73

---

7.2. Структура запитань.

Аналіз запитання слід розпочинати зі з’ясування чотирьох основних параметрів: об’єкта, предмета, змісту і обсягу. Зміст запитань визначається: по-перше, його об’єктом - предметною областю, щодо якої ставиться запитання, по-друге - контекстом його задання під кутом зору рішення конкретної практичної або теоретичної задачі. У змісті запитання проводиться межа між тим, що вже відомо, та тим, що ще залишається невідомим. В традиційній логіці зміст, або ширше - змістовние поле запитання не досліджувалося. Сучасна логіка запитань засновується на спрощенні типології запитань шляхом формальної редукцій їх різноманітних видів, які ми розглянемо трохи пізніше, до запитань на доповнення (тип І) та запитань на рішення (тип ІІ). Суттєва різниця між запитаннями типу І та запитаннями типу ІІ полягає в тому, що запитання на доповнення відносяться до всієї пропозиційної підстави, тоді як запитання на рішення формулюються щодо окремих частин пропозиційної підстави.Запитання типу І містять у собі питальну частинку "чи", пропозиційну підставу та знак зазапитання: "Чи дійсно, що Колумб відкрив Америку?","Чи можливо, щоб держава обходилася без права?", "Чи існує вічний двигун ?","Чи є Петро спадкоємцем Івана та Марії?"тощо. Таким чином, запитання типу І виражаються за допомогою простих чи складних екзістенціальних, реляційних або модальних запитань.В сучасній логіці запитання типу І позначаються загальною формулою ? А,де знак "?" є оператором запитання, А - матриця запитання, тобто його підстава. Пропозиційна підстава запитань типу І є закінченим судженням, на яке "навішується" питальний оператор. Запитання типу ІІ виражаються реченнями, які містять у собі оператори, властиві категоричним запитанням: "Хто відповідає за пожежну безпеку на цьому підприємстві?","Де знаходиться найбільше у світі озеро?","Чому не вдалося розкрити цей злочин?" В запитаннях цього типу ми маємо тільки фрагмент закінчке

ного судження, що утворює підставу запитання, і очікується, що відповідь на запитання за-повнить змістоне "віконце", яке "відкривається" питальним оператором того або іншого категоричного виду. Запитанням типу ІІ відповідає загальна формула ? [ x1 , .... , xn ] A ,де ?[ х1 ,..., хn ] - питальний оператор категоричного типу, А - матриця запитань ІІ типу, яка містить змінні х1 ,..., хn . Таким чином, оператор у запитаннях другого типу виконує роль своєрідного квантора, бо він пов'язує змінну, яка вільно входить до матриці запитання та обмежує предметну область її можливих значень. Змінна в матриці запитання типу ІІ може вважатися невідомим запитання, матриця запитання створює дане у запитанні (datum questionis), область можливих значень змінної становить обсяг невідомого у запитанні. У кожному запитанні міститься підстава (передумова, пресупозиція) запитання та запитальний оператор . Так, у запитаннях "Де знаходиться Могадішо?" або "Чому ти пропустив заняття?" підставою першого з них буде "Могадішо знаходиться", а оператором - "де ?"; у другому запитанні підставою буде "ти пропустив заняття", оператором - "чому ?". Підстава запитання називається саме "під-ставою" як тому, що завдяки ній можливо поставити запитання, тобто окреслити обсяг інформації, якої бракує, так і тому, що завдяки підставі запитання стає можливим зформулювати відповідь у задовільному для питаючого змісті: "Могадішо знаходиться в Африці" або "Я пропустив заняття тому, що захворів". Підстава запитання, таким чином, є пропозиційним ядром і у самому запитанні, і у відповіді на нього. Наявність такого ядра саме й створювала певний час помилкове уявлення про можливість застосування методів аналізу суджень до запитань, зокрема у плані їхньої оцінки як істинних або хибних. Але характеристики істинності та хибності не можуть застосовуватися до запитань, як і взагалі до імперативів, тому що запитання відносяться до ще не визначеного стану речей, і лише відповіді , так би мовити, "обгортають" пропозиційне ядро питальної підстави змістом, який у порівнячнні з реальністю може бути оцінений як істинний або хибний. Визначення підстави запитання суттєво залежить від його об’єкту (предметної області) та предмету. Так, у першому з наведених прикладів об'єктом є елемент "Могадішо" з класу населених пунктів, а предметом - його просторове (географічне) положення. У другому прикладі об'єктом буде елемент "ти" з класу людей - співбесідників, а предметом - причина вісутності на занятті. Крім об'єкту та предмету запитання, з прагматичної точки зору є сенс звернути увагу на суб'єктів діалогу: Запитувача - того, хто запитує, та Відповідувача - того, хто дає відповідь. Крім того, прагматичний підхід передбачає врахування ситуації та контексту, тобто фактичних та культурних умов, в яких ставиться запитання і дається відповідь. У відношенні ж питальних операторів слід перш за все зазначити їхню змістовну багатоманітність, яка обумовлюється і реальною різноманітністю навколишнього природного та соціального світу, і різноманітністю людських інформаційних потреб, їхньою широтою та глибиною. Урахування цієї багатоманітності дозволяє побудувати послідовну і більш повну класифікацію запитань, ніж звичайно пропонується в науковій та навчальній літературі. < Попередня   Наступна >