142

---

2.2. Семіотика як наука про знаки. Загальні поняття семіотики.

Спілкування між людьми відбувається за допомогою різноманітних знаків. Наприкінці XIX століття видатний американський логік Чарлз Пірс запропонував називати загальну науку про знаки семіотикою (від грецьк. sema- знак, В розумінні Пірса предмети логіки і семіотики були тотожними - "Логіка - це теорія самоконтрольованого, розважливого мислення, це наука про загальні закони знань". Знаком вважавться будь-який об'єктивно зафіксований замісник реально існуючого або предмету, створеного нашою уявою. Крім того, згідно Пірсу "будь-яка думка є знаком". В залежності від рівня схожості з предметом, що слугує прообразом для знаку, Пірс запропонував розрізнювати три типи знаків: іконічні знаки, знаки-індекси та знаки-символи.Іконічні знаки мають найвищий рівень схожості з предметом думки. Сама ж схожість може бути зовншньою, і тоді знаки будуть відтворювати загальний вигляд предметів: реалістичні малюнки, скульптури, гармонічні музичні твори, фотографії, технічні та іграшкові моделі тощо. Схожість може бути і внутрішньою - заснованою на співвідношеннях частин та цілого у відтворюваному предметі (діаграми, графіки, схеми) або на підставі співвідношення елементів змісту (метафори, порівняння, аналогії тощо).Індекси (показчики) також поділяються на типи. По-перше, це дійсні індекси, які виникають внаслідок реального існування та функціонування об'єктивних предметов: сліди від ніг, від куль, відбитки пальців тощо. По-друге, це конвенційні, тобто умовні індекси, які створюються самими людьми для полегшення комунікації: дорожні знаки, межі, кордони, технічні показчики на кшталт кольорових сигналів світлофорів і т. ін. Якщо навіть конвенційні індекси узгоджуються з нашими психофізичними властивостями сприйняття - зелений колір світлофору заспокоює нас, надає почуття впевненості, а червоний збуджує почуття загрози, вже не кажучи про подібність відбитків па

льців до реальних папілярних узорів на пальцях людини, то знаки-символи взагалі не мають нічого схожого з предметами і нашими психічними образами дійсності. Власне символи і е найбільш цікавими для логіки, бо знаходяться на найбільшій відстані від безпосереднього сприйняття предметів, і на найближчій - до абстрактної думки. Кожне слово, речення, текст, будь-яка мова є проявом символічної діяльності, завдяки якій створюється нова людська реальшсть - "світ З". У цьому зв'язку ще Томас Гоббс писав: "Без здатності до мови у людей не було б ані держави, ані суспільства. Ні угоди, ні миру, ні всього цього немає у левів, ведмедів та вовків".Загальний процес знаковоіі діяльності називається семіозисом. Згідно з Ч. Пірсом, семіозис полягає насамперед у тому, щоб надати значень світові об'єктивних речей та відношень між людьми. Якщо прийняти, що знак є предметом, який нами чуттєво сприймається, заміщуючи у нашому мисленні об’єктивно існуючий предмет, тоді значенням знаку (інколи використовують вираз "предметним значенням") буде той предмет, який заміщується знаком. Наприклад, реально існуючий стілець є значенням знаку "стілець", єдина зірка у нашій планетній системі Сонце - значенням знаку "Сонце" і т.ін.Той ідеальний образ, за допомогою якого у нашій свідомості знак пов'язується з його значенням, називається смислом (сенсом) знаку. < Попередня   Наступна >