63

---

7.3. Види запитань.

В сучасній логічній літературі в залежності від мети досліджень пропонується багато різних класифікацій запитань. Згідно з основними напрямками семіотичного аналізу будемо розрізнювати синтаксичні, семантичні та прагматичні підстави поділу запитань на окремі види. З синтаксичної точки зору можна розрізнити прості та складні запитання в залежності від того, якою буде підстава запитання - простим або складним пропозиційним ядром. Прикладом простого запитання буде :"Ти підеш обідати?" Складні запитання утворюються з простих за допомогою операцій кон'юкції, диз'юнкції та імплікації. Приклади складних запитань:кон'юнктивного - "Хто це почав робити і не зробив?"; диз'юнктивного - утвореного за допомогою слабкої диз'юнкції: "Увечері ти будеш дивитися концерт чи футбол?" (можливо спочатку подивитися футбол, а потім концерт) або сильної диз'юнкції: "Де був запідозрюваний під час скоєння злочину - у Харкові чи у Дніпропетровську?" (неможливо одночасно бути у двох різних містах); імплікативного гіпотетичного - "Якщо б ти виграв головний приз у лотереї, що б ти зробив?"та імплікативного умовного - "Якщо ти підеш до кафе, чи не купиш мені пару бутербродів?" З семантичного погляду - знову ж таки в залежності від виду пропозиційної підстави, - запитання можна поділити на категоричні, модальні (запитання про модальність), екзистенціальні (запитання про існування) та реляційні (запитання про відношення). Категоричні запитання формулюються за допомогою питальних операторів "хто?","що?","де?","коли?", "яким чином?", що співвідносяться з класичними категоріями суб'єкта, об'єкта, часу, місця, обставин, способу здійснення тощо, запропонованих ще Аристотелем у трактаті "Категорії". Прикладами категоричних запитань будуть "Де ти був?", "Хто скоїв цей злочин?", "Яким чином запідозрюваний попав у приміщення?"Модальні запитання (або, точніше, запитання про модальності) передбачають наявність у підставі з

апитання модальних операторів "необхідно", "можливо", "дійсно", "обов'язково" тощо. Доречі, саме те, що в багатьох запитаннях доводиться вживати оператор "дійсно" є досить переконливим аргументом на користь того, що запитання не можуть оцінюватися як істинні або хибні. В запитаннях виду "Чи дійсно Н. був 12 жовтня у Харкові?" ми маємо запит щодо істинності твердження про те, що Н. був 12 жвтня у Харкові, а не саме таке твердження. Слід також зазначити, що модальні оператори можуть "додаватися" один до одного в запитаннях, утворюючи складні семантичні конструкції на кшталт "Чи дійсно Петрові було необхідно їхати до Запоріжжя в той час, коли він мусив закінчити термінову роботу?"Запитання про існування містять у собі логічний наголос на встановленні факту наявності або відсутності предмету запитання в реальній дійсності:"Хіба немає інших засобів для розв'язання цієї проблеми?","Чи є у тебе зараз вільний час?"Нарешті, реляційні запитання стосуються визначеня мсця предмету запитання в ряду однопорядкових осіб, предметів та явищ. "Де знаходився запідозрюваний між 21 годиною 10 січня та 6 годиною 11 січня?"З прагматичної точки зору запитання перш за все розрізнюються за цільовим (функціональним) призначенням : такі, що узагальнюють, конкретизують, нагадують, деталізувають, наводять, викривають, а також питання контрольні, вузлові, основні (головні) і похідні тощо.  З процедурної сторони запитання поділяються на сильні та слабкі. Сильні запитання вимагають тільки однієї істинної відповідї ("Чи був Сергієнко на місці скоєння злочину?"). Слабкі запитання передбачають можливість кількох істинних відповідей ("Хто був видатним римським юристом?"). Запитання можна також поділити на релевантні та нерелевантні (іррелевантні ) в залежності від того, чи має Запитувач згоду від Bідповідача, моральний дозвіл або юридично закріплене в законі право ставити деякі запитання. Наівіть на рівні повсякденного спілкування ми маємо деякі загально-культурні уявлення про обмеження змісту запитань, тобто кола предметів, про які можна запитувати незнайому або малознайому людину, особу, що значно вища від нас за посадою і таке інше, вже не кажучи про важливі обставини особистого життя, про які може нас запитувати хіба що лікар або працівник правоохоронних органів у межах своєї компетенції, та й то за умов недоторканості прав людини. Крім досить численних моральних та юридичних обмежень, релевантність запитання може суттєво залежати від вікових особливостей, рівня освіти та компетенції, загального культурного розвитку учасників діалогу та контексту, в якому він відбувається.В залежності від практичних завдань, які вирішує Запитувач, він вибирає поміж відкритими та закритими запитаннями. Відкрите запитання припускає можливість кількох цілком релевантних відповідей, закрите ж запитання - тільки однієї відповіді лише у формі так чи ні, або давати максимально коротку і інформативно відповідь.Прикладами будуть протокольні запитання, типові для початку допиту свдка: «Ви знаєте цього хлопця?», або запитання анкетні (прізвище, ім’я, рік і місце народження, адреса тощо). Вони характерні для запитань на доповнення. «Що ви думаєте про цього хлопця?» вже буде запитанням відкритим і наближеним до запитань на розв’язання.  За обсягом запитання бувають чіткими, тобто таким, що передбачають визначену передумову і нечіткими, що мають розмиту передумову. На запитання з невизначеним обсягом і відповідно з розмитим змістом звичайно не можна сформулювати однозначну відповідь. З прагматичної точки зору слід також відрізняти запитання у власному сенсі від так званих риторичних запитань, які тільки формально схожі на запитання, бо виражаються питальними реченнями. Але вони відрізняються від власне запитань тим, що не потребують відповіді:"Хто з юристів не знає, що за Ярослава Мудрого була введена "Руська Правда"?" Вкрай неприпустимим випадком є так звані сугестивні запитання, які підказують відповідь – “Ти ж бачив цього хлопця на місці злочину?” замість “Чи ти бачив когось на місці злочину?” Подібні питання не дозволяються як логікою, так і кримінально-процесуальним кодексом.Нарешті, в залежності від практичної і теоретичної значущості розрізняють нетривіальні (дослідницькі) запитання, які мають ранг проблем (Як знизити рівень злочинності в Україні?»), і тривіальні запитання, які не потребують значних зусиль для відповіді («Як Вас звуть?»). Проблеми націлені на пошук нового і для Запитувача, і для Відповідача знання, тривіальні ж запитання – на одержання вже відомого Відповідачеві знання. < Попередня   Наступна >