60

---

5.2.3. Види поділу.

Існує декілька видів поділу – за видотвірною ознакою, дихотомічний і мереологічний. Особливим (але несамостійним) видом поділу є класифікація.Найбільш розповсюдженим є поділ за видотвірною ознакою (його часто називають простим поділом)..

У випадку простого поділу, наприклад, право може поділятися на приватне і публічне, або, за іншою підставою, на національне і міжнародне і т.ін.

Іншим видом поділу є дихотомічний поділ або просто дихотомія (буквально: поділ надвоє – від грецьких слів di- два, tomeo - поділяю). Дихотомічний поділ спирається на факт наявності чи відсутності певної ознаки, що є підставою поділу. При дихотомічному поділі (дихотомії) безліч людей розбивається на чоловіків і "не-чоловіків", дітей і "не-дітей", "правоздатних" і "неправоздатних" тощо. При мереологічному поділі здійснюється поділ цілого на частині. Наприклад, у теорії права прийнято вважати, що правова система складається з правових норм, правових інститутів і правосвідомості. Ст..203 ЦПК України говорить: "Рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин". Частини ці не носять характеру видів по відношенню до роду, але поділ на ці частини нерідко є необхідним і з теоретичної, і з практичної точок зору. Для даного виду поділу справедливі всі правила, прийняті для інших видів поділу. Тому мереологічний поділ є таким же "законним" видом поділу, як і простий або дихотомічний. А Максимально важливим з наукової і практичної точок зору видом поділу є класифікація. Класифікація — це багатоступеневий, розгалужений поділ. Особливостями класифікації є, по-перше, можливість сполучення в ній простого, дихотомічного і мереологічного поділу, по-друге, можливість послідовної зміни підстав поділу. На відміну від помилкового змішування підстав при звичайному поділі, зміна підстав при класифікації завжди чітко вказуєть

ся й мотивується. Результатом класифікації є система супідрядних понять: ділене поняття є родом, нові поняття — видами, потім видами видів (підвидами), потім видами підвидів (сімействами, групами, підродинами, підгрупами) тощо.Прийнято розрізняти природну (наукову) і штучну (технічну, допоміжну) класифікації. Природна класифікація спирається на суттєві ознаки предметів, допоміжна – на несуттєві. Прикладами природних класифікацій є запропонована Д.І. Менделєєвим періодична система хімічних елементів, класифікація елементарних частинок у ядерній фізиці, біологічна класифікація рослин і тварин, класифікація галузей права, перелік професій і посад у трудовому праві і т.ін. Будь-який кодекс законів містить класифікацію такого роду. Практичним застосуванням класифікації є кваліфікація угод і позовів у цивільному праві, кваліфікація злочинів у кримінальному праві тощо.Прикладами штучних класифікацій є розрізнення людей на брюнетів, блондинів і шатенів; людей із прямим і кучерявим волоссям; алфавітні списки людей, предметів та й сам алфавіт – чому, наприклад, літера А стоіть на першому, а не, скажімо, на чотирнадцятому місці, - не відповість ніхто. Проте, ніхто і не стане заперечувати зручності штучної класифікації, що значно спрощує для нас орієнтацію в дійсності, заощаджує час на пошук потрібної інформації, допомагає організувати нашу діяльність.Уміння правильно класифікувати є першою необхідною умовою послідовності думок і тому вимагає найбільшої уваги юристів, дозволяючи забезпечувати і зберігати в кожному окремому випадку струнку структуру міркувань. < Попередня   Наступна >