62

---

Розділ 4. ПОНЯТТЯ

4.1. Загальна характеристика поняття.

Будь-яке міркування повинне мати свій предмет. Під предметом міркування в логіці розуміється будь-яка річ, властивість або відношення, незалежно від того, чи існують вони реально або існують тільки в нашому мисленні. Так, ми можемо міркувати як про такі доступні фізичному спостереженню і контакту предмети, як дерева, столи, метали, теплопровідність, так і про такі абстрактні речі, як справедливість, краса, норма права і т.ін. Щоб упевнено міркувати про якийсь предмет, потрібно його розуміти, тобто мати про нього поняття.Поняття (концепт) є елементарною логічною формою, що відображає предмет міркування в сукупності його суттєвих ознак. Прикладами понять є "будинок", "дерево", "справедливість", "норма права", "вічний двигун", "натуральне число" тощо. Поняття утворюються за допомогою виявлення методом аналізу ознак предмета, відволікання (абстрагування) від несуттєвих ознак, узагальнення (синтезу) і закріплення (фіксації) словом суттєвих ознак. Якщо ми знаємо, у чому даний предмет подібний з іншими предметами, а в чому він від них відрізняється, які в нього є властивості, ми знаємо його ознаки. Характерною рисою поняття є те, що в ньому фіксуються не всі, а тільки суттєві ознаки предмета. Взагалі, встановлення суттєвості ознаки являє собою складну пізнавальну і практичну задачу. У першому наближенні можна сказати, що суттєвими будуть ті ознаки, без яких сам предмет міркування не може існувати. Тому їх часто метафорично називають “істотними” – без них немає предметної “істоти”. Однак суттєвість ознаки залежить від багатьох факторів, і визначається вона як рівнем розвитку науки, так і практичними завданнями, заради яких ведеться міркування. Те, що вважається суттєвим в одному відношенні, може бути зовсім несуттєвим в іншому. Так, у понятті "студент" ми вважаємо суттєвим тільки ознаку навчання якоїсь людини у

вищому навчальному закладі, причому відволікаємося від багатьох ознак, що можуть стати суттєвими в інших обставинах: чи молода це людина або вже людина зрілого віку (скажімо, студент-заочник), уперше він одержує вищу освіту або вдруге, а то і втретє (таке теж буває), здатний він до навчання або не дуже, яке в нього здоров'я, чи красивий він чи ні і т.ін. Щоб уникнути всіх цих складностей, саме й потрібний формальний підхід, відповідно до якого сама логіка не встановлює критеріїв суттєвості ознак, а приймає їх у готовому вигляді від інших областей пізнання і практики. Більш того, багато сучасних логіків часто прагнуть піти від "психологізму", пов'язаного з "розумінням", і навіть не хочуть говорити про "поняття", вважаючи більш коректним замість нього використовувати більш нейтральний термін "ім'я". Ім'я — це вираз мови, що позначає окремий предмет, сукупність подібних предметів, властивості, відношення тощо. Однак при цьому виникають інші труднощі – змішування логіки з лінгвістикою, так би мовити, "лінгвістицизм", для якого строге визначення "імені" теж становить дискусійну проблему. Тому відмовлятися від терміна "поняття" логіці, очевидно, не слід – адже від неї представники конкретних наук чекають кваліфікованого формального аналізу саме "понять", а не "імен" (тому що яке саме "ім'я" вони дадуть предметові своїх досліджень, вони будуть вирішувати самі). Взагалі, термін "ім'я" більше підходить для строгих формальних логічних систем, що використовують штучні мови, тоді як термін "поняття" більш традиційний і зручний для застосування в логічних теоріях, зорієнтованих у першу чергу на природні мови.Поняття і слово. Будь-яке поняття виражається в словах, хоча не будь-яке слово виражає поняття. Виражають поняття ті слова, що мають граматичну форму імен – іменники, прикметники, числівники, а також займенники. Не виражають понять дієслова, прислівники, вигуки, частки. Наприклад, слово "Гомер" позначає окремий предмет — легендарного давньогрецького автора поем "Іліада" і "Одиссея"; слово "юрист" позначає клас людей, що професійно застосовують знання правознавства; слово "білий" – це позначення властивості "білизни"; слово "раніше" — позначення часового відношення між подіями і т.ін.  Ту обставину, яке слово виражає поняття, легше за все встановити за його роллю в складі звичайного речення. Слово виражає поняття, якщо воно може використовуватися як підмет або іменна частина присудка в простому реченні "S є (не є) Р", де S -підмет, Р—присудок. Наприклад, "Перший президент України" і "Грушевський" - це слова, що виражають поняття, оскільки їхня підстановка замість літер S і Р дає осмислене речення: "Грушевський - це перший президент України". Інше важливе розходження між словом і поняттям полягає в тому, що слова завжди відносяться до якоїсь національної мови, а поняття, що виражаються ними, інтернаціональні. Так, слова різних мов - das Recht, a right, il diritto, el derecho, le droit, prawo, - виражають те саме поняття "право". Оскільки в будь-якій науці приходиться використовувати слова природної національної мови, властива словам цих мов невизначеність (багатозначність, нечіткість, неточність і неясність) створює складні проблеми по встановленню однакового розуміння і вживання понять, що виражаються за їхньою допомогою. Крім того, оскільки та сама річ, властивість або відношення, що позначаються тим самим словом, можуть стати предметом вивчення і міркування в різних науках, проблема багатозначності, неясності і неточності ще більш ускладнюється і вимагає обов'язкового попереднього логіко-семіотичного аналізу застосовуваних слів. Їх неправильне або просто неакуратне вживання завжди може привести до непорозумінь, помилок, з'явитися джерелом неповного або неадекватного розуміння, а то й привести до виникнення конфліктів. < Попередня   Наступна >