71

---

6.7. Модальні судження.

На зміст атрибутивних суджень суттєво вплмивають різного роду об’єктивні та суб‘єктивні оцінки вираженого в них стану речей, які назиивають модальностями. Хоча на різного виду модальності звертав увагу ще Аристотель, запитання про загальне визначення модальностей все ще є дискусійним (значною мірою тому, що сучасна модальна логіка існує менше 100 років). Не вдаючися у дискусійні деталі, подамо робоче визначення. Модальність — це або оцінка ступеню реалізованості об’єктивного станів речей, які описуються в судженні, або суб‘єктивна оцінка нашого ставлення до цього стану. В сучасній модальній логіці вважається, що модальна оцінка може бути виражена певними операторами. В залежності від їхнього змісту розрізнюють алетичні, епістемічні, темпоральні, деонтичні, аксіологічні тощо модальності.Алетичні (від грецьк. аleteia – істина) модальності були відомі ще Аристотелю, який розрізнював три види модальних суджень: судження необхідності з аподиктичною (від грецьк. apodeyiksis — неминучий) модальністю; судження дійсності з асерторичною (від лат. asserto — запевняю) модальністю, судження можливості з проблематичною модальністю. Аподиктичні судження містять інформацію про неминучі стани справ. Наприклад, «Людина старіє» або «Вологолюбна рослина гине без води».Асерторічні судження виражають фактичний стан справ. У цих судженнях відношенням між суб'єктом і предикатом засвідчується за допомогою простого констатування факту. Наприклад, «Дійсно йде дощ» або «Крим — півострів».Проблематичні судження говорять про можливості, про те, що може здійснитися, а може й не здійснитися. Тут наявність зв'язку між суб'єктом і предикатом розглядається з різним ступенем імовірності. Наприклад, «Можливо, сьогодні піде дощ» або «Ймовірно будуть прийняті поправки до даного закону». Аристотель вказував на існування логічних залежностей між алетичними модальностями:1. Якщо щось необхідне, то воно і дійсне, і

можливе, але не навпаки. Якщо «старіння людського організму» відбувається з необхідністю, то це і дійсно так, і це можливо так. 2. Якщо щось дійсне, те це і можливе, але не навпаки. Якщо «дійсно лекція проходить в аудиторії 519», то це й можливо, але звідси зовсім не випливає необхідність того, щоб лекція завжди відбувалася в аудиторії 519. 3. Якщо що-небудь неможливо, то воно і недійсно, і не необхідно. Якщо «Неможливе обертання Сонця навколо Землі», то «Дійсно, Сонце не обертається навколо Землі» і в таком обертанні немає необхідності.4. Якщо що-небудь недійсне, то воно і не є необхідним. Не існує снігова людина і в її існуванні немає необхідності.З 1920 років польський логік Ян Лукасєвич і американський логік Кларенс Ірвінг Льюїс, користуючись методами сучасної формальної логіки, виявили, що модальностей значно більше, ніж вважав Аристотель.Охарактеризуємо деякі з них, найбільш цікаві для юристів. Епістемічна (від грецьк. episteme — знання) модальність указує на ступінь обгрунтованності інформації. Епістемічна модальність використовує оператори: відомо, переконливо, вірогідно, правдоподібно, доведено тощо та їх заперечення.Темпоральна (від. лат.tempus – час) модальність указує на часові відношення і використовує оператори: завжди, було, буде, раніше, одночасно, пізніше.Аксіологічна модальність (від грецьк. aksios — цінність) використовує оператори: добре, погано, байдуже, краще, рівноцінно, гірше.Деонтична (від грец. to deon — обов'язок) модальність містить інформацію щодо наказів, спонукань, заборон, розпоряджень і прохань. Їх дослідження розпочав ще у 1930 роки австрієць Ернст Маллі, а у 1951 році фінський логік Георг-Хенрік фон Врігт запропонував першу деонтичну систему. Це найбіль цікавий для юристів вид модальностей і відповідної форми сучасної логіки. Деонтичні модальності виражаються оператори обов'язково — О (obligatory), заборонене — F (forbidden), дозволене — P(permitted), які відносяться до одного формального предмету А – дії (action). Корисно засвоїти деякі елементарні залежності між цими модальностями.1. Обов'язковим є те, від чого не дозволено утримуватися, що не дозволено не виконувати: О А = ~ Р ~ А.2. Обов'язковим є те, що заборонено не робити: ОА = F ~ А.3. Дозволено те, від чого не обов'язково утримуватися: PA = ~ O ~A.4. Дозволено те, що не заборонено: Р А = ~ F А.5. Заборонено те, від чого обов'язково варто утримуватися, що обов'язково не слід робити: FA = О ~ A.6. Заборонено те, що не дозволено: FA = ~ Р A.Зокрема, логічний принцип несуперечності виявляється в тому, що в системі права повинні бути виключені деонтично-несумісні норми. 1. Не може так бути, щоб було одночасно обов'язково виконувати дію й обов'язково утримуватися (не виконувати) цю дію: ~ (О А ? О ~ А).2. Не може так бути, щоб було заборонено виконувати дію і заборонено не виконувати її: ~ (F А ? F ~ А).3. Не може бути так, щоб була обов'язкова дія і заборонено виконувати цю дію: ~ (О А ? F ~ А). У цих сучасних логічних теоріях вивчаються наступні запитання:- яку структуру і яку логічну сутність мають правові норми;- якою мірою суще і належне можуть бути гармонізовані;- яким логічним вимогам повинна відповідати нормативна система; - які логічні умови адекватності й ефективності норми і т.д.Деонтичні теорії в наші дні швидко розвиваються в галузь спільних інтересів і взаємодії логіків і юристів. Вони мають не тільки професійне, але і важливе суспільне значення, оськільки саме через добре логічно продуману і тільки в силу цього практично ефективну правову систему забезпечуються належний рівень гарантій прав громадян, добробут, порядок і безпека всього суспільства. < Попередня   Наступна >