоди між Україною та іноземними державами (на- приклад, 18 травня 1992 р. у Варшаві було укладено “Угоду між Урядом України і Урядом Республіки Польща про міжнародні автомобільні пере- везення”).
Повітряний транспорт
1. Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнарод- них повітряних перевезень, укладена у Варшаві 12 жовтня 1929 р., та Га- азький протокол до неї 1955 р.
2. Конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжна-
родних перевезень повітряним транспортом, що виконуються особами,
які не є перевізниками за договором. Укладена у 1961 р. у м. Гвадалаха- ра. Конвенція доповнила згадану Варшавську конвенцію. Істотно була змінена Гватемальським протоколом 1971 р. та Монреальськими прото- колами 1975 р.
3. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію. Укладена у Чикаго
7 грудня 1944 р. Стосується адміністративних питань повітряного транс- порту (стандартів, процедур, правил тощо). Складовою конвенції є Ста- тут Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО). Вона має статус спеціалізованої агенції ООН. У Конвенції 18 додатків. Конвенція набула чинності 4 квітня 1947 р., для України — 9 вересня 1992 р.
4. Двосторонні угоди України з іноземними державами. До них, зок- рема, належить Угода між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про повітряне сполучення від 13 квітня 1993 р.
Морський транспорт
1. Конвенція про уніфікацію деяких принципів, що стосуються коно- саментів. Укладена у Брюсселі в 1924 р. Вона відома також як “Гаазькі правила”. Доповнена Брюссельськими протоколами від 23 лютого 1968 р. та від 21 лютого 1979 р. Конвенція разом з доповненнями має напівофі- ційну назву “Гаазько-Візбійські правила”.
2. Конвенція про уніфікацію деяких принципів, що стосуються обме- ження відповідальності власників морських суден. Укладена у Брюсселі у 1924 р. Нову редакцію Конвенції прийнято в 1957 р. Доповнена Брюс- сельським протоколом від 23 лютого 1979 р.
3. Конвенція ООН про морські перевезення вантажів (United Nations Convention on the Carriage of Goods by Sea). Укладена у Гамбурзі 31 бе- резня 1978 р. Набрала чинності 11 листопада 1992 р. після ратифікації її двома десятками держав. Відома як “Гамбурзькі правила”. Їх застосову- ють також держави, які формально ще не приєдналися до Конвенції.
4. Конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу, укладе-
на в Афінах 13 грудня 1974 р., та Протокол 1976 р. до неї.
Законом України від 15 липня 1994 р. № 115/94-ВР Україна приєдна-
лася до Конвенції та Протоколу. Конвенція набула чинності 28 квітня
1987 р., а для України — 9 лютого 1995 р.
5. Конвенція про обмеження відповідальності за претензіями на пев- ні ділянки моря. Укладена у Лондоні 19 листопада 1976 р. Змінена Про- токолом у 1996 р.
6. Конвенція про кодекс поведінки лінійних конференцій (Convention on a Code of Conduct for Linear Conferences). Укладена 6 квітня 1974 р.
7. Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення товарів (Uni- ted Nations Convention on International Multimodal Transport of Goods). Укладена у Женеві 24 травня 1980 р.
Окрім зазначених, є ще такі міжнародно-правові акти:
Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосують-
ся арешту морських суден (1952 р.);
Міжнародна конвенція про рятування (1989 р.);
Міжнародна конвенція про морські застави та іпотеки (1993 р.).
Транспорт внутрішніх водойм
1. Конвенція про уніфікацію деяких принципів, що стосуються від-
повідальності при зіткненні річкових суден. Укладена у Женеві 15 березня
1960 р.
2. Конвенція про свободу транзиту. Укладена у Барселоні у 1921 р. Формально Конвенція стосується всіх видів транспорту, а реально зас- тосовується лише у сфері транспорту внутрішніх водойм, оскільки цей вид транспорту має обмаль “своїх” конвенцій, які б регулювали ці та інші питання.
3. Конвенція про обмеження відповідальності власників суден внутріш-
нього плавання (Convention Relating to the Limitation of the Liability of Owners of Inland Navigation Vessels — CLN). Укладена у Женеві 1 березня 1971 р.
4. Конвенція про договір міжнародного перевезення пасажирів і ба- гажу внутрішніми водними шляхами (Convention on the Contract for the International Carriage of Passengers and Luggage by Inland Waterways — CVN). Укладена у Женеві 6 лютого 1976 р.
< Попередня Наступна >