109

---

2.4. Мова та метамова права і правознавства.

З античності відомо багато парадоксів, які протягом тисячоліть бентежать логіко-філософську думку. Один з цих парадоксів під назвою "Еватл" має безпосереднє відношення до правових досліджень.Засновник софістики Протагор мав учня Еватла. Коли Еватл домовлявся про навчання у Протагора майстерності доводити будь-яке твердження, була досягнута умовленість про те, що свій гонорар за навчання Протагор отримає тільки після першого виграного Еватлом судового процесу. Але після закінчення начання Еватл прогягом довгого часу не брав участі у судових засіданнях. Коли у Протагора урвався терпець очікувати обіцяну плату, він звернувся до суду з позивом про стягнення з Еватла свого гонорару. Але Еватл виявився надзвичайно здібним учнем прославленого софіста. Він заявив, що не буде платити, бо згідно з умовою він не повинен платити, доки не визграє свого першого процесу. Оскільки ж цей перший процес фактично став процесом проти Протагора, то якщо Еватл його виграє, тоді за рішенням суду Еватл не буде повинен платити, якщо ж програє - тоді за досягнутою умовою також не буде повинен платити. Протагор же на це виставив протилежні аргументи: якщо процес буде ним виграний, Еватл мусить платити згідно з рішенням суду, ящо ж програє – нехай платить за змістом угоди.Невідомо, чи мав реально місце такий судовий процес, і якщо мав місце, яким було його рішення. Але протягом довгого часу його формальна модель була викликом для юридачноі та логичноі раціональності. Не зупиняючись на історичних деталях запропонованих оцінок та варіантів рішень цього парадоксу, відзначимо тільки, що найбільш адекватний підхід до нього у сучасного логіка В.О. Свєтлова, якому вдалося довести, що від парадоксальності у данному випадку можна позбавитися. Описана вище ситуація може бути представленою у наступній схемі Аргументи Еватла: Протагор не отримає плати, незалежно від того, чи Еватл програє

чи, навпаки, виграє процес.  Аргументи Протагора: Еватл мусить платити за рішенням суду або за угодою. Симетричність аргументів Еватла та Протагора створює враження про їхню однакову істиність. Але об'єднання цих протилежно скерованих аргументів складає логічне протиріччя. Більш ретельний логічний аналіз показує, однак, що обидві лінії аргументації не можуть бути одночасно істинними. Для цього аналізу необхідно вийти за межи повсякденноії мови і провести логічне розрізнення між поняттями "Платити за умовою" і "Платити за рішенням суду", бо іхні семантичні та прагматичні ранги не однакові.Ці поняття взазмно незалежні на рівні повсякденної мови і рівноправні для так званого "здорового глузду", але вони знаходяться у відношені семантичного підпорядкузання з точки зору філософії права, аналізу юридичної мови та логіки иридичного міркування. Якщо якісь фізичні особи визнають зверхність суду як інстанції, до перевершує своєю раціональністю та чинною силою їхні можливості раціонального міркування та компетенції, тоді вони повинні визнавати, що угода, укладена між ними, буде вважатися точною лише тоді, коли вона відповідає законові, і зокрема, одному з фундаментальних принципів права - принципу справедливості. Умова оплати гонорару лише після першого виграного Еватлом процесу не може вважатися справедливою, бо Еватл, навіть беручи участь у процесах, міг би ніколи їх не виграти, так що Протагор назавжди лишився б справедливої винагороди за свою працю. Лише завдяки необачності та самовпевненості Протагора ця невигідна для нього умова могла б з'явитися в угоді. Припускаючи, що суд і закон непохитно служать справедливості, слід очікувати, що рішення можливого суду було б на користь Протагорові, незважаючи на те, що воно протирічило укладеній з Еватлом угоді.У цьому випадку ми маємо яскравий приклад того, що повсякденна мова, яка описує побутові відносини, суттєво відрізняється від спеціалізованої юридичної мови, яка описує правовий зміст повсякденних відносин. Повсякденна мова в такому випадку називається мовою-об'єктом, а юридична мова - мета-мовою. В свою чергу, юридична мова цивільного судочинства сама може стати мовою-об'єктом для мови загальної теорїі права. Нарешті, мова теорії права теж може бути об'єктом для мета-мови юридичної логіки. Переход від мови до мета-мови дозволяє вирішувати складні семантичні проблеми, які не можуть бути розв'язані на рівні мови-об'єкта, завдяки більшій абстрактності та точності мета-мови. < Попередня   Наступна >