139

---

Розділ 8. УМОВИВОДИ І ЇХ ОСНОВНІ ВИДИ.ДЕДУКТИВНІ УМОВИВОДИ.

8.1.Загальна характеристика умовиводів.

Навіть найбільш інформативне істинне судження ще не дає нам змоги усвідомити сам процес його отримання, зрозуміти, як рухається думка, як здійснюється перехід від однієї думки до іншої. Дуже абстрактним чином цей процес частково описується за допомогою умовних складних суджень. Більш конкретно він відтворюється за допомогою умовиводів. Умовивід є форма міркування, завдяки якій з одного або декількох суджень за визначеними правилами виводять нове судження.Наприклад:  1) Усі судді мають великий життєвий досвідОтже, харківські судді мають великий життєвий досвід2)Усі злочини є правопорушеннями.Шахрайство — злочин.Отже, шахрайство є правопорушенням. 3) Залізо проводить електричний струмМідь проводить електричний струмСрібло проводить електричний струмЗолото проводить електричний струмЗалізо, мідь, срібло, золото є металамиОтже, ймовірно, що всі метали проводять електричний струм 4) А. за збройний напад за вироком суду отримав 7 років позбавлення волі.Б. Теж вчинив збройний напад.Отже, ймовірно, що Б. отримає за вироком суду 7 років позбавлення волі.В усіх наведених прикладах з одних суджень виводяться нові судження. Ті судження, в яких є певне вихідне знання і з яких виводиться нове судження, називаються засновками ( лат. praemissal), а нове судження, отримане з засновків, називається висновком (лат. conclusio). Для більшої наочності засновки відділяються від висновку рискою. У звичайній мові зв'язок висновку з засновками виражається словами «отже», «значить», «тому що» і т.ін. Відношення між засновками і висновком є відношення між підставою і наслідком: засновки є підставою, висновок — наслідком, що випливає з цієї підстави. Залежно від кількості засновків усі умовиводи поділяються на безпосередні – з одним засновком, і опосередковані – двома та необмеже

но більшою кількістю засновків.Для того, щоб висновок був істинним, необхідно дотримуватися двох умов:1) засновки повинні бути істинними;2) слід дотримуватися правил логічного виводу.Залежно від напрямку, в якому рухається думка в процесі виводу, розрізнюють дедуктивні, індуктивні і традуктивні умовиводи. У дедуктивних умовиводах (від лат. deductio - виведення) між засновками та висновком існує відношення логічного слідування, тобто думка рухається від загального положення до його часткового застосування.Індуктивні умовиводи (від лат. inductio - наведення) ніби “наводять” нас на загальну думку на підставі серії часткових спостережень, тобто в них ми маємо зворотній порівняно з дедукцією процес виводу від часткового до загального. Традуктивні умовиводи (від лат. trans – через +ducere – вести), або умовиводи за аналогією (від грецьк. аnalogia - пропорція), „переносять” на висновок ту ж саму ступінь загальності, яку мали засновки. Найчастіше йдеться про перенесення часткового знання про одиничний предмет думки на інший, схожий з першим, предмет.За ступенем обґрунтованості висновку умовиводи поділяють на демонстративні та правдоподібні (недемонстративні, імовірні). В демонстративних умовиводах висновок необхідно істинний, а в правдоподібних — імовірно істинний. Демонстративними умовиводами вважаються дедуктивні умовиводи і так звана повна індукція, недемонстративними – неповна індукція і традукція. < Попередня   Наступна >