114

---

8.3.2. Фігури і модуси категоричного силогізму.

В залежності від місця, яке посідає середній термін, розрізнюють чотири фігури категоричного силогізму: І фігура ІІ фігура ІІІ фігура IV фігураМ — Р Р — М М — Р Р — МS — М S — М М — S М — SS — Р S — Р S — Р S — Р   Засновки і висновок в категоричному силогізмі утворені категоричними судженнями А, Е, І, О. Конкретний набір цих суджень називається модусом (від.лат. modus — спосіб, вид): ААА, ЕЕЕ, ІІІ, ООО, АОО, ЕІА тощо. Усього в кожній фігурі може бути 64 модуси, а в усіх чотирьох фігурах їх може бути 256. Але загальні правила категоричного силогізму забороняють численні варіанти засновків, оскільки вони роблять висновок неможливим. Тому вони відкидаються. Так, неможливі модуси ЕЕЕ, ІІІ, ООО (згідно з правилом 4), ЕІА (згідно з правилом 5) тощо.Застосування загальних правил дозволяє відкинути багато неправильних модусів, але до того ж у кожній фігурі існують власні правила побудови категоричних силогізмів, завдяки чому кількість правильних модусів значно скорочується.  Правила і модуси І фігури.1. Більший засновок — завжди судження загальне.2. Менший засновок — завжди судження ствердне.Перша фігура має 4 сильних модуси: ААА, ЕАЕ, АІІ, ЕІО і 2 слабких: ААІ, ЕАО (слабкими два останні модуси називаються тому, що „послаблюють” відповідні модуси з загальними висновками ААА та ЕАО). Для того, щоб легше було запам'ятовувати модуси, середньовічні схоласти дали назву кожному модусові і склали вірш, що включає всі модуси чотирьох фігур:Barbara, Celarent, Darii, Ferioque prioris;Cesare, Camestres, Festino, Baroco secundae;Tertia Darapti, Datisi, Disamis, Felapton, Bocardo, Ferison habet;quаrtа іnsuреr addit Bramantip, Dimaris, Camenes, Fesapo, Fresison.Назви модусів мають тільки мнемонічне значення. Г

олосні літери в назвах модусів відповідають якості і кількості суджень, що займають місце засновків і висновку в силогізмі. Про роль приголосних буде сказано далі.Аристотель назвав першу фігуру зразковою, маючи на увазі наступне:1. Тільки вона в модусі BARBARA дає загальноствердний висновок, необхідний для формулювань наукових законів. 2. Категоричні судження усіх видів А, Е, І, О по черзі займають місце висновку в її модусах.Правила і модуси ІІ фігури.1. Більший засновок завжди судження загальне.2. Один з засновків — судження заперечне.ІІ фігура має теж 4 сильних (Сesare , Camestres, Festino, Baroco) і два слабких (Cesarо , Camestrо) модуси.Правила і модуси ІІІ фігури.1. Менший засновок завжди судження ствердне.2. Висновок завжди судження часткове.Правильними модусами цієї фігури є наступні шість: Darapti, Datisi, Disamis, Felapton, Bocardo, Ferison. Тут окремо не виділяють слабких модусів, бо нічого послаблювати – загальних висновків немає.Правила і модуси IV фігури.Аристотель не розглядав четверту фігуру, вважаючи її зайвою. Але його учні Теофраст і Евдем аналізували декілька її правильних модусів, а римський лікар Гален, який цікавився логікою, через 500 років сформулював правила четвертої фігури.1. Якщо більший засновок — судження ствердне, то менший — загальне.2. Якщо один з засновків — судження заперечне, то більший — загальне.Ця фігура має 5 сильних модусів (Bramantip, Dimaris, Camenes, Fesapo, Fresison) і один слабкий (Сamenо).  Таким чином, кожна з чотирьох фігур має по 6 модусів, усього 19 сильних модусів і 5 слабких.Перша фігура в міркуваннях використовується частіше, ніж усі інші фігури разом. Особливе значення має модус ААА, який вказує на загальне значення висновку. ІІ фігура наголошує на несумісності понять. За модусами другої фігури, як правило, здійснюється спростування певних тверджень, що використовуються, зокрема, у виправдовувальних рішеннях суду по кримінальних справах. ІІІ фігура використовується для показу винятків із загального правила. ІV фігуру вважають штучною, тому що на практиці міркування за цією фігурою робляться вкрай рідко, хоча вони цілком правильні.Приведення модусів ІІ, ІІІ і ІV фігур до правильних модусів І фігури. Кожна фігура зі своїми правильними модусами має самостійне існування і використання, але іноді виникає необхідність перевірити висновок, зроблений по одній з фігур, через одержання такого ж висновку по І фігурі. Не випадково І фігура називається зразковою. Тоді використовується приведення модусів усіх інших фігур до модусів першої фігури. Для цього існує ряд правил.Так, висновки по ІІІ фігурі зводяться до висновків по І фігурі шляхом обернення одного з засновків. Наприклад, Кожен композитор пише музику.Кожен композитор має музичну освіту.Дехто з тих, хто має музичну освіту, пише музику. Здійснюємо обернення другого засновку. Внаслідок обернення судження S A P переходить у S I P (див. безпосередній умовивід за правилами обернення).Кожен композитор пише музику.Деякі люди з музичною освітою — композитори.Деякі люди з музичною освітою пишуть музику. ІІІ фігура: 1. М +А Р— 1 фігура: 1. М + А Р—   2. М +А S— 2. S— І М +   S— І Р— S— І Р— Модус Darapti ІІІ фігури зведений до модусу Darii І фігури. Звернемо увагу на перші букви в назвах модусів. Саме вони показують до якого модусу І фігури буде приведений даний модус. Так, модуси Cesare ІІ фігури і Camenes ІV фігури приводяться до модусу Celarent, а модуси Bramantip і Bocardo ІV фігури до модусу Barbara і т.ін. Всі інші приголосні в назвах модусів теж мають свій логічний зміст. Вони показують, яким чином буде здійснюватись зведення цих модусів до І фігури. У нашому прикладі в назві модусу Darapti літера р розташована після другого засновку, що вказує на обернення зі зміною кількості судження. Якщо після засновку в назвах модусів ІІ й ІІІ фігур стоїть літера s, то вона вказує на обернення, але без зміни кількості судження (наприклад, у модусах Cesare і Datisi). Літера m між засновками вказує на те, що їх необхідно поміняти місцями. Це ми бачимо в назві модусу Bramantip. Літери с та r вказують на те, що модус приводиться до модусу І фігури шляхом зведення його до абсурду — reductio ad absurdum. Цей спосіб приведення вважається складним і використовується для модусів Baroco і Bocardo. < Попередня   Наступна >