64

---

Розділ 6. СУДЖЕННЯ

6.1. Загальна характеристика судження.

Поняття саме по собі не є закінченою думкою. Тільки керуючися методичними міркуваннями, ми починаємо вивчення логіки з понять, які насправді у процесі набування практичного досвіду і розвитку теоретичного знання є не стартовою, а фінальною формою думки. Поняття тільки починає свій розвиток тоді, коли ми висловлюємось закінченими реченнями, та й то не усіма видами речень: “Це – літак”, “Весною дні стають довшими, аніж узимку”, “Необхідно виконувати Конституцію” тощо. В усіх цих прикладах ми співвідносимо одні предмети думки з іншими шляхом організації декількох понять у певну єдину закінчену думку, форма якої у логіці називається судженням.  Судження — це логічна форма мислення, за допомогою якої щось стверджується або заперечується щодо предмета нашої думки або зв’язку між предметами думки. Коли ми висловлюємося про навколишній чи наш внутрішній світ, ми так би мовити, «судимо» про нього – звідси походить і назва цієї логічної форми. Судження може бути істинним або хибним. Істинне судження відповідає дісності – «Україна є республікою». Хибне судження не відповідає дійсності: «Україна є монархією». Логіка не визначає істинність чи хибність суджень – це справа конкретних наук і практики. Завдання логіки полягає в забезпеченні формальних умов і методів збереження істини протягом міркування.Перша з таких умов полягає в розрізненні простих і складних суджень. Прості містять одну закінчену думку, складні – дві і більше. Залежно від того, на що саме спрямована наша думка, розрізнюють судження існування, судження про відношення і атрибутивні судження. Судження існування, або екзистенціальне судження (від лат. existentia — існування) має структуру «S (не) існує»: «Наука існує», «Кисень в атмосфері Юпітера не існує», «Сніжна людина не існує» тощо. Тут нас цікавить лише факт існування певного предмета думки.Суджен

ня про відношення або реляційнне судження (від лат. relаtio — зв'язок) має таку структуру: два поняття між якими встановлюється якийсь зв'язок, якесь відношення — А R B. Наприклад, «Харків більший за Полтаву», «Дніпро ширше за Уди», «Дмитро закінчив інститут раніше, ніж його брат», «Марія дочка Якима» і т.ін. Атрибутивне судження складається з двох понять, одне з яких — предмет нашої думки — називається суб'єктом судження, а інше — ознака, — називається предикатом судження. Суб'єкт позначається великою латинською літерою S (від лат. subjectum), а предикат — Р (від лат. praedicatum). Наприклад, у судженні «Київ —столиця України» поняття «Київ» — суб'єкт, а «столиця України» — предикат. В цьому прикладі між словами «Київ» і «столиця України» стоїть тире. Його можна замінити словом «є», що називається логічною зв'язкою, яка обов'язково вказується у логічному аналізі судження. В українській та російській мовах зв'язка часто опускається, але в інших мовах (англійській, німецькій, польській тощо) вона обов'язково присутня. «I am a student.»; «Das ist der Tisch», “Adwokat jest juristem” тощо.Логічна зв'язка між суб'єктом і предикатом може бути записана як «є»: «S є P» — така зв'язка називається ствердною, тому що вона вказує на приналежність ознаки предмету нашої думки. Так, судження «Закон — нормативно-правовий акт» має ствердну зв'язку. Якщо логічна зв'язка вказує на відсутність ознаки у предмета нашої думки, то він записується як «не є»: «S не є P» і називається заперечною. Так, судження «Жоден рецидивіст не є законослухняним громадянином» містить заперечну зв'язку. Судження може мати негативний предикат, але зв'язка при цьому буде ствердною. Наприклад, судження «Дві двері з десяти були неопечатані» — є ствердним, а його структура записується як «S є не-P». Також записується структура судження «Деякі абітурієнти — неповнолітні». Таким чином, судження має три складові: суб'єкт, зв'язка, предикат. Суб'єкт і предикат називають термінами судження. І судження з відношенням, і судження існування можуть бути переведені у форму атрибутивного судження. Наприклад, судження реляційне: «Верста більше, ніж кілометр» (А R B) переводиться в атрибутивне «Верста є міра довжини, що більша за кілометр» (S є P). Судження екзистенціальне: «Існує велика кількість публікацій про творчість Т.Г.Шевченка» (S існує) переводиться у форму атрибутивного: «Творчість Т.Г.Шевченка відображена у великій кількості публікацій» (S є P). < Попередня   Наступна >